17 лютого 2025 р.Справа № 160/4478/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з призначення розміру поновленої пенсії - 1570, 20 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят гривен 60 копійок) ОСОБА_1 за віком неправомірними;
- повторно розглянути рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року, справа №160/31489/23, про поновлення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VІ з урахуванням висновків суду;
- нарахувати поновлену пенсію з дати звернення 04.09.2023 року.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, дослідивши зміст позовних вимог та підстави позову, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, з огляду на наступне.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо неналежного/неповного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі № 160/31489/23.
Так, судом встановлено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа № 160/31489/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами судового розгляду справи № 160/31489/23, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.09.2023 року №47339-38271/Т-01/8-0400/23.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.09.2023 р. про поновлення пенсії за віком відповідно до Закону України від 05.11.1991 р. “Про пенсійне забезпечення».
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі № 160/31489/23 набрало законної сили 27.03.2024 року.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем поновлено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 05.11.1991 р. “Про пенсійне забезпечення».
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини фактично виникли у зв'язку із неналежним виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі № 160/31489/23, яке набрало законної сили.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з приписами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Згідно із статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми КАС України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суд зазначає, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 160/31489/23 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21 та від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23 тощо.
Відповідно до положень частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1); у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (пункт 2).
Суд зазначає, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах судового контролю за виконанням рішення у справі № 160/31489/23, а не окремого позову. Тому розгляд справи №160/31489/23 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/6135/22, від 30.01.2024 у справі №320/19014/23 та від 30.01.2024 у справі №640/20021/22.
Суд роз'яснює позивачу, що належним способом захисту прав у спірних правовідносинах, є подання заяви в порядку статті 383 КАС України у справі № 160/31489/23, а не звернення до суду з окремим позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі № 160/4478/25 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі № 160/4478/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя В.В. Кальник