Справа № 369/2939/25
Провадження № 1-кс/369/655/25
21.02.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050001675 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, -
До суду 21 лютого 2025 року надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050001675 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Заявник просив скасувати арешт земельної ділянки кадастровий номер: 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до витягу за NOHB-9955158562024 від 28.11.2024, але право власності на яку не було зареєстроване в установленому законом порядку, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 від 02.12.2024 у справі №369/19796/24.
В обґрунтування клопотання представник заявника зазначив, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 від 02 грудня 2024 року у справі № 369/19796/24 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер: 3222485800:02:004:0070. На думку заявника арешт майна підлягає скасуванню.
На думку заявника, слідчий суддя при ухваленні оскаржуваної ухвали, не звернув уваги на виключно господарські відносини між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант», оскільки і в клопотанні прокурора про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га, і у описовій частині ухвали слідчого судді зазначено наступне. Вважає, що слідчий суддя, в порушення вимог ч. 2 ст.173 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора, не з'ясував та не зазначив в ухвалі правові підстави, передбачені ч.3 ст.170 КПК України, для накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га, а саме чи є земельна ділянка, про накладення арешту на яку порушувалося питання у клопотанні прокурора, предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, чи набута вказана земельна ділянка злочинним шляхом, чи є вона доходом від вчиненого злочину або отримана за рахунок доходів від вчиненого злочину; не звернув уваги на виключно господарські відносини між ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант», а також на докази факту завдання шкоди та її розміру.
На переконання заявника слідчий суддя не звернув увагу на те, що підстави звернення стягнення на земельну ділянку кадастровий номер: 3222485800:02:004:0070 перевірені Господарським судом м. Києва та ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.08.2024 у справі №5011-69/13195-2012 задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку у справі № 5011-69/13195-2012. Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 3222485800:02:004:0070, площею 14,0406 га, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області. Дана ухвала ТОВ «Івестиційна компанія «Галант» в апеляційному порядку до сьогоднішнього дня не оскаржувалася.
В судове засідання представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» - ОСОБА_4 не з'явилася, до суду через канцелярію 21.02.2025 року подала заяву про розгляд клопотання у її відсутності, у якій подане клопотання підтримала, просила задовольнити.
У судове засідання слідчий/прокурор не з'явилися, про час, дату та місце розгляду клопотання їх було повідомлено належним чином, 20.02.2025 року надали до суду матеріали кримінального провадження № 12024111050001675 від 24.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Дослідивши клопотання та надані до нього додатки, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження за № 12024111050001675 від 24.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, до Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернувся директор ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант» ОСОБА_5 за фактом того, що 03.02.2021 ТОВ «БАЗИС-12» продало, а ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант» купило земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:02:004:0045 площею 14,0406 га за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , зареєстрований в реєстрі за № 160.
Вказана земельна ділянка площею 14,0406 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0045 ніколи не була обмежена чи обтяжена, в тому числі і іпотечними зобов'язаннями.
В подальшому (у лютому 2021 р.) вказана земельна ділянка, належна ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант», була поділена на 51 земельну ділянку з кадастровими номерами № 3222485800:02:004:5100 - № 3222485800:02:004:5150 з метою подальшого використання у господарській діяльності (будівництво котеджного містечка).
Проте, право власності не було зареєстроване в установленому законом порядку, оскільки щодо вказаної власності ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант» почало відбуватися наступне.
08.04.2021 Господарський суд міста Києва розглянув заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про заміну стягувача і боржника у наказі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 5011-69/13195-2012 про звернення стягнення на майно передане в іпотеку і постановив ухвалу про задоволення заяви.
Вказана ухвала суду залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 ухвалу господарського суду міста Києва від 08.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 5011-69/13195-2012 залишено без змін.
Отож, відповідно до вказаних судових рішень, що вступили в законну силу, було вирішено:
- заяву ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про заміну стягувача та боржника у наказі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 5011-69/13195-2012 задовольнити;
- замінити у наказі Господарського суду міста Києва № 5011-69/13195-2012 від 20.10.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 5011-69/13195-2012 стягувача - ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП»;
- поновити строк ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва № 5011-69/13195-2012 від 20.10.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки до виконання;
- замінити у наказі Господарського суду міста Києва № 5011-69/13195-2012 від 20.10.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 у справі № 5011-69/13195-2012 боржника - ТОВ «М-20» на, в тому числі, ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант», а саме щодо земельної ділянки, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 14,0406 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0045 замінити боржника на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Галант»;
- видати накази.
На виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 перебуває виконавче провадження № 65101512 щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва № 5011-69/13195-2012, виданого 08.04.2021, яким 10.04.2021 відкрито виконавче провадження згідно з яким:
«… в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Семінал» перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором кредитної лінії № 25/5/2005/840-К/7 від 09.02.2006 у розмірі 308 634 231,02 грн., з яких 65 979 138,70 грн. основної заборгованості у національній валюті - гривні, 11 818 000,00 євро центів, що за курсом НБУ станом на 31.08.2012 становить 118 491 995,20 грн., 55 850 818,26 грн. заборгованості по відсоткам у національній валюті - гривні, 6 813 240,93 євро центів, що за курсом НБУ станом на 31.08.2012 року становить 63 284 341,98 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 393, іпотечним договором від 22.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 391, іпотечним договором від 14.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 333, іпотечним договором від 22.02.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 389, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія «Галант», а саме: - земельну ділянку, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 14,0406 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0045.
Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором від 22.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 393, іпотечним договором від 22.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 391, іпотечним договором від 14.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 333, іпотечним договором від 22.02.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 389, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Галант» шляхом продажу на прилюдних торгах, з визначенням наступної початкової ціни продажу предмета іпотеки: - ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 14,0406 га, кадастровий номер 3222485800:02:004:0045 визначена в сумі 13 202 000,00 грн.».
В подальшому, приватним виконавцем Виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 65101512 вчинено низку протиправних дій та прийнято низку протиправних рішень (ідентифікатор доступу до виконавчого провадження: 5Б59894В6В4В), в тому числі, постанову про виправлення помилок в процесуальному документі від 24.09.2024, постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.09.2024, які спричинили загрозу протиправного відчуження належного ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант» майна (земельної ділянки).
Як стало відомо, 19.08.2024 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 надійшло подання щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку у справі № 5011-69/13195-2012.
Згідно Ухвали Господарського суду м. Києва від 27.08.2024, справа 5011-69/13191-2021 надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 3222485800:02:004:0070, площею 14,0406 га, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області.
В подальшому стало відомо, що такі протиправні дії приватного виконавця стали можливі внаслідок отримання ним від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відповідних заяв від 12.08.2024 та від 01.10.2024 з додатками, з яких вбачається, що останнє без будь-яких підстав ініціювало оформлення, а інженер-землевпорядник ОСОБА_8 17.07.2024 протиправно розробив технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, внаслідок чого відбулось об'єднання вказаних земельних ділянок в одну площею 14,0406 га з кадастровим № 3222485800:02:004:0070. Право власності не було зареєстроване в установленому законом порядку.
Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за вих. № 8-10-0.222-7501/2-24 від 05.08.2024 року встановлено, що за інформацією отриманою від Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління відповідно до даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру (НКС) земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:004:0045 обліковувалась за ТОВ «Інвестиційна компанія «Галант» (державна реєстрація речового права на нерухоме майно 04.02.2021) та набула статусу архівної у зв'язку з її поділом на 51 земельну ділянку з кадастровими номерами 3222485800:02:004:5100-3222485800:02:004:5150.
Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок, розробленої інженером-землевпорядником ОСОБА_8 17.07.2024, при поділі або об'єднанні кадастровий номер земельної ділянки змінюється та більше не відновлюється, тому земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:004:0045 була розподілена та не зареєстрована, а потім відбулось об'єднання в ту саму ділянку з площею 14,0406 га з кадастровим номером 3222485800:02:004:0070.
Отже, земельній ділянці, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно з кадастровим номером 3222485800:02:004:0045, що знаходиться на території Петрівської сільської ради в Києво-Святошинському районі Київської області загальною площею 14,0406 га було присвоєно в Державному земельному кадастрі кадастровим 3222485800:02:004:0070.
Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» не будучи ні власником, ні користувачем ні земельної ділянки площею 14,0406 га, кадастровий № 3222485800:02:004:0045, ні земельних ділянок з кадастровими номерами №3222485800:02:004:5100-№3222485800:02:004:5150, вчинило низку протиправних дій щодо об'єднання вказаних земельних ділянок в одну площею 14,0406 га з кадастровим № 3222485800:02:004:0070 та, в подальшому, використало розроблену інженером-землевпорядником ОСОБА_8 17.07.2024 технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок для звернення до приватного виконавця Виконавчого округу Київської області ОСОБА_3 , який, в свою чергу, використав її для звернення із поданням до Господарського суду м. Києва..
Відповідно до витягу № НВ-9955158562024 від 28.11.2024, земельна ділянка за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі, однак відомості про власника відсутні.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 405842522 від 28.11.2024, відомості стосовно власника земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га відсутні.
29.11.2024 року слідчим винесено постанову про визнання речовими доказами у даному кримінальному провадженні матеріальні об'єкти, документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення та предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, до яких віднесено земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 від 02.12.2024 року у справі № 369/19796/24 клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12024111050001675 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України - задоволено та постановлено:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до витягу за № НВ-9955158562024 від 28.11.2024, але право власності на яку не було зареєстроване в установленому законом порядку, оскільки відомості відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 405842522 від 28.11.2024, стосовно власника вказаної земельної ділянки відсутні;
- заборонити будь-яким особам та суб'єктам господарювання розпоряджатися, користуватися, відчужувати, ділити, об'єднувати, а також здійснювати будь-які будівельні та підготовчі роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га;
- заборонити державним органам, органам нотаріату, державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію права власності, реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також видачу будь-яких дозвільних документів на здійснення забудови чи початку підготовчих/будівельних робіт, присвоєння адрес об'єктам будівництва тощо на земельній ділянці за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га.
Відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Абзацами 1-3 частини 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Частиною 4 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядається слідчим суддею під час досудового розслідування, а під час судового провадження - судом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст. 41 Конституції України та ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Слідчий суддя зазначає, що у кримінальному провадженні існує два види інтересів - суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції та особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так у ст. 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
Отже, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду ОСОБА_1 від 02.12.2024 року у справі № 369/19796/24, при арешті майна, слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Водночас, слідчий суддя здійснює судовий контроль в аспекті достатності підстав вважати, що було вчинене певне кримінальне правопорушення та можливості використання певного майна для забезпечення дієвості кримінального провадження щодо такого кримінального правопорушення. При цьому під час досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю щодо встановлення винуватості чи невинуватості певної особи, а лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Судовим розглядом встановлено, що арешт майна на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га, накладений ще 02.12.2024 року в кримінальному провадженні № 12024111050001675 від 24.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, тобто тривалість арешту становить вже майже три місяці, що очевидно створює перешкоди праву власності на об'єкт нерухомого майна.
Ні слідчим, ні прокурором не надано суду відомостей щодо здійснення наразі будь-яких слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12024111050001675 від 24.11.2024 року, окрім як винесення постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 29.11.2024 року, наявної в матеріалах кримінального провадження.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Цей принцип конкретизовано в частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України (ЦКУ), згідно з якою право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому за частиною 2 статті 321 ЦКУ, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом., та згідно з статтею 391 ЦКУ, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Захист зазначеного права гарантовано й статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Також відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Проте обмеження права власності не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами та матеріалами кримінального провадження, наданими слідчим, слідчий суддя вважає, що наявне непропорційне втручання в право власності законного власника майна внаслідок тривалої дії накладеного арешту на таке майно як заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності достатніх та належних доказів наявності потреби в подальшому застосуванні цього заходу, тому подане клопотання підлягає задоволенню шляхом скасування арешту майна, окрім іншого враховуючи відсутність заперечень органу досудового розслідування щодо такого.
З огляду на викладене вище, зважаючи на обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для обмеження накладеного арешту на нерухоме майно, а тому подане клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
На підставі викладеного, керуючись ст.170, 173, 174 Кримінально процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050001675 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/19796/24 від 02.12.2024 року, який було накладено у кримінальному провадженні № 12024111050001675 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:02:004:0070 загальною площею 14.0406 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі відповідно до витягу за № НВ-9955158562024 від 28.11.2024 року, право власності на яку не було зареєстроване в установленому законом порядку, оскільки відомості відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 405842522 від 28.11.2024, стосовно власника вказаної земельної ділянки відсутні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1