03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11047/2024
11 грудня 2024 року м. Київ
Справа № 758/13377/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Захарчук С.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.09.2023 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_2 , який здійснив зіткнення з автомобілем «Renault logan», державний номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний йому на праві власності автомобіль «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 14.10.2023 року № ВЕД-49/23 вартість матеріального збитку (шкоди), завданої власнику автомобіля «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , внаслідок ДТП, станом на 14.09.2023 року дорівнює ринковій вартості КТЗ до ДТП, та становить 265 968,20 грн; вартість відновлювального ремонту пошкоджень автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_4 , отриманих внаслідок ДТП, станом на 14.09.2023 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 193 152,74 грн, витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , перевищують його вартість до ДТП, тому визначена ринкова вартість КТЗ після ДТП, яка складає 72 815,46 грн. За послуги експерта сплачено 8931,96 грн. За евакуацію транспортного засобу сплачено 1 000 грн.
07.05.2023 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.Відповідно до зазначеного договору страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн, франшиза - 3200 грн.
26.10.2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатила йому страхове відшкодування у розмірі 108 212,06 грн.
27.09.2023 року ОСОБА_2 здійснено оплату франшизи за договором на його особистий рахунок у розмірі 3200 грн.
Загальна сума страхового відшкодування, яку він отримав, склала 111 412,06 грн. Несплачений залишок від розміру матеріальної шкоди становить 154 556,14 грн.
Крім того, діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, пережитих ним та його сім'єю, у зв'язку із неможливістю використовувати власний транспортний засіб за призначенням для вирішення соціально-побутових питань, та яку він оцінює у розмірі 10 000 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 154 556,14 грн різниці між виплаченим страховим відшкодування і заподіяною шкодою, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 1000 грн витрат на евакуацію, 8931,96 грн витрат на експертизу, 20 000 витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 1 944,90 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 548,57 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, 1000 грн витрат на евакуацію транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2147,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_1 , звернувсяз апеляційною скаргою, у якій просить частково скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою на суму 119 556,14 грн, вартість витрат за складання судовим експертом експертного висновку на суму 8931,96 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 16 000 грн, в інших частинах рішення суду - залишити без змін.
Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушеннями норм процесуального та матеріального права, не врахований принцип повного відшкодування шкоди потерпілому, оскільки згідно з висновком експерта ОСОБА_3 від 14.10.2023 року № ВЕД-49/23 вартість відновлювального ремонту пошкоджень КТЗ, отриманих внаслідок ДТП станом на 14.09.2023 року, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 193 152,74 грн, але судом першої інстанції задоволена сума без урахування ПДВ 20% на матеріали у розмірі 170 960,63 грн, чим порушив вимоги ст. 1192 ЦК України.
Звертає уваги, що ним було прийнято рішення продати пошкоджений автомобіль та продаж відбувся 12.04.2024 року, ціна транспортного засобу склала 35 000 грн.
Також вважає, що суд необґрунтовано відмовив у стягненні витрат за послуги судового експерта у розмірі 8 931,96 грн та витрат на правничу допомогу.
27.12.2023 року стороною позивача було надано суду: копію договору на правничу допомогу від 20.09.2023 року № 25; звіт про розмір правничої допомоги; акт від 25.12.2023 року на 16 000,00 грн; квитанції на загальну суму 16 000 грн.
Крім того, 27.12.2023 року позивач особисто у своєму електронному кабінеті Електронного суду сформував електронну довіреність на ім'я Дерези Т.П. , яку уповноважив представляти його інтереси в суді.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Стверджує, що позивачем неправильно визначений неоплачений залишок, оскільки якщо взяти за основу вартість матеріального збитку (шкоди), яка становить 265 968,20 грн, замість вартості відновлювального ремонту пошкоджень КТЗ, яка становить 170 960,63 грн, правильним буде розрахунок: 170 960,63 - 108 212,06 (страхове відшкодування) - 3200 грн (оплата франшизи по договору) = 59 548,57 грн.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що ним відчужено пошкоджений автомобіль за суму 35 000 грн.
Виходячи із зазначеного та з урахуванням даних, за яких позивач на власний розсуд розпорядився належним йому майном, шляхом продажу транспортного засобу та отримав грошові кошти у розмірі 35 000 грн, сума заборгованості має становити: із суми 170 960,63 грн відрахувати страхове відшкодування (108 212,06 грн), оплату франшизи по полісу (3 200 грн) та суму коштів, отриманих з продажу автотранспортного засобу (35 000 грн), а всього 24 548,57 грн.
Вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині витрат на правову допомогу Дерезі Т.П. , оскільки заявлені позивачем витрати на правову допомогу є неспівмірними з виконаними роботами та такими, які не доведені актом виконаних робіт та детальним описом здійснених ним витрат.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - Дереза Т.П. підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог щодо майнової шкоди і судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін по справі, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у висновку експерта від 14.10.2023 року зазначено про те, що витрати на відновлювальний ремонт КТЗ «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 ,перевищують його вартість до ДТП, що з точки зору такої загальної засади цивільного судочинства як розумність означає економічну необґрунтованість його ремонту, а відтак наділяє статусом «фізично знищеного транспортного засобу». Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Отже, відшкодуванню власнику автомобіля «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_4 ,підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що складає 170 960,63 грн. Позивачу страховою компанією відповідача було сплачено 108 212,06 грн, відповідачем - 3200 грн франшизи. Таким чином, невідшкодована сума становить 59 548,57 грн.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає стягненню з ОСОБА_2 , а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 59 548,57 грн.
Внаслідок ДТП ОСОБА_1 зазнав душевних страждань, пов'язаних з пошкодженням майна, а тому, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди позивачем не оскаржується.
З висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру майнової шкоди колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником автомобіля «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 (а. с. 8).
14.09.2023 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , який здійснив зіткнення з автомобілем «Renault logan», державний номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.10.2023 року у справі № 758/11632/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 9 т. 1).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 14.10.2023 року № ВЕД-49/23, складеного судовим експертом Семенченком П.О. за заявою ОСОБА_1 :
- вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику КТЗ «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 ,внаслідок ДТП, станом на дату ДТП 14.09.2023 року дорівнює ринковій вартості КТЗ до ДТП, та становить 265 968,20 грн;
- вартість відновлювального ремонту пошкоджень КТЗ «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , отриманих внаслідок ДТП, станом на дату ДТП 14.09.2023 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 193 152,74 грн з ПДВ,
- вартість відновлювального ремонту пошкоджень КТЗ «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , отриманих внаслідок ДТП, станом на дату ДТП 14.09.2023 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 170 960,63 грн без ПДВ;
- витрати на відновлювальний ремонт КТЗ «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_4 , перевищують його вартість до ДТП, тому визначена ринкова вартість КТЗ після ДТП складає 72 815,46 грн (з ПДВ 20% на замінні складові та матеріали),
- ринкова вартість КТЗ після ДТП складає 95 007,57 грн (без ПДВ 20% на замінні складові та матеріали).
В описовій частині висновку експертом зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ «Suzuki», державний номерний знак НОМЕР_4 , складає 413 021,70 з ПДВ та 354 184,76 грн без ПДВ(а. с. 10-29).
26.10.2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 108 212,06 грн (а. с. 36).
27.09.2023 року ОСОБА_2 здійснено оплату франшизи за договором на особистий рахунок ОСОБА_1 у розмірі 3200 грн (а. с. 35).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Положеннями статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження та складає різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Наведені висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 19 вересня2018 року у справі № 643/4161/15 , від 31 березня 2021 року у справі № 127/19300/17 , від 26 жовтня 2022 року у справі № 203/2064/19 .
У висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 14.10.2023 року № ВЕД-49/23 встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкоджень автомобіля «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , становить 413 021,70 грн з ПДВ (354 184,76 грн без ПДВ), тоді як вартість матеріального збитку (шкоди), завданого внаслідок ДТП, дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП, та становить 265 968,20 грн.
Отже, вказаним висновком експерта встановлено, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту (413 021,70 грн) перевищує його ринкову вартість на момент ДТП (265 968,20 грн), а тому колегія суддів виходить з того, що розмір завданого матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню позивачу, становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Експертом встановлено, що вартість автомобіля «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 , в пошкодженому стані після ДТП становить 95 007,57грн (без ПДВ 20 % на замінні складові та матеріали).
Отже, відшкодуванню власнику автомобіля «Suzuki», державний номерний знакНОМЕР_4 ,згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що складає 170 960,63 грн (265 968,20 - 95 007,57 грн).
Судом встановлено, що 26.10.2023 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 108 212,06 грн.
27.09.2023 року ОСОБА_2 здійснено оплату франшизи за договором на особистий рахунок ОСОБА_1 у розмірі 3200 грн.
З викладеного вбачається, що завданий позивачу матеріальний збиток частково відшкодований страховиком, а ОСОБА_2 сплачено франшизу.
Разом з цим, невідшкодована сума становить 59 548,57 грн (170 960,63 грн - 108 212,06 грн - 3200 грн).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 року у справі №337/1673/16-ц та від 20.06.2019 року у справі № 362/5422/15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як зазначено вище, порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який полягає у відшкодуванні потерпілій особі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, застосовується не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Враховуючи те, що виплачена ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» сума страхового відшкодування не покриває повністю розмір шкоди, яка складає різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, позивач не позбавлений права на відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків за рахунок винної особи, обсяг відповідальності якої обмежений різницею між розміром такої шкоди і сумою страхового відшкодування, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 як винної в ДТП особи на користь позивача грошових коштів у розмірі 59 548,57 грн, що становить різницю між розміром шкоди (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП) у сумі 170 960,63 грн та визначеною страховою виплатою та франшизою в сумі 111 412,06 грн.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо необхідності задоволення у повному обсязі його позовних вимог про стягнення з відповідача як винної в ДТП особи на свою користь різниці між фактичним розміром шкоди (265 968,20 грн) і страховою виплатою (111 412,06 грн) у сумі 154 556,14 грн. - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
В постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 753/11069/16-ц зазначено, що задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди (265 968,20 грн) і страховою виплатою (111 412,06 грн) у сумі 154 556,14 грн, суперечитиме положенням законодавства, оскільки у спірних правовідносинах розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження та складає різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. При цьому, позивач не позбавлений можливості реалізувати залишки його транспортного засобу шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що після ухвалення оскаржуваного рішення ним відчужено пошкоджений автомобіль за суму 35 000 грн, не можуть бути враховані у даному випадку, оскільки вартість автомобіля у пошкодженому стані ( після ДТП) була визначена судом на підставі наданого позивачем висновку експерта.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо вирішення спору по суті є безпідставними, спростовуються висновками суду, викладеними в його рішенні.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Разом з тим, відмовляючи у стягненні із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є суперечливим, до документів на підтвердження витрат на правничу допомогу не додано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Дерези Т.П.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що 20.09.2023 року між адвокатом Дерезою Т.П. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 25, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (а. с. 71).
Згідно зі звітом про розмір правничої допомоги відповідно до договору від 20.09.2023 року № 25 сторони погодили, що вартість наданих робіт становить 20 000 грн (а. с. 72).
25.12.2023 року адвокат Дереза Т.П. та ОСОБА_1 підписали акт, згідно з яким адвокатом було виконано робіт на загальну суму 16 000 грн (а. с. 73).
ОСОБА_1 сплатив адвокату Дерезі Т.П. грошові кошти в сумі 16 000 грн, що підтверджується квитанціями від 10.10.2023 року № 14, від 07.11.2023 року № 16, від 25.12.2023 року № 21 (а. с. 74-76).
Таким чином, у матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в акті вказано назва роботи - підготовка та складання клопотання про приєднання доказів - 1000 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 вказав, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не враховує витрати позивача на правничу допомогу в частині підготовки та складання клопотання про приєднання доказів (на правничу допомогу) у розмірі 1000 грн.
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, в розмірі 15 000 грн.
У цій справі позивачем було заявлено вимог на загальну суму 165 556,14 грн (154 556,14 грн на відшкодування майнової шкоди, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 1000 грн витрат на евакуаційних послуг), тоді як задоволено вимог на загальну суму 65 548,57 грн (39,6 %).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також необхідність врахування принципу пропорційності закріплена у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.
Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 5940 грн (15 000 грн ? 39,6%).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за проведення експертизи суму 8 931,96 грн, що підтверджується копіями квитанцій (а. с. 30, 31).
Суд врахував висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 14.10.2023 року № ВЕД-49/23 як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Отже, колегія судів вважає, що витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи у справі, є обґрунтованими, безпосередньо пов'язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 3537,06 грн (8 931,96 грн ? 39,6 %).
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 5940 грн. та витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 3537 грн. 06 коп.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року - скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5940 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. та витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в сумі 3537 (три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 06 коп.
В іншій частині рішення Подільського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.