Справа №760/29700/24 2/760/5881/25
(З А О Ч Н Е)
12 лютого 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося із вказаним позовом до суду, зазначивши, що 27.10.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2034415473, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 300 000 грн. на споживчі потреби строком до 27.10.2025. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 408 239,98 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 277 785,85 грн., заборгованість за відсотками - 130 454,13 грн. 16.12.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 16/12/22, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами. Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу № 16/12/22 від 16.12.2022 позивач набув права грошової до відповідача в сумі 408 239,98 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 головуючим суддею у справі визначено Верещінську І.В.
Ухвалою суду від 27.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових пояснень по справі до суду від нього не надходило.
З огляду на наведене, із урахуванням наявних в матеріалах справи письмових заяв сторін по суті спору, суд провів судовий розгляд за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог із наступних підстав.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 27.10.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2034415473, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 300 000 грн. строком до 27.10.2025.
АТ «ОТП Банк» виконало взяті на себе зобов'язання та надало відповідачеві кредитні кошти у розмірі, визначеному договором, що підтверджується копією заяви на переказ готівки та копією заяви на видачу готівки.
16.12.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №16/12/22, за умовами якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, за що сплатило суму фінансування.
Відповідно до витягу з додатку до вказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги зокрема відносно ОСОБА_1 за договором №2034415473 на загальну суму заборгованості у розмірі 408 239,98 грн.
25.09.2023 за № 2034415473 ТОВ «Діджин Фінанс» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 2034415473 від 27.10.2020. Згідно з вказаною вимогою зобов'язано боржника сплатити борг у розмірі 408 239,98 грн.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Всупереч умовам кредитного Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс» відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунок ТОВ «Діджи Фінанс».
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним Договором складає 408 239,98 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 277 785,85 грн., заборгованість за відсотками - 130 454,13 грн.
У порушення норм закону та умов Договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, тому з останнього слід стягнути на користь ТОВ «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним Договором у розмірі 408 239,98 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
У позовній заяві позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., які він поніс у зв'язку з розглядом справи.
Сплата позивачем судового збору в сумі 2 422,40 грн. при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією №4685-5765-0732-5848 від 18.11.2024.
Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Із урахуванням наведеного, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн. є завищеним, а тому суд вважає вірним задовольнити вимоги позивача у цій частині частково - у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість у розмірі 408 239 (чотириста вісім тисяч двісті тридцять девять) гривень 98 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 4 898 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) гривень 88 копійок.
Повне найменування:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746);
відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 );
третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І.В. Верещінська