21 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 216/3708/23
Провадження № 61-11276ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді в справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації за участю Держави України в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання дій відповідача проти України геноцидом Українського народу, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 3 липня 2024 року,
30 липня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове - про задоволення позову.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2024 року справу № 216/3708/23 призначено судді-доповідачеві: Гудимі Д. А., судді, які входять до складу колегії: Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявниці строк для усунення недоліків щодо повідомлення про наявність або відсутність у ОСОБА_1 електронного кабінету, подання достовірної інформації про адресу, яку можна вважати місцезнаходженням відповідача.
У жовтні 2024 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги.
19 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді, в якій вона просила відвести суддю Верховного Суду Гудиму Д. А. від участі у розгляді справи № 216/3708/23.
Як на підстави для відводу судді заявниця посилається на пункти 3, 5 частини першої статті 36, частину першу статті 40 ЦПК України, а саме на наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Заява мотивована тим, що суддя суддя-доповідач в ухвалах про залишення касаційної скарги без руху та про продовження строку на усунення недоліків обмежив право заявниці на доступ до правосуддя «з формальних і не зовсім обґрунтованих підстав», що «може свідчити про відсутність у судді… бажання розглядати мою справу безсторонньо з дотриманням норм матеріального та процесуального права в контексті справедливого правосуддя».
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. від участі у розгляді справи № 216/3708/23 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Гудими Д. А. від участі у розгляді справи № 216/3708/23 передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
На виконання вимог статті 33 та частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід судді Гудими Д. А. згідно з протоколом автоматизованого розподілу передано судді Верховного Суду Сакарі Н. Ю.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно із частиною третьою статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Частиною восьмою статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).
Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для відводу судді Верховного Суду Гудими Д. А. зводяться до незгоди з ухвалами Верховного Суду від 16 вересня 2024 року та від 31 січня 2025 року про залишення касаційної скарги без руху та продовження строку на усунення недоліків скарги. Разом з цим в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода з процесуальним рішенням не може бути підставою для відводу.
Вивчивши матеріали касаційного провадження, вважаю, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки заявницею не надано доказів існування об'єктивних обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді Верховного Суду Гудими Д. А.
Керуючись частиною другою статті 36, статтею 40 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді в справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації за участю Держави України в особі Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання дій відповідача проти України геноцидом Українського народу, відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 3 липня 2024 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара