Справа № 308/2046/25
1-кс/308/1040/25
21 лютого 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого 2 відділення слідчого відділу УСБУ в Закарпатській області капітана юстиції ОСОБА_6 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 03.01.2025 року внесені до ЄРДР за № 22025070000000002, погоджене з прокурором, про застосування відносно :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що Слідчим відділом Управління СБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025070000000002 відомості про яке внесені до ЄРДР 03.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніде не працюючи та відповідно не маючи джерела постійного заробітку, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 07.11.2024, нехтуючи вимогами Конституції України та вищевказаних законодавчих нормативно-правових актів, переслідуючи корисливий мотив, з метою ослаблення держави, погодився на пропозицію невстановлених на даний час досудовим слідством осіб щодо організації і здійснення підпалів обладнання та елементів об'єктів критичної інфраструктури, які знаходяться на території селища Ясіня, Рахівського району, Закарпатської області.
З цією метою, ОСОБА_4 у невстановлений на даний час досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 07.11.2024 перебуваючи за місцем свого проживання на території селища Ясіня Рахівського району Закарпатської області, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , на виконання завдання невстановлених на даний час органом досудового розслідування осіб, підібрав та визначив як об'єкт для підпалу розподільчу металеву шафу транзитної базової станції оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» та спільно з ОСОБА_7 розробив детальний план щодо її підпалу, відпрацювавши шляхи підходу та відходу до місця розташування зазначеного об'єкту та розподіливши рольову участь кожного з них.
Надалі, ОСОБА_4 , з метою реалізації єдиного злочинного умислу, спрямованого на ослаблення держави, вчинення підпалу спрямованого на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, у період збройного конфлікту, діючи на виконання завдання, наданого невстановленими на даний час органом досудового розслідування осіб, придбавши заздалегідь разом із ОСОБА_7 легкозаймисту суміш на основі нафтопродукту, 07.11.2024, близько 18 год. 30 хв. прибули за адресою АДРЕСА_2 , (координати навігаційної системи гугл мапс 48.280378 N, 24.366348 E), після чого, діючи відповідно до попереднього розподілу ролей, ОСОБА_7 із застосуванням пластикових пляшок із легкозаймистою прозорою речовиною, здійснив підпал елементів системи стільникового зв'язку оператора ПрАТ «Київстар», а ОСОБА_4 провів відеофіксацію зазначеного підпалу за допомогою мобільного телефону марки Xiaomi M2003J6B2G_DS Redmi Note 9 Pro (IMEI: НОМЕР_1 ) та застосунку «Timemark app», функціонал якого дозволяє фіксувати точні координати, час, дату і погодні умови місцевості безпосередньо під час відеозйомки.
Зазначений відеозапис ОСОБА_4 з ОСОБА_7 в подальшому із застосуванням месенджеру «Телеграм» надіслали у якості звіту замовникам вчиненого ними злочину, з метою отримання грошової винагороди за здійснення вказаного підпалу.
При цьому, як встановлено в ході досудового розслідування відеофайл із фактом підпалу елементів системи стільникового зв'язку оператора ПрАТ «Київстар», який мав місце 07.11.2024 за адресою селище Ясіня, вул. Стебний, (координати навігаційної системи гугл мапс 48.280378 N, 24.366348 E), в подальшому був поширений представниками спецслужб країни агресора в соціальних мережах та різного роду застосунках, у якості алгоритму та прикладу необхідності здійснення аналогічних підпалів на території України.
Згідно відповіді на запит Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, вищевказаний об'єкт, який пошкоджений в результаті підпалу, має важливе народногосподарське значення та під час дії воєнного стану оборонне значення.
