номер провадження справи 17/183/24
21.02.2025 Справа № 908/3192/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3192/24
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-МЕТАЛ», вул. Баренбойма, буд. 1, м. Київ, 01013
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсилікат», вул. Північне шосе, буд. 4, офіс 109, м. Запоріжжя, 6900
про стягнення 8 837,22 грн
05.12.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 05.12.24 № 37 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-МЕТАЛ» (далі ТОВ “АЛЬФА-МЕТАЛ») про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсилікат» на користь позивача суму у розмірі 8 837,22 грн та просить нарахувати 3% річних і індекс інфляції на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.24 до моменту виконання рішення суду.
06.12.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3192/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 23.12.24, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3192/24 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 21.02.25 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали цієї справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на набуття права вимоги, у відповідності до ст. 514 ЦК України, щодо дебіторської заборгованості ТОВ «Укрсилікат» перед ПрАТ “Українська гірничо-металургійна компанія» за договором оренди № 004/21-О.н. від 01.09.21 в розмірі 5 225,81 грн згідно із Актом про придбання майна на аукціоні від 06.03.24. ТОВ “Альфа-Метал» 09.05.24 надіслано відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості. Оскільки відповідь на вимогу щодо сплати заборгованості не надійшла та кошти на поточний рахунок не отримано, 05.09.24 боржнику надіслано претензію про сплату заборгованості та штрафних санкцій №28 від 26.08.24, яка також залишена без відповіді та задоволення. За твердженням позивача, станом на 05.12.24 заборгованість відповідача складає 8 837,22 грн, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 514, 536, 625, 626, 627, 629, 762 ЦК України, ст. 193, 230, 283 ГК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.
У відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет, тому ухвала про відкриття провадження у справі направлена до його електронного кабінету.
Згідно із довідкою про доставку електронного листа ухвалу суду доставлено до електронного кабінету відповідача 23.12.24.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3192/24 та розгляд справи.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому визнає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
За приписами ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.
Наявні матеріали справи № 908/3192/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 21.02.25.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд також відзначає, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжі;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватним акціонерним товариством “Українська гірничо-металургійна компанія» (надалі - ПрАТ “УГМК» або Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрсилікат» (надалі - ТОВ “Укрсилікат», Відповідач або Орендар) 01.09.21 укладено Договір оренди №004/21- О.н. (надалі - Договір оренди).
Відповідно до пп. 1.2 п. 1 Договору оренди, за цим договором Орендодавець зобов'язується передати Орендарю майно (об'єкт оренди) за відповідну плату, а саме: місто для розміщення кабелю на кабельних полицях енергоестакади, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Фінальна 1Г, за ціною оренди 2 000,00 грн з ПДВ в місяць.
Згідно із п. 6.3 Договору оренди, Орендар, на підставі виставлених рахунків, щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, сплачує орендну плату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.
Пунктом 6.4 Договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасного внесення орендних плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також 3% річних з простроченої суми у порядку, встановленому ст. 536 ЦК України.
Відповідно до п. 7.1 Договору оренди, цей договір набирає чинності з 01 вересня 2021 року і діє до 31 серпня 2023 року, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності - до повного виконання умов цього договору.
ПрАТ “УГМК» виставлено рахунки ТОВ “Укрсилікат» відповідно до реалізацій товарів і послуг, а саме:
- реалізація товарів і послуг ЦО000000329 від 31.10.2022 року на суму 2 000,00 грн;
- реалізація товарів і послуг ЦО000000368 від 30.11.2022 року на суму 2 000,00 грн;
- реалізація товарів і послуг ЦО000000410 від 19.12.2022 року на суму 1 225, 81 грн.
Оплата Орендарем, згідно виставлених рахунків (реалізацій товарів і послуг), не здійснена, заборгованість ТОВ “Укрсилікат» перед АТ “УГМК» становить 5 225,81 грн.
В подальшому, постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1530/23 від 13.06.23 Приватне акціонерне товариство “Українська гірничо-металургійна компанія» визнано банкрутом.
26.02.24 проведений аукціон щодо продажу майна ПрАТ “УГМК».
06.03.24 між ПрАТ “УГМК» та ТОВ “Альфа-Метал» підписано Акт про придбання майна на аукціоні, згідно якого, майно (право вимоги), продано ТОВ “Альфа-Метал», а саме: дебіторська заборгованість ТОВ “Укрсилікат», у т.ч. за Договором оренди № 004/21-О.н. від 01.09.21 на суму 5 225,81 грн.
За поясненнями позивача, внаслідок набуття права вимоги від ПрАТ “УГМК» за Договором оренди, станом на 05.12.24 заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 837,22 грн, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій та компенсаційних сум.
Не здійснення відповідачем оплати заборгованості згідно направлених йому вимоги та претензії стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар, окрім іншого, зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. (аналогічні положення містяться в ч. 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна»). Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.3 укладеного ТОВ “Укрсилікат» та ПрАТ “УГМК» Договору оренди, строк оплати виставлених рахунків на сплату оренди - щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оплата виставлених ПрАТ “УГМК» за Договором оренди на адресу ТОВ “Укрсилікат» рахунків за період жовтень-грудень 2022 року на загальну суму 5 225,81 грн не здійснена. Відповідачем відповідних доказів суду не надано.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін виставлених на виконання Договору оренди рахунків за період жовтень-грудень 2022 року є доведеним.
Як вже зазначалося вище, постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1530/23 від 13.06.23 Приватне акціонерне товариство “Українська гірничо-металургійна компанія» визнано банкрутом.
Внаслідок проведеного 26.02.24 аукціону щодо продажу майна ПрАТ “УГМК» та підписання між ПрАТ “УГМК» та ТОВ “Альфа-Метал» 06.03.24 Акту про придбання майна на аукціоні, майно (право вимоги), продано ТОВ “Альфа-Метал», а саме: дебіторська заборгованість ТОВ “Укрсилікат», у тому числі, за Договором оренди № 004/21-О.н. від 01.09.21 на суму 5 225, 81 грн.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Кодексу України про банкрутство, придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
За визначенням ч. 4 ст. 87 Кодексу України про банкрутство, протокол про результати аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для реєстрації права власності або іншого майнового права на рухоме майно в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги, в т.ч. шляхом підписання акту про придбання майна на аукціоні, є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін, залишається незмінним.
Таким чином, виходячи із загальних правил та положень ст. 512 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, неможливо передати право, яке ще не належить кредиторові. Порядок та форма заміни кредитора у зобов'язанні не залежать від згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).
Наведене вище свідчить, що новий кредитор - ТОВ “Альфа-Метал», у відповідності до ст. 87 Кодексу України про банкрутство та ст. 512 ЦК України, в повному обсязі набув цивільних прав та обов'язків, як кредитор по відношенню до відповідача - ТОВ “Укрсилікат» за Договором оренди № 004/21-О.н. від 01.09.21 на суму 5 225,81 грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за оренду майна в сумі 5 225,81 грн та не спростовано доводів позивача. А тому, суд приходить до висновку, що зазначена сума основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання позивачем нараховано 2 523,34 грн пені, 313,68 грн 3% річних та 774,39 грн інфляційних втрат.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язань, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За визначенням ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Однак, пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.20 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.20.
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.20 № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.
Позивачем надано розрахунок пені за загальний період прострочення з 10.11.22 по 05.12.24.
Пунктом 6.4 Договору оренди передбачено, що у порушення строків оплати Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також 3% річних з простроченої суми у порядку, встановленому ст. 536 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що з урахуванням дати настання зобов'язання по оплаті за кожним рахунком, враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців, а також зважаючи на продовження строку, визначеного статтею 232 ЦК України, на строк дії карантину згідно Закону України від 30.03.20 № 540-IX, при розрахунку пені слід виходити з правильного періоду нарахування пені - з 11 числа поточного місяця (11.11.22, 11.12.22, 10.01.23) по 30.06.23 (дата відміни карантину). Отже, обґрунтованим є нарахування позивачем 1 476,18 грн пені. В решті вимоги про стягнення 1 047,16 грн пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 10.11.22 по 05.12.24, суд встановив, що виходячи з правильного періоду нарахування 3% річних - з 11 числа поточного місяця (11.11.22, 11.12.22, 10.01.23) по 05.12.24 сума 3% річних складає 313,24 грн. В решті вимоги про стягнення 0,44 грн 3% річних слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, виходячи з правильного періоду нарахування пені - з 11 числа поточного місяця (11.11.22, 11.12.22, 10.01.23) по 30.06.23, суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 887,50 грн. Враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 774,39 грн.
Отже, позивач позовні вимоги обґрунтував частково.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, позов задовольняється частково, а саме: в частині стягнення з відповідача 5 225,81 грн основного боргу, 1 476,18 грн пені, 313,24 грн - 3% річних, 774,39 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову (1 047,16 грн пені та 0,44 грн 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору (відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 135,24 грн судового збору.
У прохальній частині позовної заяви позивач просив нарахувати 3% річних і індекс інфляції на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.24 до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе частково задовольнити клопотання позивача та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України. Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 5 225,81 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд визнав за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відносно нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу з дати подачі позову, а саме 05.12.24 до моменту виконання рішення суду суд відзначає, що стаття 238 ГПК України умови нарахування інфляційних втрат до повного виконання судового рішення не містять. А тому, в цій частині клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрсилікат» (вул. Північне шосе, буд. 4, офіс 109, м. Запоріжжя, 69006; ідентифікаційний код 38461140) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬФА-МЕТАЛ» (вул. Баренбойма, буд. 1, м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 32847201) - 5 225 (п'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн 81 коп. основного боргу, 1 476 (одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн 18 коп. пені, 313 (триста тринадцять) грн 24 коп. 3% річних, 774 (сімсот сімдесят чотири) грн 39 коп. інфляційних втрат та 2 135 (дві тисячі сто тридцять п'ять) грн 24 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 21.02.25 у справі № 908/3192/24 здійснювати нарахування 3 % річних на суму боргу 5 225,81 грн до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 5 225,81 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.02.25.
Суддя В.Л. Корсун