19 лютого 2024 рокуСправа №160/19448/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
02.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить:
- стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) у розмірі 13987,98грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що внаслідок несплати відповідачем у встановлені законом строки сум грошових зобов'язань з єдиного податку, нарахованого контролюючим органом на підставі заяви ФОП ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування №8327/110 від 15.03.2016р. у загальній сумі 13987,98грн., в тому числі по термінам сплати: 20.01.2021р. на суму 1 200, 00 грн., що за рахунок переплати у розмірі 412, 02 грн. становить 787, 98 грн.; 20.02.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.03.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.04.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.05.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.06.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.07.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.08.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.09.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.10.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.11.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.12.2021р. на суму 1 200, 00 грн. На наявний у відповідача податковий борг позивачем в порядку ст.59 Податкового кодексу України виставлено податкову вимогу «Ф» від 01.07.2021р. № 0093994-13004-0462, яка була надіслана на податкову адресу відповідача засобами поштового зв'язку, проте, в подальшому поштове відправлення, яким направлялася ця податкова вимога, було повернуте на адресу контролюючого органу через невручення у зв'язку із закінченням строку зберігання. Станом на теперішній час означений податковий борг відповідачем не погашений та не списаний, тому позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року у справі № 160/19448/23 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023р. в адміністративній справі №160/19448/23 - скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
28.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, на виконання вимог ст. 326 КАС України, повернуто після апеляційного розгляду справу №160/19448/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 року позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області була залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу позовної заяви, а також копій всіх доданих до позовної заяви документів.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 04.12.2023 року позивачем 14.12.2023 року усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19448/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 19.01.2024 року за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вищезазначеною ухвалою суду витребувано у ОСОБА_1 додаткові докази у справі, а саме: докази погашення податкового боргу.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року направлена на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, проте 26.05.2023 року на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення про неможливість невручення з причин: "адресат відсутній за вказаною адресою". Разом з цим, адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Поряд з цим, згідно з частиною 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин ч.11 ст.126 КАС України та ч.1 ст.131 КАС України, враховуючи, що направлену відповідачеві копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належно повідомлений про розгляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №804/575/18.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, станом на 19.02.2024 року відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався, крім того, ним не надано витребувані ухвалою суду від 19.02.2024 року докази, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би останній виклав своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець та відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №8327/110 від 15.03.2016р. є платником єдиного податку 2 групи.
Згідно з п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Приписами п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Як свідчать матеріали справи, на підставі заяви ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування №8327/110 від 15.03.2016р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до приписів п.295.2 ст.295 Податкового кодексу України здійснено нарахування відповідачеві, як платнику єдиного податку другої групи, авансових внесків з єдиного податку по термінам сплати: 20.01.2021р. на суму 1 200, 00 грн., що за рахунок переплати у розмірі 412, 02 грн. становить 787, 98 грн.; 20.02.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.03.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.04.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.05.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.06.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.07.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.08.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.09.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.10.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.11.2021р. на суму 1 200, 00 грн.; 20.12.2021р. на суму 1 200, 00 грн., а всього на загальну суму 13 987,98грн., що відображено в ІКП відповідача.
Водночас, відповідачем у встановлені п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України строки сплата узгоджених грошових зобов'язань з єдиного податку шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця не здійснювалася, внаслідок чого у останнього утворився податковий борг на суму 13 987,98грн.
Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що вищевказана сума податкових зобов'язань відповідача у розмірі 13 987,98грн. є узгодженою та не сплаченою у встановлений законодавством строк, як наслідок, ця сума є податковим боргом у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено відповідними доказами наявність у відповідача станом на час розгляду справи судом податкового боргу, що підлягає стягненню у розмірі 13 987,98грн.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали справи, з урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми «Ф» від 01.07.2021р. №0093994-13004-0462 про сплату відповідачем наявного у нього на той час (30.06.2021р.) податкового боргу у сумі 6787,98грн., яка надіслана засобами поштового зв'язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 та була повернута до контролюючого органу із відміткою відділення поштового про неможливість вручення з причин: "за закінченням встановлено строку зберігання", тому відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України ця податкова вимога вважається врученою.
Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги форми «Ф» від 01.07.2021р. №0093994-13004-0462 ані в адміністративному, ані в судовому порядку суду не надано.
Згідно з п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Оскільки після надіслання відповідачу податкової вимоги форми «Ф» від 01.07.2021р. №0093994-13004-0462 податковий борг останнього погашено у повному обсязі не було, а, навпаки, сума заборгованості лише збільшилася, нова податкова вимога позивачем не виставлялася.
На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
При цьому, пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням у загальному розмірі 13 987,98грн, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, отже позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Оскільки витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб'єкту владних повноважень відповідно до приписів ст.139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму податкового боргу у розмірі 13 987,98грн (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 98 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова