79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
17.02.2025 Справа № 914/3126/24
За позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України», м. Дрогобич Львівська область,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бойко Ірини Олександрівни, м. Трускавець Львівська область
про стягнення 83 646, 34 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Дицької С.З.
Представники учасників справи:
від позивача: Думич Н.Б. - представник;
від відповідача: Глинська-Кривонос С.О. - представник.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бойко Ірини Олександрівни про стягнення 83 646, 34 грн за договором від 01.06.2017 № 6.
Ухвалою господарського суду від 20.12.2024 у справі № 914/3126/24 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 20.01.2025.
Ухвалою від 20.01.2025 судове засідання відкладено на 03.02.2025.
Ухвалою суду від 03.02.2025 у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області розгляд справи не відбувся, а наступне судове засідання призначено на 17.02.2025.
У судове засідання 17.02.2025 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
У судове засідання 17.02.2025 представник відповідача з'явився, через канцелярію суду подав докази сплати заборгованості за 2017-2022 роки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 17.02.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Бойко Ірини Олександрівни про стягнення 83 646, 34 грн за договором від 01.06.2017 № 6.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.06.2017 між державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство» (надалі - позивач, сторона 1, постійний лісокористувач) тa фізичною особою підприємцем Бойко Іриною Олександрівною (надалі - відповідач, сторона 2, тимчасовий лісокористувач) був укладений договір № 6 довгострокового тимчасового користування лісами.
Позивач вказує, що відповідно до умов п.п 1, 2 договору № 6 позивач виділяє, а відповідач приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей.
Проте, як вважає позивач, відповідач не виконав свого обов'язку щодо здійснення оплати за користування лісами за період з 2017 до 2024 року.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 83 646, 34 грн заборгованості.
Позиція відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти стягнення 39 457, 02 грн заборгованості, яка існувала, як стверджує позивач, станом на 2022 рік та була передана позивачу за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.01.2023 № 165, у зв'язку із припиненням (реорганізацією) ДП «Дрогобицьке лісове господарство».
Також до матеріалів справи відповідач долучив копії платіжних інструкцій щодо здійснення оплати за спірним договором за період з 2017 до 2022 року включно. Щодо заборгованості за 2023 та 2024 роки, відповідач доказів її сплати не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з таких мотивів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК Украі?ни) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території Украі?ни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст. 16 та ст. 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Частинами 1, 2 ст. 68 ЛК України передбачено, що спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок. Лісова ділянка може бути виділена одному або кільком тимчасовим лісокористувачам для різних видів використання лісових ресурсів.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.18 ЛК України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим -терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Як встановлено судом, 01.06.2017 між державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство» тa фізичною особою підприємцем Бойко Іриною Олександрівною був укладений договір № 6 довгострокового тимчасового користування лісами (далі - договір № 6). Договір № 6 було укладено на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 21.04.2017 № 309/0/5-17 «Про виділення лісових ділянок для довгострокового тимчасового користування».
Відповідно до умов п.п 1, 2 договору № 6 сторона 1 (позивач) виділяє, а сторона 2 (відповідач) приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей. У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 0, 8 га, яка розташована в кварталі 24, виділ 45 Попелівського лісництва, на території Попелівської сільської ради, в адміністративних межах Дрогобицького району, згідно з планом-схемою.
На виконання договору № 6, позивачем як постійним лісокористувачем було передано відповідачу у тимчасове довгострокове користування вищевказану лісову ділянку строком на 49 років, про що сторонами 10.06.2017 був підписаний акт приймання-передачі лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами.
Строк дії договору № 6 становить 15 років, а саме з 01.06.2017 до 31.12.2032 (п. 24 договору). Таким чином, з 01.06.2017, тобто з дня підписання договору № 6 довгострокового тимчасового користування лісами позивачем і відповідачем, такий договір набрав чинності і став підставою виникнення прав та обов'язків для його сторін.
Відповідно до абз. 8 п. 23 договору № 6 одним з обов'язків відповідача є своєчасне внесення плати за користування лісовою ділянкою. Порядок і розмір внесення плати за користування лісовою ділянкою передбачені п.п. 16 - 19 договору № 6.
За користування лісовою ділянкою відповідач сплачує збір за спеціальне використання лісових ресурсів, розмір якого встановлено відповідно до розрахунку і становить 11 904, 52 грн. Обчислення розміру плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 16 договору № 6). Згідно з п.17 договору № 6 плата за користування лісовою ділянкою за перший рік вноситься при укладенні цього договору, а за наступні проводиться на умовах попередньої оплати.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та не заперечується представниками сторін, за 2023 та 2024 роки відповідач не виконав свій обов'язок щодо внесення позивачу плати за користування лісовою ділянкою в загальному розмірі 44 189, 32 грн (21 545, 26 грн за 2023 рік та 22 644, 06 грн за 2024 рік), відтак вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 39 457, 02 грн суд зазначає наступне.
На думку позивача, у відповідача перед позивачем наявний борг за попередній період до 2023 року в розмірі 39 457, 02 грн, що підтверджується передавальним актом балансових рахунків, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, а також матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство», яке координується Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства - затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.01.2023 № 165, в якому на сторінці 39 в рядку 14 (інша поточна дебіторська заборгованість) зазначений борг ФОП Бойко І.О. перед ДП «Дрогобицьке лісове господарство» в розмірі 39 457, 02 грн, який існував станом на 2022 рік.
Вищевказаний передавальний акт, що затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 19.01.2023 № 165, був складений у зв'язку із припиненням (реорганізацією) ДП «Дрогобицьке лісове господарство».
Судом встановлено, що правонаступником ДП «Дрогобицьке лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство», з огляду на припинення (реорганізацію) ДП «Дрогобицьке лісове господарство», оскільки 26.10.2022 було створене Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання управління лісової галузі» та наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 969.
З огляду на те, що до матеріалів справи представником відповідача було долучено рахунки на оплату за договором від 01.06.2017 № 6 за період з 2017 до 2024 та квитанції про оплату: від 27.07.2017 № 41 на суму 11 904, 52 грн; від 20.02.2018 № 1146-4245-1948-0931 на суму 13 535, 44 грн; від 24.01.2019 № 1484-3814-0587-4693 на суму 14 861, 91 грн; від 28.12.2019 № 1822-4156-2004-9146 на суму 14 861, 91 грн; платіжне доручення від 29.12.2020 № 9 на суму 15 471, 25 грн та квитанцію від 15.02.2022 № N14RZ4388M на суму 17 018, 38 грн, суд вважає, що відповідачем у повному обсязі було виконано свої зобов'язання з оплати за договором від 01.06.2017 за період з 2017 до 2022 року, отже позовні вимоги в частині стягнення 39 457, 02 грн позивачем належними доказами не підтверджені.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із викладеного вище, суд дійшов до висновку, що позивачем наданими доказами підтверджено обґрунтованість заявлених вимог частково, відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Бойко Ірини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Дрогобицьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (82106, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, буд. 29, код ЄДРПОУ 45037507) 44 189, 32 грн заборгованості та 1 599, 69 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 21 лютого 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.