20 лютого 2025 рокуСправа №160/32325/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), з позовними вимогами про:
- визнання протиправним та скасування рішення №046050022632 «Про відмову у призначенні пенсії» від 29.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні з 14.09.2024 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 14.09.2024 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши при цьому до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах до п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди його роботи трактористом-машиністом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.02.1997 по 21.02.2002 (5 років 5 днів ), механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005 3 роки 7 місяців 14 днів).
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 14 вересня 2024 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пільгову пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.10.2024 року звернувся через Портал електронних послуг веб - сайту Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «в» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідачем 2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 29.10.2024 прийнято Рішення №046050022632 «Про відмову у призначенні пенсії», у якому зазначено: відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. У рішенні №046050022632 «Про відмову у призначенні пенсії» відповідача 2 від 29.10.2024 зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи трактористом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.03.1997 по 21.02.2002, згідно трудової книжки колгоспника від 15.09.1984 НОМЕР_2 та згідно архівної довідки від 16.08.2024 №638, оскільки відсутня довідка, яка відповідає формі додатку 5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12.08.1993р. №637 (із змінами). Станом на 29.10.2024 вищезазначене підприємство знаходиться в стані припинено. Зарахування періоду згідно архівної довідки буде можливе після винесення рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України. До пільгового стажу не зараховано період роботи механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005 згідно долученої довідки від 01.10.2024 №819, оскільки відсутній запис чи наказ в трудовій книжці про покладені обов'язків тракториста чи про переведення на іншу посаду заявника. Враховуючи вищезазначене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням, пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи». Позивач вважає протиправним рішення №046050022632 «Про відмову у призначенні пенсії» відповідача 2 від 29.10.2024 та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він досяг необхідного віку та записами трудової книжки та довідками підтверджується факт його роботи на посадах, які дають право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив, в якому зазначено, що за розглядом заяви та наданих позивачем документів відповідачем 2 встановлено, що вік позивача на час звернення становить 55 років 01 місяць 9 днів. Страховий стаж складає 38 років 9 місяців 22 дні, з них пільговий стаж - 18 років 8 місяців 16 днів. Відповідачем 2 до пільгового стажу не зараховано: період роботи трактористом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.02.1997 по 21.02.2002, згідно з трудовою книжкою колгоспника від 15.09.1984 НОМЕР_2 та згідно з архівною довідкою від 16.08.2024 № 638, оскільки відсутня довідка, яка відповідає формі додатку 5 до Порядку № 637. Станом на 29.10.2024 вищезазначене підприємство знаходиться в стані припинення; зарахування періоду згідно з архівною довідкою буде можливе після винесення рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України; період роботи в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005, згідно з довідкою від 01.10.2024 № 819, оскільки відсутній запис чи наказ в трудовій книжці про покладені обов'язки тракториста чи про переведення на іншу посаду заявника. Відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 15.09.1984 НОМЕР_2 позивач працював у радгоспі «Веселі Терни» з 17.02.1997 по 21.02.2002 трактористом (запис № 7, 8). Зазначені записи не містять відомостей про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. До заяви позивачем долучено архівну довідку від 16.08.2024 № 638, видану КУ «Трудовий архів Лозуватської сільської ради», про заробітну плату у період з лютого 1997 р. по січень 2002 р., в якій також зазначено, що документи радгоспу «Веселі Терни» передані на зберіганні до архівного відділу у зв'язку з ліквідацією господарства. Позивачем уточнюючу довідку не надано. Зарахування періоду згідно з архівною довідкою від 16.08.2024 № 638 можливе після винесення рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України. На час винесення відповідачем 2 рішення про відмову у призначенні пенсії рішення Комісії відсутнє. Для підтвердження періоду роботи в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005, позивачем надано довідку від 01.10.2024 № 819, в якій зазначено, що ОСОБА_1 з 01.03.2002 працював механізатором (Наказ № 12 від 01.03.2002), але виконував роботу тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві по 15.10.2005. Проте, згідно з записами трудової книжки колгоспника від 15.09.1984 НОМЕР_2 позивач 01.03.2002 прийнятий на роботу механізатором у ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» - Наказ № 12 від 01.03.2002 (запис № 10), з 15.10.2005 переведений на посаду тракториста-машиніста с/г виробництва - Наказ № 126 від 15.10.2005 (запис № 11). Отже, в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 за період з 01.03.2002 по 14.10.2005 відсутні запис чи наказ про покладені обов'язки тракториста на позивача чи про переведення на іншу посаду. Таким чином, у відповідача 2 немає правових підстав зарахувати до пільгового стажу спірні періоди роботи за наданими позивачем документами. Враховуючи те, що пільговий стаж позивача складає 18 років 8 місяців 16 днів, у відповідача 2 відсутні правові підстави для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стажу.
Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Документально встановлено, що позивач 22.10.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років. Страховий стаж складає 38 років 09 місяців 22 дні, пільговий стаж - 18 роки 08 місяців 16 дні. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 29.10.2024 №046050022632 відмовлено Позивачу в призначенні пенсії за пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в межах своїх повноважень, розглядає питання щодо наявності/відсутності права на призначення пенсії виключно на підставі пред'явлених заявником документів і не може встановлювати на власний розсуд чи відноситься певний період роботи особи на підприємстві до робіт зі шкідливими умовами праці чи ні. На момент звернення за призначенням пенсії позивачем не надано довідку про пільговий характер роботи відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Органом Пенсійного фонду України не ставиться під сумнів сам факт роботи позивача трактористом - машиністом, проте наявність лише факту роботи на підприємстві є недостатнім для підтвердження права на пільгову пенсію. З вищевикладеного видно, що Головне управління в даному випадку діяло за принципом належного урядування, а саме: послідовно, своєчасно, прозоро, відповідально і виходячи з наданих йому законом повноважень не могло змінити ситуацію на користь позивача. Наявність у позивача легітимних очікувань також не відміняє закріпленого у статті 19 Конституції України обов'язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також наголошує, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є неприпустимим.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.10.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Документи про призначення пенсії за принципом екстериторіальності були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення про відмову в призначенні №046050022632 від 29.10.2024 року.
В обґрунтування відмови у призначені пенсії зазначено:
- пенсійний вік визначений пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років.
- вік заявника 55 років 01 місяць 09 днів.
- необхідний страховий стаж визначений пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за наявності страхового стажу не менше 30 років.
- страховий стаж особи становить 38 років 9 місяців 22 дні.
- результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
- пільговий стаж особи складає 18 років 8 місяців 16 днів.
- до пільгового стажу не зараховано період роботи трактористом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.03.1997 по 21.02.2002, згідно трудової книжки колгоспника від 15.09.1984 НОМЕР_2 та згідно архівної довідки від 16.08.2024 №638, оскільки відсутня довідка, яка відповідає формі додатку 5 до Порядку підтвердження наявного стажу робота для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12.08.1993р. №637 (із змінами).
- станом на 29.10.2024 вищезазначене підприємство знаходиться в стані припинено. Зарахування періоду згідно архівної довідки буде можливе після винесення рішення комісії Головного управління Пенсійного фонду України.
- до пільгового стажу не зараховано період роботи механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005 згідно долученої довідки від 01.10.2024 №819, оскільки відсутній запис чи наказ в трудовій книжці про покладені обов'язки тракториста чи про переведення на іншу посаду заявника.
Вважаючи протиправним рішення №046050022632 від 29.10.2024 року, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом першим частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 13 ЗУ №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як зазначалося вище, відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
Так, підставою для відмови в призначенні позивачу слугувало те, що у позивача відсутній необхідний пільговий стажу.
До пільгового стажу не зараховані: період роботи трактористом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.03.1997 по 21.02.2002, згідно трудової книжки колгоспника від 15.09.1984 НОМЕР_2 та згідно архівної довідки від 16.08.2024 №638, оскільки відсутня довідка, яка відповідає формі додатку 5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою від 12.08.1993р. №637 (із змінами), механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005 згідно долученої довідки від 01.10.2024 №819, оскільки відсутній запис чи наказ в трудовій книжці про покладені обов'язки тракториста чи про переведення на іншу посаду заявника.
Згідно ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Судом досліджено копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , оформленої на ім'я позивача ОСОБА_1 .
Так, з 17.02.1997 по 21.02.2002 позивач працював трактористом-машиністом по переводу з радгоспу імені Фрунзе Широківського району Дніпропетровської області у радгосп «Веселі Терни».
З 01.03.2002 по 14.10.2005 позивач працював механізатором у ТОВ «АгроМашЦентр».
Записи в трудовій книжці містять посилання на підставу їх внесення до трудової книжки, записи про прийняття/переведення/звільнення засвідчені підписами та скріплені відповідними печатками.
Також у трудовій книжці містяться записи про встановлений колгоспом річний трудовий мінімум та про виконаний позивачем річний мінімум такої трудової участі.
Крім того, архівною довідкою від 16.08.2024 №638 на №315 від 14.08.2024 з Комунальної Установи «Трудовий архів Лозуватської сільської ради» підтверджується, що позивач працював трактористом з лютого 1997 по січень 2002 у радгоспі «Веселі Терни» Криворізького району Дніпропетровської області та отримував заробітну плату за вказаний період, довідка міститься в матеріалах справи.
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення №819 від 01.10.2024 року ТОВ «АгроМашЦентр» підтверджується, що позивач працював:
з 01.03.2002 року механізатором (Наказ №12 від 01.03.2002 року), але виконував роботи тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві до 15.10.2005,
з 15.10.2005 року переведений на тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва (Наказ №126 від 15.10.2005) і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві по 01.10.2024.
Дослідивши усі зазначені вище докази, суд наголошує, що ознаки підчисток та підробок на документах відсутні.
Докази визнання недостовірними відомостей у трудовій книжці та у довідках у позивача відповідачами суду не надано, а тому її безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Суд наголошує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на відповідних працівників та керівників підприємств. Той факт, що роботодавцем допущено розбіжності у заповненні офіційних документів жодним чином не тягне за собою недійсності записів про роботу у відповідний період, що містяться в трудовій книжці та, відповідно, не має порушувати конституційне право позивача на соціальний захист.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач 2 не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці або у довідках можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у наданих документах.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
В даному випадку суд вважає за необхідним зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на пенсію.
Як зазначалося вище, дослідивши усі зазначені вище докази, суд наголошує, що ознаки підчисток та підробок на документах відсутні.
Докази визнання недостовірними відомостей у трудовій книжці та у довідках у позивача відповідачами суду не надано, а тому її безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
Згідно ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Також, відповідно до абз. 2 підпункту 3 пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у територіального органу Пенсійного фонду України сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 у справі №681/813/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 10.07.2018 у справі №709/1360/17.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач 2 при розгляді заяви позивача вчиняв дії щодо з'ясування всіх обставин, необхідних для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов'язаний перевірити, зокрема, чи має заявник пільговий стаж роботи, якими документами це підтверджується.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.
У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Суд вважає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений права, що стосується предмету позову через те, що відповідач 2 не отримав (не витребовував) та не перевірив дійсної сплати позивачем страхових внесків, оскільки відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів за для повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Відтак орган Пенсійного фонду протиправно відмовив позивачу у зарахуванні періодів його трудової діяльності, у зв'язку із чим рішення №046050022632 «Про відмову у призначенні пенсії» від 29.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні з 14.09.2024 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає скасуванню, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах до п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи ОСОБА_1 трактористом-машиністом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.02.1997 по 21.02.2002, механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 14.09.2024 призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Позовні вимоги щодо зобов'язання з 14 вересня 2024 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пільгову пенсію за віком відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є передчасними, оскільки пенсія позивачу ще не призначена, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Щодо пенсійного фонду, якого слід зобов'язати зарахувати періоди роботи позивачу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Згідно із ч. 1 с. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно із п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Згідно пункту 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення №28-2, серед іншого, визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є територіальними органами Пенсійного фонду України, що призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення №280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Постанова №22-1) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію»).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Копією заяви позивача підтверджується, що він звернувся саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області.
Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Водночас, рішення про відмову в призначенні пенсії було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач 1 зобов'язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає (перераховує) пенсію», яким і є відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області має свої структурні підрозділи, які розташовані у населених пунктах Дніпропетровській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не є структурним підрозділам Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Отже суд вважає, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід зобов'язати зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах до п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи ОСОБА_1 трактористом-машиністом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.02.1997 по 21.02.2002, механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.2005, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає, що таке клопотання є передчасним, оскільки з матеріалів справи не вбачається об'єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем рішення суду у цій справі.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до відповідача-1:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №046050022632 «Про відмову у призначенні пенсії» від 29.10.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 у призначенні з 14.09.2024 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах до п.в ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи ОСОБА_1 трактористом-машиністом в радгоспі «Веселі Терни» з 17.02.1997 по 21.02.2002, механізатором в ТОВ «АГРОМАШЦЕНТР» з 01.03.2002 по 14.10.200.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.3 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
У задоволені іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з перебуванням судді на навчанні та у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса