Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
13.02.2025м. ХарківСправа № 922/3304/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Корж А.О., адвокат.
відповідача: не з"явився.
третьої особи: Конопля О.М., самопредставництво.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: АТ “Харківобленерго», місто Харків,
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс», село Старовірівка,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс», про стягнення основної заборгованості у сумі 13 924,61 грн., інфляційних втрат у сумі 375,96 грн. та 3% річних у сумі 250,80 грн. Викладено прохання, в змісті позовної заяви, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи.
20.09.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3304/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.10.2024 року відповідачем, в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України, сформовано через систему «Електронний суд», відзив на позовну заяву (вх. № 25002), який ухвалою суду від 07.10.2024 року був долучений до матеріалів справи.
08.10.2024 року позивачем, в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України, сформована через систему «Електронний суд» відповідь на відзив (вх. № 25289), яка ухвалою суду від 14.10.2024 року була долучена до матеріалів справи.
11.10.2024 року відповідачем, в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України, сформовано через систему «Електронний суд» заперечення (вх. № 25608), які ухвалою суду від 14.10.2024 року були долучені до матеріалів справи
08.10.2024 року позивачем скеровано до суду через систему «Електронний Суд» заяву про перехід справи № 922/3304/24 до розгляду за правилами загального позовного провадження (вх. № 25303 від 08.10.2024 року).
Крім того, 08.10.2024 року позивачем скеровано до суду заяву про залучення АТ “Харківобленерго» (код ЄДРПОУ: 00131954, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (ПрАТ “Харківенергозбут») (вх. № 25298 від 08.10.2024 року).
14.10.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області задоволено заяву позивача про перехід справи № 922/3304/24 до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (вх. № 25303 від 08.10.2024 року). Постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 922/3304/24 за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Почато у справі № 922/3304/24 підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 14.10.2024 року. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - АТ “Харківобленерго».
12.12.2024 року від представника Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» надійшло клопотання (вх. № 31282), в якому останній, з посиланням на частину 3 статті 177 ГПК України, просить суд продовжити строк підготовчого засідання, з метою надання часу для формування заяви про зменшення позовних вимог.
12.12.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі № 922/3304/24 в межах строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України. Визначено дату судового засідання 09.01.2025 року.
25.12.2024 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 32418), за змістом якої вказує, що ПрАТ “Харківенергозбут» було проведено перерахунок заборгованості по споживачу (Сільскогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс»), та встановлено, що на день подання цієї заяви заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію зменшилася та складає: 11 141,39 грн. за квітень 2022 року, а нарахування 3% річних за період з 24.11.2023 року по 30.06.2024 року складає 211,20 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2024 року по червень 2024 року складає 300,82 грн.
26.12.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області постановлено прийняти до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 32418 від 25 грудня 2024 року). Подальший розгляд справи № 922/3304/24 здійснюється в рамках ціни позову 11 653,41 грн., а саме: заборгованості в сумі 11 141,39 грн. за квітень 2022 року, 3% річних за період з 24 листопада 2023 року по 30 червня 2024 року в сумі 211,20 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2024 року по червень 2024 року в сумі 300,82 грн.
09.01.2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, визначено дату першого судового засідання по суті на 23.01.2025 року.
23.01.2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання,, відповідно до статей 202, 216 ГПК України, суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 30.01.2025 року.
30.01.2025 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, відповідно до частини 2 статті 216 ГПК України, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 13.02.2025 року.
Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник позивача 13.02.2025 року просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Присутній в судовому засіданні представник третьої особи підтримав позицію позивача, просив суд задовольнити позов.
Відповідач свого представника в судове засідання 13.02.2024 року не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Оскільки явка відповідача не була визнана обов'язковою, а його не явка не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Харкові у Господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
13.02.2025 року, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вказано позивачем в позовній заяві, у зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», з 01.01.2019 року ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 року за № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року за № 1268.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
ПрАТ «Харківенергозбут», як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 року у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут»: zbutenergo.kharkov.ua.
Позивач у змісті позову вказує, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс» шляхом споживання електричної енергії подано заяву-приєднання та акцептовано договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року на умовах Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів (далі - договір).
Згідно пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
Умовами пункту 3 Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюються Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті «Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати погашення як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (п. 3 комерційної пропозиції).
Також пунктом 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Крім того, споживач у відповідності до пункту 6.2 договору, зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
За позицією позивача, відповідачем у квітні 2022 року спожито 3282 кВт*год. на підтвердження чого надає відомості з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії. На підставі даних від АТ «Харківобленерго» позивачем проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунок за електричну енергію за квітень 2022: у сумі 11603,84 грн., ПДВ 20 % 2320,77 грн., разом з ПДВ 13924,61 грн.
У позовній заяві позивач наполягає, що рахунок за квітень 2022 року та акт приймання-передачі електричної енергії були відправлені засобом поштового зв'язку 16.11.2023 року, а відтак позивач рахує, що строк оплати по рахунку за квітень 2022 року спливає - 23.11.2023 року.
Втім, як вказує позивач, відповідачем не було здійсненно оплату заборгованості за сформованим рахунком за квітень 2022 року.
За прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 375,96 грн. та 3% річних у сумі 250,80 грн.
Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства - позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
В процесі розгляду справи, позивачу від оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго» було передано коригувальні акти по споживачу - Сільскогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс», а саме Додаток 10 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 28.11.2018 року за № 19/13979 до фактичного (звітного) обсягу купівлі електричної енергії постачальником ПрАТ “Харківенергозбут», у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи “а» та групи “б», та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи “а» та групи “б» у листопаді місяці 2024 року за квітень 2022 року.
Відповідно до коригувальних актів позивач стверджує, що об"єми спожитої відповідачем електричної енергії були зменшені, на підставі чого ПрАТ “Харківенергозбут» було проведено перерахунок заборгованості по споживачу - Сільскогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс», за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року та розрахунок за спожиту електричну енергію зменшився та складає за квітень 2022 року - 11 141,39 грн. А також позивачем було здійсненно перерахування 3% річних та інфляційних втрат, внаслідок чого похідні вимоги складають наступний розмір: 3% річних за період з 24.11.2023 по 30.06.2024 року - 211,20 грн., інфляційних втрат за період з січня 2024 року по червень 2024 року - 300,82 грн.
Як вже було зазначено вище, 26.12.2024 року ухвалою господарського суду Харківської області постановлено прийняти до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 32418 від 25 грудня 2024 року). Подальший розгляд справи № 922/3304/24 здійснювався в рамках ціни позову 11 653,41 грн., а саме: заборгованості в сумі 11 141,39 грн. за квітень 2022 року, 3% річних за період з 24 листопада 2023 року по 30 червня 2024 року в сумі 211,20 грн. та інфляційні втрати за період з січня 2024 року по червень 2024 року в сумі 300,82 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, який був поданий під час розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного проводження та долучений ухвалою суду від 07.10.2024 року, вказує, що не укладав ніяких договорів з позивачем, а долучені до позовної заяви заява-приєднання та комерційна пропозиція не підписані ні одною зі сторін.
Відповідач також зазначає, що здійснює свою діяльність та розташовується у будівлі за адресою: Харківська область, Шевченківськии район, село Старовірівка.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року за № 309, вся територія с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади з 26.02.2022 року по 08.09.2022 року віднесена до територій, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
З огляду на ці обставини (окупація с. Старовірівка Шевченківської селищної територіальної громади з 26.02.2022 року), відповідач стверджує, що у нього була відсутня як можливість ведення господарської діяльності, так і можливість здійснювати споживання електричної енергії у квітні 2022 року.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідач зазначає, що покладення на нього обов'язку зі сплати поставленої електричної енергії у квітні 2022 року є неправомірним. Оскільки, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення основного боргу, то і відсутні підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Крім того, відповідач вказує, що вся сума боргу, яка є предметом позову, нарахована за квітень 2022 року, проте долучений до позову рахунок за електрічну енергію за квітень 2022 року було сформовано у листопаді 2023 року.
Позивач у відповіді на відзив, яку було подано під час розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного проводження та долучений ухвалою суду від 14.10.2024 року, зазначає, що 04.04.2022 року на електронну адресу постачальника універсальної послуги на території Харківської області - ПрАТ «Харківенергозбут», Оператором системи розподілу - АТ “Харківобленерго» направлено повідомлення щодо переліку споживачів, яким було припинено постачання електричної енергії поточним постачальником, а тому за Наказом Міністерства енергетики України від 04.03.2022 року за № 104 вони переводяться на постачальника універсальних послуг - ПрАТ «Харківенергозбут», шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.
Надалі, як вказує позивач, 06.04.2022 року Сільскогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старовірівський птахокомплекс» було переведено на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - ПрАТ «Харківенергозбут».
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у зв"язку із фактично спожитою відповідачем електричною енергією у квітні 2022 року, з відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022, а відтак заборгованість нарахована правомірно, а отже і існують підстави для стягнення боргу та 3 % річних та інфляцйних втрат.
У запереченнях, які були подані під час розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного проводження та долучені ухвалою суду від 14.10.2024 року, відповідач наполягає на тому факті, що не міг укласти договір на підставі якого нараховано заборгованість у квітні 2022 року, оскільки в цей час перебував в окупації. Крім того стверджує, що ним також не було підписано заяву-приєднання, комерційну пропозицію, які є невід'ємними додатками до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року.
У поясненнях третьої особи зазначається, що відповідач,Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс», відповідно до пункту 4 Постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 року за № 312 (надалі - Постанова № 312) приєдналось до публічного договору АТ «Харківобленерго» - договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір) (розміщений на офіційному сайті АТ «Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua.) на умовах договору про постачання електричної енергії № 216 від 14.06.2004 року з додатками, в тому числі додатки № 11 та № 11 а «Схема для розрахунку платних витрат» та «Розрахунок витрат електричної енергії в мережах споживача».
З 01.01.2019 року, як на тому наголошує третя особа, відповідач продовжив споживання електричної енергії, проводив оплату послуг, підписував акти приймання-передачі, що свідчить про акцептування договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65-216 (копії платіжних інструкцій від 08.02.2022 № 9447364374, від 11.02.2021 № 8483121830, від 11.01.2021 № 3653060122 додаються), саме на підставі договору про постачання електричної енергії та на підставі технічних документів.
З початком повномасштабного вторгнення рф, трансформатор споживача перебував у стані без навантаження, віддачі електричної енергії далі не відбувалось, коефіцієнт потужності був малий, тому втрати навантаження на трансформатор набагато менше, ніж при звичайному режимі роботи та не залежать від споживання електричної енергії.
Як вказує третя особа, споживачем (в даній справі - відповідач) за квітень 2022 року не надавався звіт про покази засобів обліку електричної енергії, на підставі додатків № 11 та №11 а «Схема для розрахунку платних витрат» та «Розрахунок витрат електричної енергії в мережах споживача», відповідачу було нараховано обсяг технологічних втрат електричної енергії (втрати холостого ходу трансформатора в ТМ і ЛЕП) у квітні 2022 року в кількості 2 626 кВт*год. Розрахунок платних втрат електричної енергії в мережах, які наведені у додатку №11a до договору, узгоджені сторонами, а відповідачу проводились нарахування за розподіл електричної енергії відповідно до умов договору та норм діючого законодавства, в тому числі на підставі “Методики по визначенню витрат електроенергії в трансформаторах і лініях електропередач», затвердженою наказом Міненерговугілля України № 399 від 21.09.2013 року (чинна на теперішній час).
Третя особа, підтримуючи позицію позивача, спирається на той факт, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс» входить до реєстру споживачів балансуючої групи Постачальника (ПрАТ «Харківенергозбут»), якому забезпечується розподіл електричної енергії мережами Оператора системи розподілу.
Стронами даної справи було в повній мірі викоританий ланцюг подання заяв по суті справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послу № 65-216 від 06.04.2022 року, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В частині 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Обгрунтовуючи підстави позову, позивачем надано скан-копію Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року, заява приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, Комерційна пропозиція № 1 для малих непобутових споживачів.
За доводами позивача, рахунки за спірний період сформовано постачальником електричної енергії на підставі даних (обсягів спожитої електричної енергії), поданих оператором розподілу електричної енергії АТ "Харківобленерго". На підтвердження своєї позиції, позивач представив до матеріалів позову рахунок за електроенергію нараховану у квітні 2022 року (а.с. 17, том 1), з урахуванням проведеного коригування до фактичного (звітного) обсігу купівлі електричної енергії ПраТ "Харківенергозбут" за квітень 2022 року, за яким споживачем - Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс», спожито електроененергії в кількості 2 626 кВт на загальну суму 9 284,49 грн. в тому числі ПДВ 1 856,90 грн.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії», з 01.01.2019 року ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.06.2018 року за № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 року за № 1268.
На виконання пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут", а АТ "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Згідно із частиною 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Договір, згідно якого ПрАТ "Харківенергозбут" здійснює постачання електричної енергії споживачу, є публічним договором, і розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Суд зазначає, доказів що відповідач підписав договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року або вчинив дії на його виконання, матеріали справи не містять, як не містять доказів підписання заяви приєднання - саме відповідачем.
Також в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем (як споживачем) будь-яких дій, що засвідчували його бажання укласти договір, зокрема оплата рахунка постачальнику універсальної послуги.
Позивачем не доведено юридичної аргументації в контексті обгрунтування своїх доводів з приводу укладанні із відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року.
У відповідності до новітньої практики Верховного Суду стандарт доказування - є ключовим елементом, що визначає рівень доказової бази сторін.
В даному разі позивачем не представлено достовірних доказів, за якими суд міг визначити, що ініціатором позову в повній мірі доведний тягар доказування щодо укладання із відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року.
Щодо факту споживання електричної енергії саме відповідачем та відповідно акцептування вище зазначеного договору, який, на переконання позивача, підтверджується переданими даними від АТ «Харківобленерго» та свідчить про укладання між сторонами договору.
За даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційна адреса відповідача - 63631, Харківська область, Шевченківський район, село Старовірівка, ідентифікаційний код юридичної особи 31127574.
24.02.2022 року відбулася військова агресія російської федерації проти України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року за № 309, вся територія с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади з 26.02.2022 року по 08.09.2022 року віднесена до територій, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
Військова агресія рф проти України, як і тимчасова окупація російською федерацією с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказуванню відповідачем в силу статті 75 ГПК України.
Відповідач, як суб"єкт господарської діяльності, при всій турботливості та обачності, які від нього вимагаються, не мав можливості протидіяти збройним формуванням держави-агресора по захопленню території розташування об'єкту споживання. Із суті звичаїв ділового обороту не випливає те, що відповідач повинен здійснювати розрахунок за послуги розподілу електричної енергії, коли фактично не отримував цю послугу.
Надання позивачем даних щодо споживання електричної енергії відповідачем у квітні 2022 року не можуть бути беззаперечними доказами того, що саме Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс» здійснило споживання цієї електроенергії у квітні 2022 року на об'єкті електроустановок споживача (а.с.180, том 1), а також не можуть бути доказом укладання між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року на цей об'єкт, оскільки на цей час с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади вже було окупованим у зв'язку з чим відповідач не мав змоги здійснювати свою господарську діяльність за вище зазначеною адресою.
Позивачем не доведено той факт, що у квітні 2022 року з боку відповідача (навіть в технологічних втратах електроенергії) було спожито навіть 1 Квт електричної енергії. Суд наголошує, що спирання третьої особи у своїх поясненнях на положення “Методики по визначенню витрат електроенергії в трансформаторах і лініях електропередач" від 21.09.2013 року, яка регламентує підстави для розрахунку платних втрат, не нівелює обов"язку надавача такої послуги довести підставність такого нарахування у визначений в позові період (в даному випадку квітень 2022 року) для подальшого формування та доведеності у суді розміру заборгованості.
Суд зазначає, що позивачем в позові не вказано до яких саме положень ПКЕЕ він виконав поданий до суду розрахунок заборгованості відповідача у квітні 2022 року (зокрема, щодо технологічних втратах електроенергії у квітні 2022 року). Поданий позивачем рахунок вартості спожитої відповідачем електроенергії у квітні 2022 року містить лише загальні суми споживання електроенергії відповідачем, тому суд з вказаного перерахунку не може дійти однозначного висновку про врахування позивачем відомостей щодо пропорційного перерозподілу величини обсягу технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах відповідача, розрахованих з урахуванням "Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання" від 21.09.2013 року.
Тобто, на переконання суду, розмір заборгованості, про який йдеться у цій справі, не може бути встановлений в контексті достовірності та доведеності.
Зазаначений у поясненнях третьої особи, що відповідач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старовірівський птахокомплекс», приєдналось до публічного договору АТ «Харківобленерго» на умовах договору про постачання електричної енергії № 216 від 14.06.2004 року з додатками, в тому числі додатки № 11 та № 11 а «Схема для розрахунку платних витрат» та «Розрахунок витрат електричної енергії в мережах споживача», є неактуальним для цього позову, оскільки предметом є доведення позивачем (як електропостачальником) факту укладання 06.04.2022 року договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216, який є підставою даного позову та визначаєтьтся як основа для формування та стягнення заборгованості за квітень 2022 року.
Крім цього, в даному спорі не встановлюється факт приєднання відповідача до умов публічного договору АТ «Харківобленерго» на умовах договору про постачання електричної енергії № 216 від 14.06.2004 року, а також не встановляється факт споживання (акцептування) з 01.01.2019 року відповідачем договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 65-216, оскільки ці правоустановлюючи документи не фігурують у позовних вимогах, та не покладені в основу формування предмету та підстав позову у цій справі.
Навіть з огляду на те, що АТ "Харківобленерго" та ПрАТ "Харківенергозбут" є енергетичними компаніями, функції яких є спорідненими (надавання та розподіл електричної енергії), однак ця обставина не заміщує процесуального навантаження на позивача - довести свою позицію суду на підставі поданих доказів.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач у справі, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - підписання спірного договору сторонами саме 06.04.2022 року.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17).
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ГПК України), факту укладення договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року, тому нарахування суми заборгованості за надану електроенергію шляхом її споживання відповідачем - є безпідставними.
З огляду на справедливий та зважливий розгляд всіх наданих та допустимих доказв, ваховуючи об'єктивні та загальновідомі обставини, а саме повномасштабне вторгнення держави-агресора на територію України та введення воєнного стану, те, що с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади (місцезнаходження об'єкту споживання), у квітні 2022 року входила до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України, а також недоведення позивачем факту укладання із відповідачем 06.04.2022 року договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості електричної енергії за квітень 2022 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216 від 06.04.2022 року, і, як наслідок, трьох відсотків річних та інфляційних за порушення грошового зобов'язання за договором.
Додатково суд зазначає, що приписами частини 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (пункт 7 частини 11 Закону).
Відповідно до частини 2 статті 131 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Як вже було зазначено вище офіційною адресою відповідача є с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади, яка у квітні 2022 року (період за який стягується заборгованість) знаходилась під окупацією. Вказані обставини позивачем не спростовані, доказів зміни податкової адреси відповідача у квітні 2022 року на іншу територію України - матеріали справи не містять.
Позивач у позові просить стягнути заборгованість за електроенергію у квітні 2022 року, на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 65-216, який на думку позивача укладено 06.04.2022 року, тобто в межах періоду окупації с. Старовірівка, Шевченківської селищної територіальної громади.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 11 141,39 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладання договору та фактичне споживання відповідачем електричної енергії в спірний період - квітень 2022 року.
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову в позові, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються повністю на нього.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" лютого 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко