Справа №760/26684/24 2/760/3619/25
(заочне)
12 лютого 2025 року місто Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву Органу опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
встановив:
У жовтні 2024 року представник позивача звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовилась забрати свою новонароджену дитину з КНП «Київський міський пологовий будинок №5», про що 16.01.2024 було складено акт закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір чи батько), інші родичі або законний представник відмовились забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я.
Реєстрація народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена співробітником служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного Кодексу України.
19 лютого 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був поставлений на облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в службі у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідач неодноразово запрошувалась на прийом до служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з метою вирішення питання про подальшу долю її дитини, проте, жодного разу не з'явилась.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштований під опіку в сім'ю громадян України.
За час перебування дитини в сім'ї опікунів відповідач жодного разу не звернулась до служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та не поцікавилась станом здоров'я та розвитком, вихованням та проживанням дитини.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідач у встановлений судом строк, не скористалась своїм правом на подання відзиву, тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
19 грудня 2024 року ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовну заяву підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про місце, дату та час судового засідання повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.
Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив таакі обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16 лютого 2024 року. Батьком дитини зазначено ОСОБА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України), реєстрація народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена співробітником служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
Згідно заяви батьків (матері або батька), інших родичів або законних представників про відмову забрати дитину з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, ОСОБА_1 відмовилась забрати дитину чоловічої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із КНП Київського міського пологового будинку №5, у зв'язку із тим, що вона неповнолітня та не може виховувати та утримувати дитину. Мати ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , яка на той час була представником неповнолітньої ОСОБА_1 , погодилась із її відмовою забрати дитину із пологового будинку.
Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №157 від 07.03.2024, ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідач, шляхом направлення Укрпоштою рекомендованого листів, неодноразово викликалась до служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації для вирішення питання про подальшу долю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно висновку органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, останній вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і гуртуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизначених норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Вирішуючи спір, суд враховує зазначені роз'яснення Пленуму Верховного Суду України і з'ясовує які безсумнівні докази свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини за нормами ст. 141, 150 157 СК України, у чому полягає винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми обов'язками, чи вживались до нього заходи реагування, а також досліджує соціально-побутові умови життя та матеріальне становище відповідача.
Право звернення до суду з даним позовом та правові наслідки позбавлення батьківських прав врегульовані нормами ст. 165-166 СК України.
Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавленні батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав, як вже зазначалось вище, є винятковим та крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, з урахуванням того, що жодного доказу на спростування позовних вимог, відповідачем суду не було надано, з урахуванням висновку Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування в якому зазначено про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, і виплачуються щомісячно.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_1 є працездатною особою, доказів зворотного в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України з даного приводу в розпорядження суду не надано. Також не містять матеріали справи і доказів щодо наявності на утриманні осіб, які потребують стороннього догляду.
Зі змісту ч. 1 ст. 183 ЦПК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Беручи до уваги вищевикладене, суд за наявності для того законних підстав приходить до висновку про можливість стягнення аліментів в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 жовтня 2024 року і до досягнення ним повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
позивач: Орган опіки та піклування Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37378937, адреса: 03050, м. Київ, проспект Повітряних Сил, 41;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Майстренко