Справа №2-6974/11
Провадження №6/760/1033/24
29 листопада 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 ),
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у якій просить замінити стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №2-6974/11. Виданого Солом'янським районним судом м. Києва відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на його правонаступника ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням по справі № 2-6974/11 від 13 січня 2012 року Солом'янським районним судом міста Києва було задоволено позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Укораїна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з відповідачів 1826296,95 грн та судовий збір.
Зазначене рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили, на його виконання було видано виконавчий лист №2-6974/11.
17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено Договір факторингу №2-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № CL-009/299/2006.
07 березня 2019 року Ухвалою Солом?янського районного суду м. Києва було задоволено заяву ТОВ «Вердикт капітал» про заміну сторону у виконавчому провадженні та стягувача ТОВ «ОПТ Факторинг» у справі за позовом ТОВ «ОПТ Факторинг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором замінено на ТОВ «Вердикт Капітал».
На підставі дублікату виконавчого листа Солом?янським РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
02 грудня 2019 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 28-2/11-19 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ОСОБА_1 вимоги за кредитним договором № CL-009/299/2006 від 27.04.2006 року за відповідну плату. На виконання умов зазначеного Договору, сторонами було підписано Акт приймання-передачі прав вимоги. На виконання умов Договору, ОСОБА_1 було сплачено ціну договору відповідно до квитанцій про сплату. Таким чином, Заявник ОСОБА_1 набула прав вимоги за кредитним договором, що був предметом розгляду вищезазначеної справи № 2-6974/11 та відбулося поєднання кредитора та боржника у одній особі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 вересня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 було повернуто заявнику.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2021 року скасовано та направлено справу до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
08 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Солом'янського районного суду м. Києва.
Заявник у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Стягувач та заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомляли.
Оскільки відповідно до ч.3 ст.432, ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, суд ухвалив розглянути заяву за їх відсутності.
З'ясувавши доводи та аргументи заявника, викладені у її заяві, дослідивши, наявні у справі докази суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року було задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 1826296,95 грн та судові витрати в сумі 1820 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в сумі 910 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в сумі 910 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 березня 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року було залишено без задоволення.
Згідно з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг» у праві за позовом ТОВ «ОТП Факторинг» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року було задоволено заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа та видано дублікат виконавчого листа №2-6974/11 у цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2012 року щодо боржника ОСОБА_2 та поновленно пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №2-6974/11
07 листопада 2019 року Солом'янським районним судом м. Києва було видано дублікат виконавчого листа №2-6974/11.
02 грудня 2019 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір №28-2/11-19 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, згідно умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило (передало) ОСОБА_1 право вимоги, яке належить ТОВ Вердикт капітал» на підставі договору факторингу №2-09/18 від 17 вересня 2019 року, укладеного з ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за кредитним договором №CL-009/299/2006 від 27 квітня 2006 року, укладеним між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_2 .
Відповідно до акту прийому-передачі прав вимоги (додаток №1 до Договору №28-2/11-19 від 02 грудня 2019 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором), ТОВ «Вердикт Капітал» передало ОСОБА_1 право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №CL-009/299/2006 від 27 квітня 2006 року та договором застави №РCL-009/299/2006 від 27 квітня 2006 року.
Відповідно до частини 1 та 2 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Згідно ч.5 ст.442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Аналогічні положення містяться у ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону про виконавче провадження).
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред'явлення виконавчого документа до виконання, а частина п'ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов'язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред'явлення виконавчого документа до виконання, пов'язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п'ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.
Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв'язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21) (пункти 71-89).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є новим кредитором ОСОБА_2 за кредитним договором №CL-009/299/2006 від 27 квітня 2006 року. Відтак, внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні в зв'язку із відступленням права вимоги стягувач вибув із виконавчого провадження, а тому його правонаступник має право ініціювати питання про заміну первісного стягувача новим.
Враховуючи викладене, наявні підстави для заміни стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника - ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 ) - задовольнити.
Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому листі №2-6974/11, виданому Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова