21 лютого 2025 рокуСправа № 140/6989/24 пров. № А/857/29476/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (суддя Каленюк Ж.В., м.Луцьк), -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУПФ-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ-2), в якому просив:
визнати протиправним рішення ГУПФ-1 від 13.06.2024 №032350027759 про відмову у призначенні пенсії (далі Рішення);
зобов'язати ГУПФ-2 призначити з моменту досягнення пенсійного віку (13.06.2024) пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), зарахувавши до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2017 по 31.03.2020, з 01.06.2020 по 13.02.2022, з 01.01.2024 по 31.05.2024 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (далі ТОВ-1) та у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних виробів» (далі ТОВ-2).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення ГУПФ-1. Зобов'язано ГУПФ-1 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV з 14.06.2024, зарахувавши до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2017 по 31.05.2019, з 01.07.2019 по 31.03.2020, з 01.06.2020 по 13.02.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права просить таке скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що дії ГУПФ-1 правомірні та відповідають чинному законодавству.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, несплата страхових внесків роботодавцем-страхувальником не може позбавляти позивача права на соціальне забезпечення, яким є пенсія. Не зарахування відповідачем цих періодів роботи до страхового та пільгового стажу призводить до порушення конституційного права на пенсію.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову, рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 05.06.2024 позивач звернувся до ГУПФ-2 із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУПФ-2 заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУПФ-1, Рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового (30 років) та пільгового (12 років 6 місяців) стажу.
Вказано, що страховий стаж позивача становить 29 років 3 місяці 17 днів, а пільговий стаж 10 років 1 місяць 26 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2017 по 31.03.2020, з 01.06.2020 по 13.02.2022, з 01.01.2024 по 31.05.2024, оскільки на дату звернення відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу (а.с.13).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону №1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі Список №2) затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 24.06.2016 №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Однак спірний період охоплює також дію постанови Кабінету міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з «Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі Порядок №442) та розробленими на її виконання «Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі Методичні рекомендації).
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, враховуючи вимоги наведених правових норм, для призначення пенсійним органом особі пенсії за віком на пільгових умовах необхідне дотримання таких умов:
- досягнення особою віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, тобто вік особи повинен бути не менше 55 років;
- наявність у чоловіків страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, а також наявність меншого страхового стажу за певних обставин, визначених чинним законодавством;
- зайнятість працівника повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2;
- для підтвердження спеціального стажу роботи за періоди роботи, починаючи із 22.08.1992, наявність результатів атестації робочих місць, на яких працювала особа, що звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- для підтвердження спеціального стажу роботи за період до 21.08.1992 включно, наявність уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи слідує, що в період з 03.11.2005 по 16.02.2022 позивач працював у ТОВ-1 на посаді електрозварника ручного зварювання 4 розряду, а з 17.02.2022 працював у ТОВ-2 на посаді електрозварника 5 розряду, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
У довідці форми ОК-5 відображена інформація про нарахування позивачу заробітної плати за періоди: з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2017 по 31.05.2019, з 01.07.2019 по 31.03.2020, з 01.06.2020 по 13.02.2022 року, з 01.09.2022 по 31.02.2023, з 01.08.2023 по 31.12.2023
Крім записів у трудовій книжці зазначені періоди роботи позивача підтверджені наступними документами: довідками ТОВ-1 від 28.04.2022 №56, №59, №62 та довідкою ТОВ-2 від 05.06.2024 №11.
У довідках наявна інформація про проведення атестації робочого місця за умовами праці (накази від 12.06.2000 №178, від 25.11.2005 №71, від 22.09.2011 №33, від 25.10.2016 №24, від 18.11.2022 №29/1).
Професія електрозварника ручного зварювання передбачена Списком №2, як така, зайнятість на якій під час виконання трудових обов'язків дає право особі на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, довідки підтверджують особливий характер роботи та умов праці позивача за Списком №2 за період з 25.11.2005 по 24.11.2010, 22.09.2011 по 21.09.2016, з 25.10.2016 по 24.10.2021, з 18.11.2022 по 05.06.2024.
Разом з тим, при призначенні позивачу пенсії відповідачем не було зараховано до страхового стажу роботи та пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача з 01.12.2009 по 31.12.2009, з 01.03.2010 по 31.12.2010, з 01.09.2017 по 31.03.2020, з 01.06.2020 по 13.02.2022, з 01.01.2024 по 31.05.2024 у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату роботодавцем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною десятою статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Апеляційний суд звертає увагу, що законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов'язку сплати страхових внесків.
При цьому найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
У випадку невиконання страхувальником обов'язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 1 березня 2021 року у справі №423/757/17 та від 31 березня 2021 року у справі №242/5696/16-а, за умови підтвердження пільгового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування позивачу ані до страхового (загального), ані до пільгового стажу періодів роботи в ТОВ-1 та ТОВ-2 через несплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску), орган Пенсійного фонду України протиправно дійшов висновку про не зарахування період роботи позивача до відповідного стажу, посилаючись на зазначені ним обставини, чим порушив право позивача на пенсію в належному розмірі.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивач досяг встановленого віку для призначення пенсії на пільгових умовах та набув необхідний страховий та пільговий стаж для призначення такої пенсії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про наявність підстав для призначення пенсії позивачу за Списком №2.
Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич