Справа № 560/16515/24
іменем України
21 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 , Міністерство оборони України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання прийняти рішення про звільнення його з військової служби на підставі п. п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з доглядом за матір'ю інвалідом ІІ групи. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно не звільняє його з військової служби на зазначеній підставі попри надання усіх необхідних документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за членом сім'ї.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві військова частина НОМЕР_1 щодо позову заперечує. Зазначає, що до рапорту ОСОБА_1 були долучені документи, які не є достатніми для звільнення з військової служби. Вказує на те, що позивач не надав належні докази відсутності у матері інших членів сім'ї першого та другого ступеню споріднення, які можуть здійснювати догляд, відтак просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача.
Треті особи пояснення по суті позову не подали.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) Пунктом 3 ч. 12 ст. 26 Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Згідно з п.п.1 п. 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-ХIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Відповідно до п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Пункт 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, передбачає, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Згідно з пунктом 9 розділу III Порядку №531 розгляд рапорту військовослужбовця у паперовому вигляді всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706, внесені зміни до Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII). Наказом визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Так зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами): один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків); один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу, яку проходить у Військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 з проханням звільнити його з військової служби на підставі п. п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-Х. До рапорту ОСОБА_1 надав такі документи: копію паспорта ОСОБА_2 , РНОКПП ОСОБА_1 , паспорта ОСОБА_2 , паспорта ОСОБА_3 , довідки ЛКК щодо ОСОБА_3 , довідки МСЕК про встановлення інвалідності ОСОБА_3 , довідки ЛКК щодо ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , військового квитка ОСОБА_1 , довідки про місце реєстрації ОСОБА_1 , довідки про місце реєстрації батьків, довідки про склад сім'ї, заяву ОСОБА_3 про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості.
Рапорт був скерований військовій частині НОМЕР_1 з клопотанням по суті рапорту, де був розглянутий юридичною службою, та за підписом ТВО помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 прийнятий юридичний висновок (без дати та номера) щодо відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби. Оцінивши надані позивачем до рапорту документи, начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку, що позивачем не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, на яких законом покладається обов'язок щодо здійснення догляду.
Судом встановлено, що згідно з довідкою до акта огляду МСЕК 12ААГ№938905 від 23.05.2024 ОСОБА_3 встановлена ІІ група інвалідності довічно, причина інвалідності - загальне захворювання, визначені протипоказання важкої фізичної праці. Згідно з висновком Лікарської консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства Смотрицького центру первинної медико-санітарної допомоги Смотрицької селищної ради від 01.02.2024 ОСОБА_3 пройшла лікувально-консультаційну комісію в КНП "Смотрицький центр ПМСД" ССР. Цим висновком, прийнятим на підставі протоколу №03/01 від 01.02.2024, також підтверджується, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Отже, письмовими доказами підтверджено те, що мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, що потребує постійного стороннього догляду.
Водночас, за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту, про що також зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Це означає, що остаточне рішення (позитивне чи негативне) за рапортом військовослужбовця про звільнення з військової служби повинне було бути прийняте командиром військової частини НОМЕР_1 або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Суд погоджується з тим, що встановленню підлягає та обставина, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка потребує догляду, відсутні, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. До осіб першого та другого ступеня споріднення належать батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Норми абзацу 12 п. 3 ч. 12 статті 26 Закону №2232-XII не встановлюють, що член сім'ї першого або другого ступеня спорідненості зобов'язаний проживати або бути зареєстрованим спільно із особою, яка потребує постійного догляду.
З огляду на це, військовослужбовець, який клопоче про звільнення зі служби за вказаною підставою повинен надати до рапорту належні докази, які засвідчують вказані вище обставини, у тому числі але не виключно: відомості або Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії свідоцтв про смерть, один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас судом встановлено, що за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання командиром військової частини НОМЕР_1 прийняте не було, належних доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
Зазначене свідчить про фактичну необґрунтовану бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В свою чергу, наявність згаданого вище юридичного висновку начальника юридичної служби військової частини суд оцінює критично, адже вказана посадова особа не наділена повноваженнями приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби.
Вирішуючи вимоги зобов'язального характеру, суд враховує зміст постанови Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17, де Суд зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки командиром військової частини НОМЕР_1 не був розглянутий по суті рапорт позивача, і не було прийняте юридично значиме рішення, яким надана оцінка підставам для звільнення останнього з військової служби, суд вважає необхідним зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (в особі уповноваженого керівника) розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у визначений законом спосіб та прийняти рішення по суті питання відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (в особі уповноваженого керівника) розглянути у визначений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та прийняти рішення по суті питання відповідно до вимог закону.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21 лютого 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя І.С. Козачок