Згідно висновку комп'ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/107-25/591-КТ від 17.01.2025 у вилученому в ході особистого обшуку в громадянина ОСОБА_7 мобільному телефоні марки Xiaomi M2003J6B2G_DS Redmi Note 9 Pro (IMEI: НОМЕР_1 , серійний номер НОМЕР_2 ) виявлено дані, які у відповідності до протоколу огляду інформації, місять фотозображення щодо вчинення підпалу, що є предметом досудового розслідування даного кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_4 ґрунтовно підозрюється у вчиненні з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вчинені, в умовах воєнного стану у період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
20.02.2025 року ОСОБА_4 , в присутності захисника, вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо обґрунтованості, відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
У ході досудового розслідування здобуто наступні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_4 , у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, а саме: - протокол огляду місця події від 22.01.2025;
- протокол огляду інформації від 20.01.2025; - відповіді на запити від ПрАТ «Київстар» та Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; - протокол огляду від 20.01.2025; - висновок експерта №СЕ-19/107-25/591-КТ від 17.01.2025; - протоколи обшуку від 19.01.2025; - відповіді на доручення; - інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Санкція ч. 2 ст. 113 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , запобігання ухиленню від досудового розслідування виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , може в подальшому переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою обрання підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування обвинуваченого від суду.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років, або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої, що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Існування ризику переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування обвинуваченого від суду.
Слідчий просить врахувати те, що тяжкість покарання хоч і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі.
Підозрюваний ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, що в свою чергу може ускладнити, чи навіть унеможливити подальше досудове розслідування.
2. Незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_4 , під час досудового розслідування матиме можливість впливати на свідків.
У той же час ОСОБА_4 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками, іншими співучасниками, потенційними підозрюваними та схиляти їх до зміни даних слідству показань.
Аналогічним чином ОСОБА_4 , зможе впливати на ще не встановлених та не допитаних по обставинах кримінального провадження свідків, а також на понятих, експертів та спеціалістів, які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.
Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім цього, ОСОБА_4 , зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії з особами, які мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.
Також підозрюваний ОСОБА_4 , може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, у тому числі серед місцевих мешканців.
Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, згідно наявних матеріалів, є свідки, допит яких з об'єктивних причин не проведено, що створює реальну можливість для ОСОБА_4 , незаконно на них впливати з метою надання органу досудового розслідування завідомо неправдивих показань.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів:
- реальна загроза призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої спонукає людину, не дивлячись на родинні та суспільні стосунки і матеріальний стан, вживати всі можливі заходи спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності, зокрема, переховуватися від органів досудового слідства та суду, впливати на свідків, тощо;
- тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який унеможливлює здійснення тиску на інших учасників кримінального провадження та втечу підозрюваного, у тому числі за межі України;
- застосування до нього більш м'яких видів запобіжних заходів не усуне існування ризиків, зазначених в клопотанні.
Враховуючи викладене та беручи до уваги обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам відносно ОСОБА_4 , а тому слідчий просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з викладеними в такому мотивами. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, ризик впливу на та свідків, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначив, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_4 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а тому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання щодо обрання відносно її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також просила обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Додала, що ОСОБА_4 вже перебуває під вартою по іншому кримінальному провадженні, а тому застосування такого вважає недоцільним.
У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З матеріалів клопотання слідує, що ОСОБА_4 ґрунтовно підозрюється у вчиненні з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вчинені, в умовах воєнного стану у період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
20.02.2025 року ОСОБА_4 , в присутності захисника, вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, підтверджується наступними зібраними доказами, а саме: протокол огляду місця події від 22.01.2025; протокол огляду інформації від 20.01.2025; відповіді на запити від ПрАТ «Київстар» та Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; протокол огляду від 20.01.2025; висновок експерта №СЕ-19/107-25/591-КТ від 17.01.2025; протоколи обшуку від 19.01.2025; відповіді на доручення; інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Санкція ч. 2 ст. 113 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який є особливо тяжким злочином, а саме вчинив з метою ослаблення держави підпали, спрямовані на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, вчинені, в умовах воєнного стану у період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб, враховуючи наявні ризики, існування яких доведено, слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 при застосуванні до нього більш м'якого заходу, ніж тримання під вартою і в подальшому може продовжити скоювати аналогічні кримінальні правопорушення, тому існують ризики і в тому, що він особисто, чи шляхом використання зв'язків співучасників, може незаконно впливати на свідків з метою схилити їх до зміни чи відмови від показань під час їх допиту в судовому засіданні.
Таким чином, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.113 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу стосовно останнього у виді тримання під вартою.
Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Щодо обґрунтованості застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Встановлено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, що само по собі становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки такі дії посягають на саме існування України як держави, а тим більше, враховуючи війну російської федерації проти України.
За злочин передбачений ч.2 ст.113 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі - п'ятнадцять років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, що саме по собі спонукає людину до вчинення дій спрямованих на перешкоджання об'єктивному досудовому розслідуванню шляхом незаконного впливу на свідків інших підозрюваних, а також на виїзд за межі України з метою уникнути покарання.
Слід зазначити, що злочини проти основ національної безпеки України посягають не тільки на безпеку держави, а й на національну безпеку загалом, яка, відповідно до Закону «Про основи національної безпеки України», визначається як рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.
Саме завдяки своєму особливому значенню злочини проти основ національної безпеки України й розміщені в розділі І Особливої частини КК України.
Для інших злочинів, які також спрямовані тим чи іншим чином проти безпеки держави, на відміну від злочинів проти основ національної безпеки України, не є характерними відверто антидержавницькі мотиви та мета підірвати або - послабити Українську державу, змінити її конституційний лад, завдати істотної шкоди її безпеці.
24.02.2022 року, президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію проти України.
В подальшому Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави України.
Так, ОСОБА_4 у невстановлений на даний час досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 07.11.2024 перебуваючи за місцем свого проживання на території селища Ясіня Рахівського району Закарпатської області, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , на виконання завдання невстановлених на даний час органом досудового розслідування осіб, підібрав та визначив як об'єкт для підпалу розподільчу металеву шафу транзитної базової станції оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар» та спільно з ОСОБА_7 розробив детальний план щодо її підпалу, відпрацювавши шляхи підходу та відходу до місця розташування зазначеного об'єкту та розподіливши рольову участь кожного з них.
Надалі, ОСОБА_4 , з метою реалізації єдиного злочинного умислу, спрямованого на ослаблення держави, вчинення підпалу спрямованого на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, у період збройного конфлікту, діючи на виконання завдання, наданого невстановленими на даний час органом досудового розслідування осіб, придбавши заздалегідь разом із ОСОБА_7 легкозаймисту суміш на основі нафтопродукту, 07.11.2024, близько 18 год. 30 хв. прибули за адресою АДРЕСА_2 , (координати навігаційної системи гугл мапс 48.280378 N, 24.366348 E), після чого, діючи відповідно до попереднього розподілу ролей, ОСОБА_7 із застосуванням пластикових пляшок із легкозаймистою прозорою речовиною, здійснив підпал елементів системи стільникового зв'язку оператора ПрАТ «Київстар», а ОСОБА_4 провів відеофіксацію зазначеного підпалу за допомогою мобільного телефону марки Xiaomi M2003J6B2G_DS Redmi Note 9 Pro (IMEI: НОМЕР_1 ) та застосунку «Timemark app», функціонал якого дозволяє фіксувати точні координати, час, дату і погодні умови місцевості безпосередньо під час відеозйомки.
Зазначений відеозапис ОСОБА_4 з ОСОБА_7 в подальшому із застосуванням месенджеру «Телеграм» надіслали у якості звіту замовникам вчиненого ними злочину, з метою отримання грошової винагороди за здійснення вказаного підпалу.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив дії які потягнули за собою тяжкі наслідки.
Враховуючи зазначене, а також тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог абз. 2 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене та фактичні обставини справи за яких вчинено злочин, слідчий суддя приходить до висновку, що у даному випадку не слід визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 11 год., 05 хв., 21.03.2025 року.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 11 год. 05 хв., 21.02.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1