"19" лютого 2025 р. Справа № 363/5219/24
19 лютого 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року та в зв'язку із порушенням відповідачкою договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит просив стягнути з останньої заборгованість в розмірі 19 750 грн. 36 коп., з якої 6 507 грн. 97 коп. грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 2 157 грн. 08 коп. - прострочені проценти за кредитом, 4 632 грн. 40 коп. - прострочена комісія за обслуговування кредиту, 6 452 грн. 91 коп. - штрафи, пені, а також понесені судові витрати в розмірі 3 028 грн.
Відповідачка, будучи неодноразово повідомленою про розгляд справи, до суду повторно не прибула, участі у розгляді справи в суді не взяла, відзиву не подавала.
Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.
За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 04 грудня 2017 року між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №44.3.1217.ФО_К.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.5.1, 1.5.3 кредитного Договору, банк на умовах цього договору надає позичальнику кредит в розмірі 15 000 грн. терміном користування до 04 грудня 2019 року, а позичальник зобов'язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування кредитом в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором, а також виконати інші умови цього договору.
За користування кредитом позичальник щомісячно сплачує проценти, із розрахунку фіксованої процентної ставки - 12.00% річних.
За користування кредитом позичальник щомісячно сплачує комісію в розмірі 2,99% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього договору, яка включається до складу ануїтет них платежів.
Пунктом 2.3. Договору визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування кредиту та нарахованих процентів здійснюється Позичальником щомісячно в період з 01 до 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії цього Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього Договору, в сумі 1 156 грн. 00 коп. (одна тисяча сто п'ятдесят шість гривень 00 копійок) (далі - Платіж). Якщо 10-те число припадає на неробочий день, погашення платежу здійснюється Позичальником в останній робочий день перед таким неробочим днем. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.1 цього Договору.
Відповідно до п. 3.2.2. Договору, позичальник зобов'язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно п. 2.3, 2.4 цього Договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим Договором строки.
Факт видачі АТ «ЮнексБанк» та отримання відповідачкою коштів за кредитним договором № 44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року підтверджується випискою за її особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Відповідачка взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено. Кількість днів прострочення станом на 31 березня 2021 року складає 780 днів.
Пунктом 3.2 п.п. 3.2.6. Договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у випадку порушення позичальником однієї або декількох умов цього Договору, а також п. 3.2.2, п. 2.3, цього Договору, у т.ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, які сплачується позичальником згідно з пп. 1.5.1 та несвоєчасної сплати комісії за обслуговування кредиту згідно пп. 1.5.3 цього Договору, позичальник сплачує банку штраф за кожен випадок такого порушення у розмірі 200 грн. Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року за порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не може бути більшою за 15 процентів суми простроченого платежу. Враховуючи дане положення Договору банком були нараховані відповідачу штрафні санкції за кожен день прострочення платежу до 31 березня 2021 року включно в розмірі - 6 452 грн. 91 коп.
31 березня 2021 року між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «Омега Фінанс» укладено Договір факторингу №31/03-2021, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року укладеним між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Омега Фінанс».
Передача права вимоги АТ «Юнекс Банк» до ТОВ «ФК «Омега Фінанс» підтверджується Додатком №1 Договору факторингу №31/03-2021 від 31 березня 2021 року.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та доведених суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року станом на 31 березня 2021 року складається з 6 507 грн. 97 коп. грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 2 157 грн. 08 коп. - прострочені проценти за кредитом, 6 452 грн. 91 коп. - штрафи, пені, що в загальному розмірі становить 15 117 грн. 96 коп. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за простроченим тілом кредиту, простроченими процентами та пенею за користування кредитом відповідачкою суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача. Зазначене підтверджується графіком погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту за кредитним Договором №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року, а також випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в період з 04 грудня 2017 року по 23 квітня 2021 року.
Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.
В задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по простроченій комісії за кредитним договором №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року в розмірі 4 632 грн. 40 коп. слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до ч. 2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблено висновок, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Велика Палата Верховного Суду в п. 32.8 вказаної постанови дійшла висновку про недопустимість встановлення щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а тому відповідне положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
В постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (п.п. 29-31) зроблено висновок про те, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц не відступив від висновків, сформульованих у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 718/194/17, і виснував, що положення укладеного 28 травня 2008 року кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними.
Встановлення невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння коштами споживача як слабкої сторони, яка має право на особливий правовий захист у відповідних відносинах. Отже, такі умови договору порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України).
У постанові від 27 травня 2020 року у справі № 667/10018/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував про те, що з огляду на зміст приписів частин першої та другої статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла частина третя статті 55 Закону № 2121-III. Тому така умова договору порушує публічний порядок.
Судом встановлено, що при укладанні з відповідачем кредитного договору №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року банком передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2,99 % від суми кредиту, що становить 448 грн. 50 коп., які позичальник ОСОБА_1 повинна сплачувати щомісячно, згідно затвердженого графіку.
Відтак, вказані умови договору є явно несправедливими, спрямованими на незаконне заволодіння коштами споживача, як слабкої сторони, яка має право на особливий правовий захист у цих правовідносинах.
Отже, враховуючи те, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку в розмірі 2,99% щомісячно в розмірі 448 грн. 50 коп., суд доходить висновку, що положення п. 1.5.3 кредитного Договору, укладеного між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором слід визнати нікчемними за ініціативою суду за правилами ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 216, ст. 228 ЦК України, що повністю ґрунтується на зазначених вище правових висновках Верховного Суду, оскільки вказані умови договору порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України) і спрямовані на заволодіння коштами споживача.
Оскільки умова кредитного договору про встановлення комісії за ініціативою суду визнана нікчемною, підстав для стягнення заборгованості по комісії в розмірі 4 632 грн. 40 коп., суд не вбачає, що вказаним вимогам закону не відповідає, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 422 грн. 40 коп., що відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» є мінімальним розміром за подання позову майнового характеру юридичною особою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №44.3.1217.ФО_К від 04 грудня 2017 року в розмірі 15 117 грн. 96 коп., а також судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього 17 540 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок) 36 (тридцять шість) грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», ЄДРПОУ - 42436323, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саперне Поле, 12, оф. 1007.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя