20 лютого 2025 рокуСправа №160/32778/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 №4/34/2709 від 13.11.2024 про те, що протоколом від 13.11.2024 №27 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалено рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причини відмови: у зв'язку з відсутністю документів, передбачених додатком 5 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, а саме відсутністю свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 поновити надану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку №1/3957 від 31.03.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, яка дійсна до 17.03.2027 (досягнення дитиною 18-річного віку);
- зобов'язати внести відомості про поновлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідних реєстрів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на його утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей. Позивачем було отримано повістку для оновлення військово-облікових даних, у зв'язку з чим, останній з'явився до відповідача та надав всі необхідні документи на підтвердження наявності у нього права на відстрочку. Проте, посадовими особами відповідача зазначені документи до уваги не взято, повідомлено про недійсність наданої відстрочки та надано направлення для проходження обстеження військово-лікарською комісією (далі - ВЛК). Після проходження ВЛК позивачу повідомлено про те, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивач наголошує на тому, що посадовими особами відповідача жодних документів на підтвердження недійсності наданої раніше відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період надано не було, натомість, роз'яснено право подати заяву про надання відстрочки. Позивач звернувся до відповідача із відповідними заявою та документами, проте, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період йому було відмовлено. Вважає рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, яке оформлене протоколом від 13.11.2024 №27 протиправним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку з чим, звернувся до суду з цим позовом.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом ухвалення рішення, яким заборонити відповідачу на період розгляду адміністративного позову, призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 13.12.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 37 підрозділу 2 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Відповідно до п. 17 підрозділу 1 розділу III Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".
Ухвала суду від 16.12.2024 року, якою відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 16.12.2024 року 20:26, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія позовної заяви та додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 12.12.2024 року 11:18, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Станом на 20.02.2025 року (з урахуванням строку на поштове відправлення), відзив від відповідача до суду не надходив.
Пояснень, заяв або клопотань по суті спору від відповідача до суду також не надходило.
Таким чином, відповідач правом на подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та надання доказів по справі не скористався, з клопотанням про продовження строків на надання відзиву до суду не звертався.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_1 з 06.08.2022 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , актовий запис №660, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 06.08.2022 Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), копія якого міститься в матеріалах справи.
Також, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №441, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25.10.2022 Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), копія якого міститься в матеріалах справи.
У матеріалах справи також містяться копії свідоцтв про народження дітей дружини позивача, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №385 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 11.04.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області), та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис №717 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 , видане 23.09.2016 Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області), в яких зазначено, що їх батьком є ОСОБА_6 .
Окрім того, в матеріалах справи міститься копія посвідчення батьків багатодітної сім'ї серії НОМЕР_5 , виданого 14.11.2022, в якому зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.
Згідно копії акта обстеження умов проживання, складеного комісією Нікопольської міської ради та затвердженого в. о. начальника служби у справах дітей 24.11.2024, копія якого міститься у матеріалах справи, в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
31.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім'я ОСОБА_1 видано довідку №1/3957 про те, що йому надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років). Довідка дійсна до 17.03.2027 (досягнення дитиною 18-річного віку).
Як зазначено позивачем у позовній заяві, коли він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою для оновлення військово-облікових даних, посадовими особами відповідача повідомлено про те, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та недійсність відстрочки, раніше наданої позивачу.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою та відповідними документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу направлено повідомлення від 12.11.2024 №4134/2709, у якому зазначено, що за результатами розгляду заяви та документів позивача протоколом від 13.11.2024 №27 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: у зв'язку з відсутністю документів, передбачених додатком 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, а саме: відсутність свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Позивач із рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не погоджується, вважає його протиправним, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку з чим, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами 1, 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено категорії військовозобов'язаних, які мають право на відстрочку та не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (пункти 56-67), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (зі змінами).
Додаток 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (зі змінами) містить перелік документів, що підтверджують право на відстрочку, для кожної категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Перелік).
Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (додаток 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (зі змінами)), жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, до заяви додають документи, що підтверджують право на відстрочку, а саме: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Як встановлено з матеріалів справи, у свідоцтвах про народження ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 , та ОСОБА_5 , серії НОМЕР_4 , батьком останніх зазначено ОСОБА_6 , з яким раніше перебувала у шлюбі дружина позивача.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Частиною 1 ст. 268 СК України передбачено, що мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Водночас загальний порядок здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків закріплено у статтях 14, 15 СК України.
Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому, не можуть бути передані іншій особі.
Виходячи з аналізу вищевказаного, суд прийшов до висновків, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 , має право на участь у вихованні та утриманні її неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, обов'язок щодо виховання та утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до положень Сімейного кодексу України покладено, зокрема, на їх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Та обставина, що між батьками неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шлюб розірвано, не звільняє батька останніх ОСОБА_6 від виконання обов'язку з виховання та утримання своїх дітей та не зменшує обсяг його прав та обов'язків.
Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що оскільки обов'язок з виховання та утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приписами СК України покладено на їх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а відповідно до ч. 1 ст. 260 СК України ОСОБА_1 (вітчим) реалізовує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на позивача, за обставин цієї справи, розповсюджуються положення п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ.
До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді подібних до спірних правовідносин у постанові від 03.10.2024 у справі №160/17962/23.
Слід зазначити, що надана позивачем копія посвідчення батьків багатодітної сім'ї серії НОМЕР_5 , виданого 14.11.2022, є лише підставою на отримання пільг, що надаються багатодітним сім'ям відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» та не підтверджує факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
З огляду на вищевикладені обставини справи та норми права, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з заявою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ, а тому, оскаржуване рішення відповідача є правомірним, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Разом з тим, не можуть бути задоволені судом позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача поновити надану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку №1/3957 від 31.03.2023 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, яка дійсна до 17.03.2027 (досягнення дитиною 18-річного віку) та внести відомості про поновлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до відповідних реєстрів, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
У свою чергу, судом встановлено правомірність прийнятого відповідачем рішення, а тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому, в задоволення позовної заяви слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса