Постанова
Іменем України
14 лютого 2025 року
м. Харків
справа № 641/9402/21
провадження № 22-ц/818/1229/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення комунальних платежів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року, постановлену суддею Курганниковою О.А.,
ОСОБА_5 звернулась з позовом до суду ОСОБА_2 , про стягнення комунальних платежів по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в порядку регресу.
27.01.2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 внаслідок сплати грошових коштів за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_2 у розмірі 29 873,00 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у справі за позовом ОСОБА_5 звернулась з позовом до суду ОСОБА_2 , про стягнення комунальних платежів по утриманню житлового приміщення.
Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, та постановити нову, якою прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду та об'єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження.
Вважає зазначене судове рішення таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки Суд дійшов хибних висновків, що заявлені позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди не взаємопов'язані з первісним позовом ОСОБА_1 , оскільки за змістом вищенаведеної правової норми вимоги первісного і зустрічного позовів мають бути взаємовиключними, тобто задоволення одного позову має зумовлювати відмову у задоволенні зустрічного. Зазначає, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 193 ЦПК України). Суд першої інстанції невірно розуміє слово "зокрема", вживане законодавцем у ч. 2 ст. 193 ЦПК України, що має значення - "у тому числі", "включаючи". Суд першої інстанції у судовому рішенні, не надаючи оцінку тому, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, відмовив у прийняті зустрічного позову незаконно, застосувавши окремий (уточнений) випадок норми, викладеної у ч. 2 ст. 193 ЦПК України.
ОСОБА_1 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що зустрічний позов ОСОБА_2 стосується іншого об'єкту нерухомості, квартири за адресою: АДРЕСА_3 , тому не може розглядатись разом із первісним позовом про відшкодування грошових коштів за житлово-комунальні послуги квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на вищенаведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відмовляючи в прийнятті зустрічної позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди не взаємопов'язані з первісним позовом ОСОБА_1 , оскільки за змістом вищенаведеної правової норми вимоги первісного і зустрічного позовів мають бути взаємовиключними, тобто задоволення одного позову має зумовлювати відмову у задоволенні зустрічного.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення комунальних платежів по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в порядку регресу.
27.01.2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 внаслідок сплати грошових коштів за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_2 у розмірі 29 873,00 грн.
Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Таким чином, зі змісту ст.193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Отже, за змістом статті 193 ЦПК України однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Предметом первісного позову є стягнення комунальних платежів по утриманню житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в порядку регресу.
Предметом зустрічного позову є стягнення майнової шкоди з ОСОБА_1 внаслідок сплати грошових коштів за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_2 .
Отже, предмети та підстави первісного та зустрічного позовів є різними. Відповідно, різними є й предмети доказування за ними. Зв'язок між вимогами зустрічного та первісного позовів є лише опосередкованим, оскільки позивач за первісним позовом просить стягнути комунальні платежі в порядку регресу за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач за зустрічним позовом просить стягнути майнову шкоду з ОСОБА_1 внаслідок сплати грошових коштів за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_2 .
Виходячи з викладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди не взаємопов'язані з первісним позовом ОСОБА_1 , оскільки за змістом вищенаведеної правової норми вимоги первісного і зустрічного позовів мають бути взаємовиключними, тобто задоволення одного позову має зумовлювати відмову у задоволенні зустрічного.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у прийнятті зустрічного позову.
При цьому, вимоги зустрічного позову відповідача можуть бути заявлені у самостійному позові з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування. Право відповідача на доступ до правосуддя не порушено.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права.
Підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна