03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6325/2024
02 жовтня 2024 року м. Київ
Справа № 370/2973/16-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2023 року, ухвалене у складі судді Білоцької Л.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради Київської області, яка є правонаступником Борівської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність незаконним та його скасування,
встановив:
У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Борівської сільської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність незаконним та його скасування.
Ухвалою суду від 18.05.2017 року до участі у справі залучено як третю особу ОСОБА_2 . У зв'язку з уточненням позовних вимог за заявою від 01.09.2017 року ОСОБА_2 набув статусу відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 , який проживав та був зареєстрований на АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку, який розташований за вказаною адресою. Земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок, за життя чоловіком не приватизована.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09.11.2016 року за нею визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 .
Оскільки вона набула право власності на житловий будинок, будівлі та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 , то відповідно вона мала право на набуття права власності на земельну ділянку, на якій розміщені успадковані нею об'єкти нерухомого майна.
Проте отримати у власність земельну ділянку, на якій розташоване належне їй домоволодіння, вона не має можливості, оскільки зазначена земельна ділянка, площею 0,247 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року № 140-10-V передана у власність ОСОБА_2 .
За таких обставин рішення органу місцевого самоврядування та державні акти на право власності на земельні ділянки підлягають визнанню недійсними.
У подальшому ОСОБА_2 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2222780401:01:009:0087 площею 0,2470 га, в результаті чого було сформовано дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 3222780401:01:009:0150, площею 0,0289 га, та площею 0,2184 га, з кадастровим номером 3222780401:01:009:0151.
З урахуванням заяви про зміну предмету позову, ОСОБА_4 просила суд:
- визнати недійсним рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року за №140-17-V про передачу ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 0,247 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства та скасувати його;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 024090, виданий 22.04.2009 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,16 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222780401:01:009:0088 та скасувати його;
- визнати недійсним та скасувати запис № 29259039 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,0289 га, кадастровий номер 3222780401:01:009:0150, дата реєстрації 20.11.2018 року, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 17118271322227, підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №024089, виданий 22.04.2009 року, заява про поділ земельної ділянки, серія та номер - 1829, виданий 21.07.2018 року, видавник: Дурицький А.П. приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 44411201 від 04.12.2018 року;
- визнати недійсним та скасувати запис № 29259311 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,2184 га, кадастровий номер 3222780401:01:009:0151, дата реєстрації 20.11.2018 року, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 17118471232227, підстава виникнення права власності: державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №024089, виданий 22.04.2009 року, заява про поділ земельної ділянки, серія та номер - 1829, виданий 21.07.2018 року, видавник: Дурицький А.П. приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 44411481 від 04.12.2018 року;
- судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що знаходження успадкованого спірного жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами на земельній ділянці, яка незаконно перейшла у власність ОСОБА_2 , підтверджується висновком земельно-технічної документації, довідкою Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 20.04.2016 року № 37, випискою з погосподарської книги № 3 за 2013 рік.
Звертає увагу на те, що чинне земельне та цивільне законодавство передбачає перехід на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель та споруд, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Зазначені правові висновки викладені у пп. 8.2-8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд не врахував, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, господарських будівель та споруд, особа, яка законно набула будинок, споруду, має інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудами, після їх набуття, та застосували норми права без врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі №6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №720/1716/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі №689/26/17.
Отже, вважає, що вона, як особа, яка успадкувала жилий будинок, господарські будівлі та споруди, має право на оформлення на своє ім'я документів щодо права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані та яка необхідна для його обслуговування, проте не менше ніж 0,25 га.
Суд не врахував позицію Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, яка визнала заявлений позов.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Вказує, що спірні земельні ділянки, площею 0,247 га та площею 0,16 га, не входили до складу спадщини ОСОБА_3 .
Відповідно до рішення Борівської сільської ради від 21.10.2008 року у ОСОБА_3 було вилучено земельну ділянку загальною площею 0,41 га і передано до земель запасу Борівської сільської ради. Іншим рішенням Борівської сільської ради від 21.10.2008 року дану земельну ділянку було передано ОСОБА_2 . Рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року спірні земельні ділянки було передано у приватну власність ОСОБА_2 .
Факт відмови ОСОБА_3 від спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 підтверджується довідкою Борівської сільської ради від 20.04.2016 року № 338. Вказані рішення сільської ради щодо вилучення земельних ділянок до земель запасу сільської ради та подальшої передачі їх у приватну власність відповідачу мали місце за життя ОСОБА_3 і ним не оскаржувались. Позивачем не надано суду доказів того, що рішення Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року порушувало її права на момент його прийняття сільською радою.
Згідно з висновком експерта від 12.11.2019 року належний позивачу житловий будинок розташований виключно в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222780401:01:009:0150 площею 0,0289 га, тому у позивача не має підстав для оскарження права власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3222780401:01:009:0151, площею 0,2184 га. З врахуванням заяви про зміну предмету позову від 25.01.2019 року, у межах вимог якої здійснювався розгляд даної справи, позивач більше не оспорювала право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,16 га, кадастровий номер 3222780401:01:009:0088, розташовану на АДРЕСА_2 , надану для ведення особистого селянського господарства. Однак по тексту апеляційної скарги апелянт зазначає про підтримання позовних вимог в цій частині. Таким чином апелянт фактично просить апеляційний суд вийти за межі позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Крім того у висновку експерта від 12.11.2019 року (у відповіді на питання № 3) зазначено про те, що житловий будинок позивача не розташований в межах земельної ділянки площею 0,16 га з кадастровим номером 3222780401:01:009:0088, а тому підстави для задоволення вимог щодо визнання недійсним державного акту на право власності на цю земельну ділянку відсутні.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що станом на час відкриття спадщини ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній не отримав свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи державного акту про право власності на земельну ділянку, на якій розташований успадкований позивачем житловий будинок, а тому право власності на таку земельну ділянку не входить до складу спадщини ОСОБА_3 .
Стороною позивача не доведено обставини, що спірні земельні ділянки увійшли як окремий вид майна до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 .
Підстав для визнання рішення Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року за № 140-17-V про передачу ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,247 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 0,16 га - для ведення особистого селянського господарства судом не встановлено.
Також судом не встановлено підстав для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №024090, виданого 22.04.2009 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,16 га, оскільки за висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 12.11.2019 року № 19110/19-41, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1 не розташований на земельній ділянці площею 0,16 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780401:01:009:0088.
Вимоги позивача про визнання недійсними та скасування записів № 29259039 та № 29259311 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 21.10.2008 року № 115-15-V п'ятого скликання у громадянина ОСОБА_3 вилучено земельну ділянку площею 0,41 га та передано вилучену земельну ділянку до земель запасу Борівської сільської ради (т. 1 а. с. 47).
Рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 21.10.2008 року № 115-15-V п'ятого скликання надано із земель запасу Борівської сільської ради громадянину ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,41 га (т. 1 а. с. 48).
Рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року № 130-17-V п'ятого скликання ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 0,407 га, з яких 0,247 га - для обслуговування житлового будинку та 0,16 га - для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 38, 39).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 024089 ОСОБА_2 на підставі рішення Борівської сільської ради від 24.12.2008 року № 140-17-V є власником земельної ділянки площею 0,247 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222780401:01:009:0087 (т. 1 а. с. 49).
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 024090 ОСОБА_2 на підставі рішення Борівської сільської ради від 24.12.2008 року № 140-17-V є власником земельної ділянки площею 0,160 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780401:01:009:0088 (т. 1 а. с. 50).
Відповідно до договору від 09.10.2009 року № 200860011 ОСОБА_2 є користувачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 51-53, 55-56).
З довідки Борівської сільської ради від 18.11.2013 року № 286 встановлено, що ОСОБА_2 дійсно похоронив ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власні кошти (т. 1 а. с. 54).
Щодо земельних ділянок, переданих ОСОБА_2 безоплатно у власність загальною площею 0,407 га, з яких 0,247 га - для обслуговування житлового будинку та 0,16 га - для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2 виготовлено технічну документацію (т. 1 а. с. 114-130).
Згідно з довідкою від 20.04.2016 року № 338 Борівської сільської ради ОСОБА_3 , 1948 року народження, не приватизував земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але він віддав в користування свою земельну ділянку ОСОБА_2 , звернувшись із заявою до сесії Борівської сільської ради (т. 1 а. с. 9).
З довідки Борівської сільської ради від 20.04.2016 року № 37 встановлено, що будинок, в якому проживав гр. ОСОБА_3 , 1948 року народження, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 132).
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 листопада 2016 року у справі № 370/1741/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Борівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на житловий будинок, який розташований на АДРЕСА_1 , загальною площею 62,0 кв. м, житловою площею 15,5 кв. м (літ. А) та прибудову (літ. А) (т. 1 а. с. 13, 14).
За інформацією Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.06.2017 року № 166/112-17, відповідно до даних Державного земельного кадастру за ОСОБА_2 зареєстровані земельні ділянки площею 0,2473 га кадастровий номер 3222780401:01:009:0087 та площею 0,1579 га кадастровий номер 3222780401:01:009:0088, які розташовані в АДРЕСА_1 . В Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, Розділі 1 записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб, відомості про реєстрацію та видачу державних актів на право власності на вказані земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2 відсутні (т. 1 а. с. 32).
Згідно з копією технічної документації щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2470 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222780401:01:009:0087 встановлено, що за результатами виконаних робіт із землеустрою за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222780401:01:009:0087 площею 0,2470 га, було сформовано дві нові земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 3222780401:01:009:0150 площею 0,0289 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3222780401:01:009:0151 площею 0,2184 га.
Відомості про сформовані земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3222780401:01:009:0150 та кадастровим номером 3222780401:01:009:0151. Як вбачається з відмітки на тильному аркуші технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222780401:01:009:0087, кадастровий номер спірної земельної ділянки 3222780401:01:009:0087 було скасовано 29.10.2018 року (т. 1 а. с. 144-154).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 12.11.2019 року № 19110/19-41 встановлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 фактично розташований в межах земельної ділянки площею 0,0289 та, яка зареєстрована на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 292259039, дата реєстрації 20.11.2018 року, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 1711827132227, кадастровий номер 3222780401:01:009:0150, та не розташований на земельній ділянці площею 0,2184 га, яка зареєстрована на праві власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 29259311, дата реєстрації 20.11.2018 року, реєстровий номер об'єкта нерухомого майна 1711841232227, кадастровий номер 3222780401:01:009:0151, земельній ділянці площею 0,16 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780401:01:009:0088 (т. 1 а. с. 198-205).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст. 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.
До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Аналогічний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року у справі № № 570/2844/19 (провадження № 61-8145св21).
У цій справі встановлено, що ОСОБА_3 , який був спадкодавцем у спірних правовідносинах, за своє життя не набув права власності на спірні земельні ділянки та не розпочинав процедуру їх приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому будь-які права щодо спірних земельних ділянок не могли перейти до позивача як спадкоємця ОСОБА_3 .
Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на землю та зареєструвати у встановленому порядку право власності.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 передав земельну ділянку для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у користування ОСОБА_2 , звернувшись із заявою до сесії Борівської сільської ради, що підтверджується довідкою від 20.04.2016 року № 338 Борівської сільської ради.
Так, рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 21.10.2008 року № 115-15-V п'ятого скликання у громадянина ОСОБА_3 вилучено земельну ділянку площею 0,41 га та передано вилучену земельну ділянку до земель запасу Борівської сільської ради.
Рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 21.10.2008 року № 115-15-V п'ятого скликання надано із земель запасу Борівської сільської ради земельну ділянку площею 0,41 га громадянину ОСОБА_2 .
Рішенням Борівської сільської ради Макарівського району Київської області від 24.12.2008 року № 130-17-V п'ятого скликання ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 0,407 га, з яких 0,247 га - для обслуговування житлового будинку та 0,16 га - для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, спірні земельні ділянки не є об'єктом спадкування і не увійшли до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача щодо земельних ділянок.
Крім того, апеляційний суд вважає доцільним зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо протиправних дій відповідача ОСОБА_2 під час набуття ним права власності на спірні земельні ділянки.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, господарських будівель та споруд, вона як особа, яка законно набула будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудами, після їх набуття.
Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .
Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки у даній справі вони не свідчать про незаконність набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_2 .
Так, за ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на будинок) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містить ст. 377 ЦК України, відповідно до положень якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пп. 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 12.11.2019 року № 19110/19-41 встановлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , фактично розташований в межах земельної ділянки площею 0,0289 та, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
За відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.
Зазначений висновок міститься у пп. 58-65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37гс21).
Крім того, висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 12.11.2019 року № 19110/19-41 встановлено, що житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , не розташований на земельній ділянці площею 0,2184 га, кадастровий номер 3222780401:01:009:0151, та земельній ділянці площею 0,16 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222780401:01:009:0088, а тому позовні вимоги у частині скасування державного акту та запису державного реєстратора щодо цих земельних ділянок є необґрунтованими також із цих підстав.
Таким чином, незаконність набуття відповідачем права власності на земельні ділянки не встановлена. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази та встановивши усі істотні обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позивачем порушення її прав.
Посилання позивача на положення ст. 120 ЗК України, згідно з яким до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, - не є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Борівської сільської ради від 24.12.2008 року та державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки задовго до смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 675/2372/16, виходячи зі змісту вищевказаних норм, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка, з урахуванням нормативів, була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.
Разом із цим, як встановлено у цій справі, спадкодавець ОСОБА_3 не набув у встановленому законом порядку права власності на спірну земельну ділянку для зведення будинку на ній, та станом на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 земельні ділянки належали з 2008 року на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 615/150/20, аналізуючи статтю 120 ЗК України та статтю 378 ЦК України, можна зробити висновок, що законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. Отже, законодавець допускає припинення права власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, за попереднім власником.
Таким чином, відповідно до положень ст.120 ЗК України, ст. 377, 1225 ЦК України до позивача, яка успадкувала житловий будинок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , переходить право власності на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований будинок, загальною площею 62 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами та частина земельної ділянки, що необхідна для їх обслуговування, проте зазначене не дає підстав для висновку про незаконність набуття у 2008 році відповідачем права власності на спірні земельні ділянки, площею 0,247 га, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, а позовних вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розміщений успадкований жилий будинок та яка необхідна для його обслуговування, позивач не заявляла.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував позицію Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, яка визнала заявлений позов, є необґрунтованими, оскільки подане Макарівською селищною радою клопотання про визнання позову порушує права та інтереси відповідача ОСОБА_2 .
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із наданою судом першої інстанції правовою оцінкою встановлених у справі обставин, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права , а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.