Справа № 420/5356/25
про забезпечення позову
19 лютого 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 7 від 13.02.2025 р., щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати комісію з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили судовим рішення. В обґрунтування заяви вказує на те, що 03.02.2025 р. звернувся до відповідача із заявою про надання/продовження йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Згідно інформації з Резерв+ позивачу продовжено дію відстрочки на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 09.05.2025 р. 18.02.2025 р. позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про отримання довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проте отримав повідомлення № 1/3298 від 14.02.2025 р., згідно якого позивачу протоколом № 7 від 13.02.2025 р. відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Причиною відмови вказано - наявність інших родичів першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд. Проте, сестра позивача є громадянкою російської федерації, не проживає разом зі своєю матір'ю, а тому не може здійснювати відповідний догляд за своєю матір'ю. Інших осіб, першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за хворою ОСОБА_2 , немає. Зазначає, що негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за наявності у нього права на відстрочку.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступного.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до положення ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З аналізу викладених норм, вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суддею встановлено, що предметом спору у даній справі є рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом № 7 від 13.02.2025 р. щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З поданої заяви та додатків до неї вбачається, що 18.02.2025 р. позивач, якому згідно інформації з Резерв+ продовжено дію відстрочки на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 09.05.2025 р., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про отримання довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Попри це, комісією з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 , розглянуто питання щодо надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації та оскаржуваним рішенням оформлено відмову.
Суддя зауважує, що на цій стадії процесу не може констатувати факт порушення права та надавати оцінку правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на які посилається заявник, оскільки виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, суддя на цій стадії процесу забезпечує можливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято на користь позивача за наслідком розгляду справи.
На думку судді, в даному випадку без вжиття відповідних заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача можуть бути завершені, а його права - порушені.
Відповідно до положень Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу" відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може бути надана лише військовозобов'язаним, у той час як у випадку призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період він набуде статусу військовослужбовця.
При цьому військовозобов'язана особа, яка має право на відстрочку, з підстав п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, це унеможливить ефективний захист та реалізацію його права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, законом не передбачено.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
При цьому суддя зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.
Приймаючи до уваги викладене та те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, суддя вважає за можливе задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 420/5356/25.
Суддя зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Крім того, такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
На підставі наведеного, суддя приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
ухвалив:
Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 420/5356/25.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.І. Бездрабко