19 лютого 2025 р.Справа №160/5292/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/5292/25, -
ОСОБА_1 17.02.2025 року через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації щодо виключення його з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію щодо нього про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Разом з позовною заявою до суду була подана заява про забезпечення позову, в якій просить:
- заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову виключеного з військового обліку ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із незаконними вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача), до вирішення даної справи по суті та набрання рішенням законної сили;
- зупинити дію документа «звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо порушення громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зареєстроване за №658 від 08.01.2025», до вирішення даної справи по суті та набрання рішенням законної сили.
Вказана заява обґрунтована позивачем тим, що він був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ще в 2022 році, що підтверджується документами та відомостями отриманими від ІНФОРМАЦІЯ_4 . 22.01.2025 р. він був зупинений працівниками поліції та при перевірці документів і військового квитка працівники поліції повідомили, що він перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку з 08.01.2025 р. на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, жодних повісток про необхідність з'явитись в ТЦК та СП після отримання відмітки про виключення з військового обліку він не отримував. Не зважаючи на відмітки в військовому квитку про виключення з військового обліку, його було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , вручено повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 23.01.2025 р. на 10:00 год. 23.01.2025 р. о 10.00 год. його представник по довіреності прибула до ІНФОРМАЦІЯ_4 де подала заяву щодо невідкладного внесення до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення його з військового. Крім того було вручено ще одну повістку на 27.02.2025 р. на 08.30 год. для отримання військово-облікового документу нового зразка та уточнення медичних даних. Підстав необхідності отримання військово-облікового документу нового зразка та уточнення медичних даних не назвали.
Зазначена подія у нього викликала сильний стрес, який став причиною різкого погіршення стану здоров'я та запалення лімфовузлів, оскільки він довготривалий час лікувався від онкологічного захворювання. Також, його представником було направлено адвокатський запит, у відповідь на який, ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що рішення ВЛК від 16.03.2022 р. №58/27 не скасовувалось, станом на день надання відповіді ОСОБА_1 з військового обліку він не знімався. При цьому, у листі від 29.01.2025 р. Нікопольське РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомило, що за даними системи ІПНП наявне електронне звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення зареєстроване за №658 від 08.01.2025 р., та внесено до ІПНП Відділенням поліції №1 (м.Марганець). Він зауважує, що наявність інформації про вчинення ним порушення правил ведення військового обліку перешкоджає йому вільно пересуватися та проходити лікування, у тому числі, унеможливлює здачу аналізів в м.Нікополь та м.Запоріжжя. Негативні наслідки від не вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі протиправного його призову на військову службу та складання протоколів на підставі неправомірних відомостей. Таким чином, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав.
Перевіривши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, при вирішенні її по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову відповідають предмету позовної заяви та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
При розгляді та вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом надається оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для виключення позивача з військового обліку є довідка військово-лікарської комісії № 58 від 16.03.2022 року, відповідно до якої його визнано непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до військового квитка № НОМЕР_2 ще 16.03.2022 року позивач виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Тобто, ОСОБА_1 став на облік, пройшов ВЛК та за результатами якої був виключений з військового обліку із зазначенням причини та проставленням відповідних відміток у військовому квитку.
10.02.2025 року його представник звернулася до Відділення поліції №1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області із адвокатським запитом, у відповідь на який повідомлено, що у ВП №1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області зареєстроване автоматичне звернення, яке зареєстроване до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні порушення та інші події від ІНФОРМАЦІЯ_4 через порушення ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також вказано, що станом на 13.02.2025 р. гр. ОСОБА_1 , перебуває на активному обліку в ІП «Призовник, військовозобов'язаний, резервіст».
В застосунку ОСОБА_1 «Резерв+» відображено «дані не оновлено, спробуйте оновити дані через повторну авторизацію або найближчий ЦНАП».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 р. № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.5 ст.5 Закону № 1951-VIII).
За змістом ст.6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов'язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; відомості про участь у бойових діях.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII).
Виходячи з вищенаведених норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Суд зауважує, що позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ще в 16 березні 2022 року. Однак, станом на день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+», він відображається як особа в якої дані не оновлено.
В позові позивач зазначив, що він звертався до відповідача для уточнення даних та з'ясування чи містяться відомості про його виключення з військового обліку надані ІНФОРМАЦІЯ_1 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, однак змін в застосунку «Резерв+» не відбулося. Інформація про виключення його з військового обліку ймовірно не була внесена відповідачем до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в повному обсязі.
Так, негативні наслідки від не вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі протиправного призову позивача на військову службу та складання протоколів на підставі неправомірних відомостей.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову, про які просить заявник можуть бути частково задоволені.
Суд зобов'язаний врахувати, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період (навіть протиправно), він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його прав. Оскільки зняття з військового обліку непридатної до військової служби особи є неможливим та юридично не вірним.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 826/9263/17).
В контексті наведених норм та встановлених обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення очевидно, може призвести до того, що захист його прав, свобод та інтересів, на захист яких заявлено позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, в тому числі матеріальних.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.150 - 154, 242, 248 КАС України,
Задовольнити частково - заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/5292/25.
Заборонити посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти будь-які дії щодо призову знятого з військового обліку ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ).
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма