Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4718/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (61071, м. Харків, вул. Кибальчича, 45, код ЄДРПОУ 36818258)
про стягнення 404 343,58грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить прийняти позовну заяву до розгляду та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 277 212,21грн, збитки від інфляції в розмірі 35 095,57грн, пеню в розмірі 76 988,82грн та 3% річних в розмірі 15 046,98грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором № 2078-ПСО-32 постачання природного газу від 16.11.2022 в частині здійснення своєчасної оплати за природний газ, з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 30.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, справу № 922/4718/24 визнано малозначною, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Цією ж ухвалою визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 6 календарних днів з дня вручення ухвали.
У встановлений строк від відповідача заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження на адресу суду не надходило.
Відповідачем у відзиві на позов вимоги позивача, викладені в позовній заяві, визнаються частково, заперечення відповідача стосуються нарахованих позивачем санкцій (пені), 3% річних та інфляційних нарахувань, вважає їх нарахування безпідставними з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023), відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Також відповідач посилається на Закон України № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", відповідно до якого протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, нарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, не здійснюється за період, протягом якого такий багатоквартирний будинок знаходився на тимчасово окупованій території, що визначається згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", або в районі проведення воєнних (бойових) дій.
Оскільки ОСББ “Кибальчича 45» є виробником теплової енергії для населення та утримує систему автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, відповідач вважає, що вказаний закон поширюється і на відповідача.
На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у частині щодо нарахування позивачем санкцій (пені), 3% річних та інфляційних нарахувань, судові витрати просить покласти на позивача.
Позивач у відповіді на відзив відповідача, не погоджуючись із його запереченнями, посилається на те, що позивач не надавав відповідачу житлово-комунальні послуги і в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, норми вказаних нормативних актів, не підлягають застосуванню у цих правовідносинах. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Відповідач не є населенням, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України № 206, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
На підставі зазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи по суті спору на адресу суду не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (відповідач) укладено договір постачання природного газу № 2078-ПСО-32 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатокварттиних будинків), природний газ, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання передати відповідачу на умовах цього договору замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 55,029тис.куб.м.
Підписанням цього договору, за умовами п.2.3, відповідач дає згоду позивачу на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду з урахуванням умов пп.2.2.2 та пп.2.2.3 договору. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).
Відповідач зобов'язується надати позивачу не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником відповідача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ (п.п. 3.5.1 п. 3.5 договору).
У п.4.1 договору встановлено, що ціна обсягів газу, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 договору як Обсяг I (фіксований) за 1000 куб.м. газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 7 583,89грн.
Ціна обсягів газу для Обсягу II за 1000 куб.м. газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 38 489,39грн.
Ціна обсягів газу для Обсягу IIІ (фіксований) за 1000 куб.м. газу з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед становить 16 553,89грн.
Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.3 договору).
За умовами п.5.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату за природний газ виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природного газу здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п.5.4 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ.
За умовами п.13.1 договору, договір діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
В подальшому між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до договору, якими вони продовжували строк дії договору, у зв'язку з чим погоджувались і обсяги поставки природного газу на нові місяці.
На виконання умов договору, відповідач надавав необхідну інформацію, а позивач приймав її, що знайшло своє відображення у відповідних актах приймання-передачі, які підписані уповноваженими представниками сторін.
Так, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 328 386,47грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.
Акти приймання-передачі природного газу підписані відповідачем та скріплені печаткою управління без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідач за спожитий природний газ розрахувався частково на суму 51 174,26грн, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, п.5.1 договору.
Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за січень-серпень 2023 року за договором складає 277 212,21грн.
На суму заборгованості позивач здійснив нарахування збитків від інфляції в розмірі 35 095,57грн, пені в розмірі 76 988,82грн та 3% річних в розмірі 15 046,98грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).
Правове регулювання правовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Оператори ГРМ) операторами газотранспортної системи (Оператори ГТС), регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII та "Правилами постачання природного газу", затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Пунктом 28 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір постачання природного газу за своєю правовою природою є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Позивач на виконання умов договору протягом листопада 2022 року - серпня 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 328 386,47грн, за який відповідач розрахувався частково.
Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний вище період, наявними у справі. Акти підписані відповідачем та скріплені печаткою його відділу без будь-яких зауважень та заперечень.
Факт споживання відповідачем природного газу у листопаді 2022 року - серпні 2023 року відповідачем не заперечується, наявність заборгованості визнається.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Сторони, керуючись принципом свободи договору визначили на свій розсуд порядок оплати поставленого природного газу, закріплений у п.5.1 спірного договору.
Відповідач, як вже було зазначено вище, взяв на себе зобов'язання здійснити оплату природного газу шляхом перерахування 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природного газу здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за спожитий природний газ у січні-серпні 2023 року в розмірі 277 212,21грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 15 046,98грн та збитків від інфляції в розмірі 35 095,57грн, суд керується наступним.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Крім того, відповідач у п.7.2 договору, у разі прострочення ним строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, зобов'язався сплатити позивачу 3% річних та збитки від інфляції.
На підставі зазначеного позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, здійснив за кожен період окремо, з урахуванням часткових оплат, нарахування 3% річних за період з 17.01.2023 по 05.12.2024 в розмірі 15 046,98грн та збитків від інфляції за період з лютого 2023 року по листопад 2024 року в розмірі 35 095,57грн.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та збитків від інфляції за вказані вище періоди, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 76 988,82грн за період з 17.01.2023 по 16.04.2024, нарахованої за несвоєчасну оплату заборгованості за кожен період окремо, суд керується наступним.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, суд встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 76 988,82грн за період з 17.01.2023 по 16.04.2024, нарахованої за несвоєчасну оплату заборгованості за кожен період окремо є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечуючи проти стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023), відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також на Закон України № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", відповідно до якого протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано не здійснюється нарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків у багатоквартирному будинку протягом якого такий багатоквартирний будинок знаходився на тимчасово окупованій території або в районі проведення воєнних (бойових) дій.
Суд не приймає дані заперечення відповідача, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Положеннями ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
За рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023), припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
З аналізу зазначеної постанови судом вбачається, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення саме населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Суд зазначає, що відповідач не є населенням, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови Кабінету Міністрів України № 206, а є юридичною особою у відповідності до ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", яка, відповідно до ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а спірний договір укладено між позивачем та відповідачем, як юридичною особою.
Відповідач також зазначає про те, що він є виробником теплової енергії для населення та утримує систему автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, а тому на нього розповсюджується Закон № 2479.
Суд також не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки, відповідно до ч.2 ст.1 Закону України № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, нарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, не здійснюється за період, протягом якого такий багатоквартирний будинок знаходився на тимчасово окупованій території, що визначається згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", або в районі проведення воєнних (бойових) дій,
Оскільки згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій, суд дійшов висновку, що положення ст.1 Закону України № 2479-IX "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" на відповідача також не розповсюджуються.
З огляду на викладене, позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кибальчича 45" (61071, мі. Харків, вул. Кибальчича, 45, код ЄДРПОУ 36818258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 277 212,21грн основного боргу, 35 095,57грн збитків від інфляції, 76 988,82грн пені, 15 046,98грн 3% річних, 4 852,12грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "21" лютого 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк