17.02.2025
справа № 361/1408/25
провадження № 2/361/461/25
17 лютого 2025 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Петришин Н.М. перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підпрпиємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з об'єктів нерухомого майна,
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, що перебуває у власності позивача, зареєстрованого реєстратором Київської обласної філії Державного підприємства “Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2010 року за № 10420707 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 376378 від 28 жовтня 2010 року, винесеної державним виконавцем Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Довбнею Є.І.
Позов мотивував тим, що під час оформлення спадкових прав після смерті батька, стало відомо, що Броварський ВДВС постановою від 28 жовтня 2010 року в межах виконавчого провадження серії АА № 376378 наклав арешт на все майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 10420707.
Обтяження у виді арешту майна, створює позивачу перешкоди у здійсненні права власності, володіти, користуватися та розпоряджатися його майном, що є підставою для звернення до суду для захисту його прав.
Перевіривши матеріали позовної заяви, приходжу до такого висновку.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Схожі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20) містяться наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При відкритті виконавчого провадження 28.10.2010 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з чого можна зробити висновок, що позивач є боржником у виконавчому провадженні.
Враховуючи, що позивач - ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, приходжу до висновку що позовна заява ОСОБА_1 про скасування арешту в межах виконавчого провадження підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 186, 260 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підпрпиємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з об'єктів нерухомого майна.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у порядку і строки, передбачені ст. ст. 354-355 ЦПК України з урахуванням особливостей, передбачених п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН