19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 522/11159/21
провадження № 61-9130св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбала Сергія Юрійовича на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня
2024 року в складі колегії суддів Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Кострицького В. В.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання договору дарування недійсним, поділ спільного майна та
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила здійснити поділ майна шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку нерухомого майна, а саме: машиномісця № 25/1, загальною площею 18,4 кв. м, нежитлового приміщення, загальною площею 7,2 кв. м, і рухомого майна, а саме: комбайну зернозбирального, реєстраційний номер (далі - р/н) НОМЕР_1 , марка CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, комбайну зернозбирального, р/н НОМЕР_2 , марка CAT LEXION 460, 2003 року випуску, комбайну зернозбирального, р/н НОМЕР_3 , марка CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, комбайну зернозбирального, р/н НОМЕР_4 , марка CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, спеціалізованого напівпричіпу, р/н НОМЕР_5 , марка KOGEL, модель SN 24, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, або стягнути з відповідача ОСОБА_1 половину від вартості спільного майна подружжя в сумі 4 266 617,50 грн як компенсацію шляхом попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив: встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 2010 до 2012 року; визнати договір дарування від 04 березня 2021 року квартири АДРЕСА_1 недійсним; припинити право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру; визнати об'єктом права спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ним та за ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині спірної квартири; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 307 000,00 грн компенсації 1/2 вартості автомобіля Mеrcedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної інстанцій
29 вересня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на: 1/2 частину машиномісця № НОМЕР_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (р/н об'єкта нерухомого майна 358340551101); на 1/2 частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (р/н об'єкта нерухомого майна 545811451101); на 1/2 частину машиномісця № НОМЕР_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 358340551101); на 1/2 частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (р/н об'єкта нерухомого майна 545811451101). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності: на комбайн зернозбиральний CAT LEX10N 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7
від 28 квітня 2016 року); на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 від 14 березня 2019 року); на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 від 13 квітня 2017 року); на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_10 від 01 серпня 2016 року); на спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_5 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 11 травня 2017 року).
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою:
АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305433651101).
Визнано недійсним договір дарування квартири, що розташована за адресою:
АДРЕСА_4 від 04 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Малиновської державної нотаріальної контори в м. Одесі Левіною К. М., зареєстрований за № 6-90.
Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305433651101).
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2305433651101).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя 107 447,50 грн, розміщені на депозитному рахунку суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
03 листопада 2023 року додатковим рішенням Приморського районного суду
м. Одеси заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15 273,94 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15 273,94 грн.
01 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на комбайни зернозбиральні, в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності квартири, визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку поділу спільного майна подружжя та стягнення коштів, розміщених на депозитному рахунку, скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поділу комбайнів зернозбиральних задоволено частково. Поділено майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності: на комбайн зернозбиральний CAT LEX10N 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_7
від 28 квітня 2016 року); на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 від 14 березня 2019 року); на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 від 13 квітня 2017 року).
Визнано за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на спеціалізований напівпричіп KOGEL,1993 року випуску,
р/н НОМЕР_5 .
Визнано за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_10 від 01 серпня 2016 року).
У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , визнання договору дарування квартири від 04 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , недійсним, визнання права власності на квартиру в порядку поділу спільного майна подружжя відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя 76 179,50 грн. У іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував висновки по суті спору тим, що в первісній позовній заяві ОСОБА_2 просила здійснити поділ майна шляхом визнання за нею права власності 1/2 частку рухомого та нерухомого майна або стягнути з відповідача половину від вартості спільного майна подружжя в сумі 4 266 617,50 грн як компенсацію шляхом попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 вимоги про поділ комбайнів та напівпричепу не заявляв. У відзиві на позовну заяву ним зазначено лише варіант поділу комбайнів та напівпричепу шляхом визнання за ним права власності на дане рухоме майно з присудженням позивачці грошової компенсації 1/2 частки. Право власності на комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_5 , зареєстровано за ОСОБА_1 . Однак ним як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не надано суду доказів на підтвердження обставин здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із наданням послуг із залученням зернозбиральних комбайнів до збирання урожаю, або їх використання їх у своїй господарській діяльності.
Стосовно поділу квартири між подружжям апеляційний суд зазначив, що в дослідницькій частині висновку експерта судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2022 року № 21-4784 щодо визначення ринкової вартості спірної квартири станом на березень 2013 року (без ремонту) зазначено, що різниця між ринковою вартістю квартири у 2011 році та тієї ж квартири у 2013 році викликано станом ринку нерухомості та нестабільністю курсу національної валюти. Також у дослідницькій частині висновку зазначено, що вартість невід'ємних поліпшень (ремонту) квартири станом на березень 2013 року складає різницю між ринковою вартістю нерухомого майна в стані після проведення невід'ємних поліпшень та ринковою вартістю нерухомого майна в стані, що був наявний на початок здійснення невід'ємних поліпшень: 2 438 504,00 грн - 1 521 892,00 грн = 916 612,00 грн.
Апеляційний суд вказав, що Приватним підприємством (далі - ПП) «Еко-Строй-Град» на підставі договору підряду від 03 грудня 2012 року № 03/12-ОБ здійснювалися ремонтні роботи, в результаті яких перетворень (реконструкція, прибудова) спірна квартира не зазнала, площа не змінювалася, що свідчить про проведення поточного ремонту, а не про зміну об'єкта нерухомого майна. Висновок експерта судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2022 року № 21-4784 не доводить обставин щодо предмета доказування, а саме те, що первинний об'єкт нерухомості - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним порівняно із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання об'єктом спільної сумісної власності квартири не підлягають задоволенню, оскільки спірна квартира не зазнала суттєвих змін кількісних характеристик, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та достовірних доказів на підтвердження його доводів щодо істотного збільшення вартості квартири як об'єкта нерухомості. У зв'язку з тим, що понесені ОСОБА_1 витрати на ремонт спірної квартири під час шлюбу не є істотними, він має право на грошову компенсацію понесених затрат, проте таких вимог у цій справі не заявлялося.
01 квітня 2024 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 094,10 грн судових витрат.
29 квітня 2024 року додатковою постановою Одеського апеляційного суду заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 499,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату оцінки майна в розмірі 2 000,00 грн. В іншій частині відмовлено.
10 червня 2024 року додатковою постановою Одеського апеляційного суду в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку подання доказів відмовлено. Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. Клопотання ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Цимбал С. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року (по суті спору) та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року.
Просить оскаржувану постанову від 01 квітня 2024 року скасувати в частині застосованого апеляційним судом способу поділу спільного майна подружжя щодо комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_10
від 01 серпня 2016 року) та пов'язаного з цим розахунку сум компенсацій; у частині відмови у визнанні об'єктом спільної сумісної власності спірної квартири, визнання недійсним договору дарування квартири від 04 березня 2021 року, невключення квартири до складу майнової маси, що підлягає поділу між колишнім подружжям, та непроведення її поділу. Залишити в цій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2023 року в силі. Скасувати додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року та здійснити новий розподіл судових витрат.
В іншій частині постанова Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у відзиві на позов він просив визнати за ним право власності на зернозбиральні комбайни та спеціалізований напівпричіп, оскільки використовує їх у підприємницькій діяльності. ОСОБА_2 у апеляційний скарзі не оспорювала ці обставини та не надавала докази на їх спростування. Апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, переоцінивши обставини щодо використання комбайнів у підприємницькій діяльності, не врахувавши висновки Верховного Суду в постановах від 16 жовтня 2019 року в справі № 263/1979/19, від 23 грудня 2019 року в справі № 375/250/18, від 21 липня 2021 року в справі № 520/5875/19, від 14 лютого 2024 року в справі № 906/1379/15, від 23 серпня 2023 року в справі № 910/13963/21.
Апеляційний судне врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 350/303/16-ц, від 25 листопада 2019 року в справі № 350/1055/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 553/1271/18, про те, що майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємця) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів; використання одним з подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна, тобто це майно може бути враховано під час поділу всього майна подружжя або може бути виплачена вартість цього майна.
Апеляційний суд неправильно застосував частину першу статті 62 Сімейного кодексу (далі - СК) України під час визначення правового режиму спірної квартири, не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2020 року в справі № 399/322/16-ц, від 20 грудня 2023 року в справі № 495/11680/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц. Вартість квартири збільшилася на 60,29 % внаслідок проведення ремонтних робіт, а не через тенденції на ринку нерухомості або інфляційні процеси.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що апеляційний суд розглянув справу в межах вимог апеляційної скарги. Комбайни зернозбиральні і напівпричіп є спільним майном подружжя і підлягає поділу в рівних частинах. Присудження одному з подружжя речей для професійних занять не належить до підприємницької діяльності. Ремонту квартири більше 10 років, квартира істотно не збільшилась у вартості через проведені поліпшення. ОСОБА_1 на підтвердження прав на квартиру посилається на дві взаємовиключні підстави - проживання однією сім'єю до реєстрації шлюбу та збільшення її вартості у шлюбі. Висновок експерта, яким ОСОБА_1 підтверджував проведення ремонтних робіт, викликає сумніви. Поточний ремонт не можна вважати підставою визнання квартири об'єктом спільної власності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2021 року в справі № 522/12243/20.
У шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбано:
машиномісце № 25/1, загальною площею 18,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 травня 2014 року № НОМЕР_12 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 травня 2014 року № 21542410;
нежитлове приміщення, загальною площею 7,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 січня 2015 року № НОМЕР_13 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2015 року № 32013880;
комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_7 від 28 квітня 2016 року, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області;
комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_8 від 14 березня 2019 року, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області;
комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_9 від 13 квітня 2017 року, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області;
комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_10 від 01 серпня 2016 року, виданим Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області;
спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_5 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 11 травня 2017 року;
автомобіль Mercedes-Benz GLA 200, 2014 року випуску, р/н НОМЕР_14 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_15 від 16 січня 2016 року. Автомобіль було відчужено ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу автомобіля від 06 березня 2021 року № 5145/2021/2466550.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а в разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Щодо поділу квартири
ОСОБА_1 просив визнати об'єктом права спільної сумісної власності сторін квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , зазначивши, що ринкова вартість квартири істотно збільшилася внаслідок ремонтних робіт, профінансованих ним за час шлюбу. Величина приросту вартості квартири внаслідок ремонту склала 916 612,00 грн: ринкова вартість квартири з проведеним ремонтом станом на березень 2013 року склала 2 438 504,00 грн, а ринкова вартість без ремонту - 1 521 892,00 грн.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні цієї частини зустрічного позову ОСОБА_1 , зазначивши, що спірна квартира не зазнала суттєвих змін кількісних характеристик, позивачем за зустрічним позовом не надано належних та достовірних доказів на підтвердження його доводів щодо істотного збільшення вартості квартири як об'єкта нерухомості.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд неправильно застосував частину першу статті 62 СК України під час визначення правового режиму спірної квартири, не врахував висновки Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2020 року в справі № 399/322/16-ц,від 20 грудня 2023 року в справі № 495/11680/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц. Вартість квартири збільшилася на 60,29 % внаслідок проведення ремонтних робіт, а не через тенденції на ринку нерухомості або інфляційні процеси.
Верховний Суд висновує про безпідставність наведених доводів, з огляду на таке.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).
Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 62 СК України).
Визнання майна дружини, чоловіка за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя пов'язується із двома умовами: 1) істотністю збільшення вартості майна (необхідно встановлювати шляхом порівняння його вартості до та після поліпшень унаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, який не є власником, враховуючи не лише збільшення остаточної вартості порівняно з первинною оцінкою об'єкта, але й співвідношення такого збільшення із загальним здорожчанням майна, інфляцією, якісними змінами характеристик самого об'єкта та тим, що первинна оцінка об'єкта чи він сам стають малозначними в остаточній його вартості чи в остаточному об'єкті); 2) ця істотність має бути пов'язана зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Збільшення вартості має бути таким, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя або іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом треба враховувати капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не надаватиме підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, бо значних перетворень він не зазнав, і ці перетворення не можна вважати такими, які істотно збільшили вартість майна. У такому випадку, якщо суд встановить наявність затрат з боку іншого з подружжя, який не є власником, але не визнає ці затрати істотними, то цей із подружжя може вимагати грошової компенсації його затрат, якщо вони зроблені під час шлюбу.
Другий чинник істотності збільшення вартості майна має бути пов'язаним зі спільними затратами коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання цього майна спільним. Істотне збільшення вартості майна обов'язково та безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого з подружжя, який не є власником. Тобто вирішальне значення має не саме собою збільшення вартості майна під час шлюбу, а природа, шляхи та способи, зміст процесу цього збільшення.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не стосуються обсягу грошових чи трудових затрат подружжя або іншого з подружжя, який не є власником, не треба враховувати через те, що за статтею 62 СК України ці чинники не є підставами визнання спільним особистого майна одного з подружжя.
В іншому випадку в разі збільшення вартості майна внаслідок загального здорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних або інших об'єктивних процесів, не пов'язаних із внесками подружжя чи одного з них, визнання спільною сумісною власністю особистого майна одного з подружжя буде непропорційним втручанням у право власності того з подружжя, який набув це право до шлюбу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20); близький за змістом висновок викладений в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року в справі № 334/7560/20 (провадження № 61-2804св23)).
У дослідницькій частині висновку експерта судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2022 року № 21-4784 щодо визначення ринкової вартості спірної квартири за адресою: АДРЕСА_4 , станом на березень 2013 року (без ремонту) зазначено, що різниця між ринковою вартістю квартири у 2011 році та тієї ж квартири у 2013 році викликано станом ринку нерухомості та нестабільністю курсу національної валюти. Також у дослідницькій частині висновку зазначено, що вартість невід'ємних поліпшень (ремонту) квартири станом на березень 2013 року складає різницю між ринковою вартістю нерухомого майна в стані після проведення невід'ємних поліпшеннями та ринковою вартістю нерухомого майна в стані, що був наявний на початок здійснення невід'ємних поліпшень: 2 438 504,00 грн - 1 521 892,00 грн = 916 612,00 грн.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані докази, виснував, що ПП «Еко-Строй-Град» на підставі договору підряду від 03 грудня 2012 року № 03/12-ОБ здійснювалися ремонтні роботи, в результаті яких перетворень (реконструкція, прибудова) спірна квартира не зазнала, площа не змінювалася, що свідчить про проведення поточного ремонту, та не про зміну об'єкта нерухомого майна. Висновок експерта судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 березня 2022 року № 21-4784 не доводить обставин щодо предмета доказування, а саме те, що первинний об'єкт нерухомості - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним порівняно із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу. У зв'язку з тим, що понесені ОСОБА_1 витрати на ремонт спірної квартири під час шлюбу не є істотними, він має право на грошову компенсацію понесених затрат, проте таких вимог у цій справі не заявлялося.
ОСОБА_1 не спростував належними і допустимими доказами встановлені апеляційним судом обставини в цій частині вимог.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт істотного збільшення вартості спірного майна за рахунок грошових чи трудових затрат подружжя, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав, передбачених статтею 62 СК України, для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Апеляційний суд встановив наявність затрат на ремонт з боку ОСОБА_1 і їх неістотність для підтвердження обставин збільшення вартості квартири, та правильно виснував, що ОСОБА_1 може вимагати грошової компенсації його затрат, зроблених під час шлюбу.
Висновки апеляційного суду про відмову в зустрічному позові в цій частині є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду в постановахвід 23 листопада 2020 року в справі № 399/322/16-ц, від 20 грудня 2023 року в справі № 495/11680/18, від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц, є безпідставними, оскільки висновки в наведених справах і в справі, яка переглядається, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Щодо поділу комбайна
Суди встановили, що право власності на комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 , спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_5 , зареєстровано за ОСОБА_1 .
Відповідно до частин другої, третьої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
ОСОБА_2 у позовній заяві просила здійснити поділ майна шляхом визначення за нею права власності 1/2 частку рухомого та нерухомого майна або стягнути з відповідача половину від вартості спільного майна подружжя в сумі 4 266 617,50 грн як компенсацію шляхом попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив визнати за ним право власності на комбайни зернозбиральні та спеціалізований напівпричіп з присудженням позивачці грошової компенсації 1/2 частки, посилаючись на те, що він використовує вказане рухоме майно в своїй підприємницькій діяльності.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 7 ЦПК України).
Оскільки доводи ОСОБА_1 щодо необхідності присудження йому комбайнів зернозбиральних та спеціалізованого напівпричепу для використання в підприємницькій діяльності становлять зміст заперечень проти позову, такі обставини входять до предмета доказування в справі та мають досліджуватися судами.
Суд першої інстанції, здійснюючи поділ комбайну зернозбирального CAT LEXION460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , комбайну зернозбирального CLAAS LEXION580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 , комбайну зернозбирального CLAAS LEXION580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 , комбайну зернозбирального CLAAS LEXION480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричепу KOGEL SN24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_5 , застосувавши положення частини третьої статті 71 СК України, виснував про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в цій частині та визнав за ОСОБА_1 право власності на відповідне майно з присудженням ОСОБА_2 половини від вартості майна в якості грошової компенсації за її частку у зв'язку з тим, що вказане рухоме майно використовується тільки в підприємницькій діяльності ОСОБА_1 .
За наслідками апеляційного перегляду справи комбайн зернозбиральний CAT LEXION 460, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_2 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_3 , комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 580, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_4 та спеціалізований напівпричіп KOGEL SN 24, 1993 року випуску, р/н НОМЕР_5 , виділено у власність ОСОБА_1 , а комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, р/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 .
Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, ОСОБА_2 у апеляційний скарзі не оспорювала обставини щодо використання комбайнів у підприємницькій діяльності відповідача, адже за змістом апеляційної скарги позивачка заперечувала ототожнення підприємницької діяльності із професійною, та вказувала, що комбайни і спеціалізований напівпричіп мають ділитися між сторонами на загальних умовах (т. 6, а. с. 1-13).
З наведених підстав відхиляються доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, переоцінивши обставини стосовно сільськогосподарської техніки та не врахувавши висновки Верховного Суду в постановах від 16 жовтня 2019 року в справі № 263/1979/19, від 23 грудня 2019 року в справі № 375/250/18, від 21 липня 2021 року в справі № 520/5875/19, від 14 лютого 2024 року в справі № 906/1379/15, від 23 серпня 2023 року в справі № 910/13963/21 щодо меж апеляційного перегляду справи.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі також зазначає, що апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року в справі № 350/303/16-ц, від 25 листопада 2019 року в справі № 350/1055/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 553/1271/18, про те, що майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичної особи-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів; використання одним з подружжя зазначеного майна для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна, тобто це майно може бути враховано під час поділу всього майна подружжя або може бути виплачена вартість цього майна.
Наведені доводи є безпідставними, оскільки в цій справі апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження обставин здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із наданням послуг із залученням зернозбиральних комбайнів до збирання урожаю, або їх використання у господарській діяльності.
Суд апеляційної інстанції дослідив усі наявні в справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і обґрунтовано виснував про поділ між сторонами сільськогосподарської техніки за загальними правилами поділу майна подружжя.
Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника із висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.
Власна інтерпретація учасником справи обставин справи та юридичного змісту норм права, яка не збігається з висновками суду, не є доказом помилковості висновків суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц зазначила, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Додаткова постанова Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року оскаржується лише з підстав оспорення постанови апеляційного суду по суті спору. Порушень норм процесуального чи матеріального права апеляційним судом під час її постановлення касаційна скарга не містить.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбала Сергія Юрійовича залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року в частині поділу комбайну зернозбирального CLAAS LEXION 480 й відмови в поділі квартири та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська