21.02.25
22-ц/812/303/25
Провадження № 22-ц/812/301/25
№ 22-ц/812/303/25
іменем України
18 лютого 2025 року м. Миколаїв
справа № 486/1348/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Тищук Н.О.,
із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,
за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухваленого 05 грудня 2024 року під головуванням судді Далматової Г.А. в приміщенні цього ж суду, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена та додаткове рішення того ж суду від 20 грудня 2024 року у цивільній справі
за позовом
ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
В серпні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» (далі - ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН»), третя особа ОСОБА_3 , який в подальшому уточнив, про відшкодування шкоди.
Позивач зазначав, що 24 травня 2022 року об 11:00 годині ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем «МАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у дворі будинку АДРЕСА_1 при здійсненні маневру ліворуч не дотримався інтервалу з припаркованим праворуч автомобілем «Citroen Picasso» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснив наїзд на даний автомобіль.
В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) його автомобіль зазнав значні механічні пошкодження.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «МАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК «Євроінс Україна».
Оскільки відповідачі в добровільному порядку відмовились відшкодовувати збитки внаслідок ДТП, а ПрАТ «СК «Євроінс Україна» шляхом перерахування на рахунок позивача відшкодував лише частково суму 10 965,86 грн, та ОСОБА_3 було сплачено франшизу в розмірі 2600 грн, позивач вимушений був звернутись до незалежної експертизи, оскільки не погодився з сумою відшкодування. Сума відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» не була узгоджена з позивачем, що не відповідає статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з висновком про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, вартість матеріального збитку, станом на 24 травня 2022 року становить 27 514, 22 грн.
Витрати на ремонт автомобіля «Citroen Picasso» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 фактично склали 34292 грн та 4000 грн за оцінку транспортного засобу.
Тобто із суми матеріального збитку 34292 грн ОСОБА_1 відшкодовано лише 13565,86 грн.
Ремонт автомобіля було проведено 04 жовтня 2022 року. Запчастини замовлялись через інтернет в інших містах та прив'язуючись до ринкового курсу долара США. Курс долара США на дату оцінки складав 29,25 грн за 1 долар США. Курс долара США по НБУ на дату ремонту складав 36,6 грн за 1 долар США, а ринкова вартість долару складала 42 грн.
Позивач також зазначав, що внаслідок зазначеної ДТП йому було спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що протягом тривалого часу він не міг користуватись своїм транспортним засобом, оскільки останній підлягав ремонту. Зазначає, що має на утриманні двох неповнолітніх доньок, одна з яких є особою з обмеженими можливостями, і тому він вимушений був змінити свій повсякденний спосіб життя та вирішувати питання щодо перевезення дітей, та своєї сім'ї. Моральну шкоду оцінює у розмірі 10000 грн.
Посилаючись на те, що вартість завданого матеріального збитку відповідачем не відшкодовано в повному розмірі, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» матеріальну шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 20726,14 грн та 4000 грн витрат на проведення незалежної експертизи, стягнути з ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» 10000 грн моральної шкоди. Також стягнути з відповідачів витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 12500 грн та судовий збір.
Узагальнені доводи інших учасників
Під час розгляду справи представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» надав відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позовних вимог в частині заявлених до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» просив відмовити. У разі задоволення позовних вимог, просив зменшити судові витрати на правову допомогу з 12 500 грн, до 2 500 грн. Врахувати франшизу у розмірі 2 600 грн.
Посилався на те, що страховик здійснив виплату страхового відшкодування у відповідності до статей 22,28,29,36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). Страховик відшкодовує саме матеріальний збиток, завданий транспортному засобу, а не вартість відновлювального ремонту. Згідно висновку, зробленому у постанові Верховного суду України від 02 грудня 2015 року, справа № 6-691цс15, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Зазначає, що позивач не виконав покладені на нього обов'язки та не довів усі обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог.
Крім того, позивач в 2023 році вже звертався до суду із позовом з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет (стягнення страхового відшкодування) і з тих самих підстав.
Сума судових витрат в розмірі 12500 грн, на правову допомогу, що просить стягнути позивач із відповідача є такою, що не відповідає критеріям реальності та співмірності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності. Представником позивача не було здійснено ґрунтовну роботу щодо вивчення та аналізу нормативно-правової бази у правовідносинах, що склалися між сторонами та кваліфікація цих відносин, є такою, що не підтверджується фактичними обставинами справи. Позовна заява не є об'ємною та такою, що містить велику кількість правових висновків Верховного Суду, та застосування їх конструкцій. Відповідач не згоден із нормо-годиною роботи адвоката, оскільки визначення такого тарифу нормо-години не обґрунтовується належними та допустимими доказами. Представник позивача не зазначає чим керувався, встановлюючи такий тариф за одну нормо-годину. Відповідач вважає, що 2500,00 грн, витрат на правову допомогу, це сума яка є співмірною щодо позовних вимог до відповідача.
Представником третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було надано пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що рахунок фактура № 160 від 04 жовтня 2022 року, на який посилається позивач, як на підставу розрахунку суми матеріального збитку, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує фактичне здійснення ремонту на наведену в рахунку суму.
Фактична вартість робіт відповідно до рахунку фактури склала 34 292 грн. Однак такі ціни на послуги та ремонтні роботи нічим не обґрунтовані та не збігаються з вартістю, та обсягами робіт наведеними у звіті суб'єкта оціночної діяльності № 188/08-22 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 22 серпня 2022 року або в розрахунках проведених страховиком. Окрім того, зі змісту рахунку фактури не можливо визначити яка вказана вартість на запчастини - з ПДВ чи без ПДВ. Позивачем не надано належних доказів того, що ремонт автомобіля взагалі було здійснено на суму зазначену у рахунку № 160 від 04 жовтня 2022 року.
4000 грн, які були витрачені позивачем на проведення оцінки суб'єктом оцінювання, не є частиною суми компенсації шкоди завданої автомобілю. Проведення такої оцінки також не було обов'язковим. Позивач втратив право на таку оцінку, через те, що оцінка була належно проведена представником страхової компанії. Своїм підписом у повідомленні про ДТП за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою від 25 травня 2022 року позивач надав згоду із положеннями викладеними у цьому повідомленні, зокрема на визначення страховиком розміру матеріального збитку із використанням ліцензійного програмного забезпечення «Audatex"...».
Акт огляду транспортного засобу від 25 травня 2022 року з зазначенням пошкоджень завданих автомобілю, також було підписано позивачем, чим останній погодився із встановленими представником страховика пошкодженнями. Страховиком зі згоди позивача, наданій у повідомленні, було проведено ремонтну калькуляцію автомобіля, згідно якої вартість ремонту авто з урахуванням зносу становила 13 565 грн 86 коп. Отримуючи таку суму відшкодування позивач погодився з її розміром. Сума відшкодування, яку вимагає позивач стягнути у позові є суттєво завищеною, необґрунтованою, та незаконною.
Крім того, позивач не зазначає коли йому було виплачено відшкодування в розмірі 13 565 грн 86 коп., і не враховує, що воно також виплачувалось з урахуванням курсу долара, який існував на день виплати. Отже, сума на момент виплати була більшою та розмір такої компенсації не був оспорений позивачем.
Моральну шкоду вважає недоведеною. Позивачем не надано належних доказів того, що він дій сно був позбавлений можливості користуватися автомобілем тривалий час, що призвело до зміни повсякденного способу його життя та життя його сім'ї. Зазначає, що пошкодження автомобіля не були критичними для того, щоб ним не можливо було користуватись за його функціональним призначенням. Крім того, позивачу або іншим особам не було завдано шкоди здоров'ю.
Заявлені позивачем витрати на правову допомогу є нічим необґрунтованими та викликають сумніви у їх реальності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 20726 грн 14 коп., та 6250 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 605,6 грн судового збору.
Стягнути з ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» на користь ОСОБА_1 5000 гривень моральної шкоди та 3125 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 302,8 грн судового збору.
Додатковим рішенням того ж суду від 20 грудня 2024 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про розподіл витрат на проведення незалежної експертизи. Постановлено стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 4000 грн витрат на проведення незалежної експертизи.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Верховного Суду від 09 липня 2021 року (справа №522/14085/19) у справі з подібними фактичними обставинами викладений правовий висновок, згідно якого відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Оскільки розмір завданої ОСОБА_1 шкоди пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, із ПрАТ «СК «Євроінс Україна», на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (34292 грн) та отриманим страховим відшкодуванням (10965,86 грн, та 2600 грн), яка складає 20726,14 грн.
Виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи обставини завдання шкоди позивачу, неможливість використовувати пошкоджений автомобіль для звичайного способу життя, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «Євроінс Україна», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального права, винесеним без врахування висновків Верховного Суду у схожих правовідносинах, просило частково скасувати основне рішення суду та додаткове рішення в частині заявлених позовних вимог до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В іншій частині основне рішення та додаткове рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що страховик відшкодовує матеріальний збиток, завданий транспортному засобу, а не вартість відновлювального ремонту.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Таким чином, визначення суми страхового відшкодування, пов'язаної з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, здійснюється з урахуванням фізичного зносу та розраховується у порядку, встановленому законодавством, а тому вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із урахуванням фізичного зносу становить вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Покладення на страховика реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи aбо виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, відповідно до статті 1192 ЦК України суперечить меті інституту обов'язкового страхування, та договірним відносинам, що виникають між потерпілим та страховиком.
Норми статей 1192, 1194 ЦК України регулюють відносини між потерпілим та заподіювачем шкоди, тоді як правовідносини між потерпілим i страховиком регламентуються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено обов'язок страховика виплатити потерпілому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страхове відшкодування, що становить витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону). При цьому, апелянт посилається на правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 705/7076/14.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Проте, позивач, всупереч вимогам положенню Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», правовим висновкам BC, надаючи Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, просить стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» саме вартість відновлювального ремонту, а не розмір завданих матеріальних збитків.
Апелянт зазначає, що відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 188/08-22, завданого власнику колісного транспортного засобу, що був складений на замовлення позивача, матеріальний збиток, завданий транспортному засобу, склав 27 514,22 грн із ПДВ. Коефіцієнт фізичного зносу склав 0,53 із чим погоджується позивач. ПрАТ «СК «Євроінс Україна» вже було сплачено позивачу 10 965,86 гpн, (із вирахуванням франшизи у розмірі 2 600 грн.)
Вважає, що позивач не виконав покладені на нього обов'язки та не довів всі обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог.
Апелянт також зазначав, що судом вже було розглянуто такий самий позов із однаковим предметом та підставами. Предмет позову, як у 2023 році, так i в даній справі, є одним i тим самим - стягнення страхового відшкодування.
Згідно ухвали Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 травня 2024 року позовна заява була залишена без розгляду.
Суд закриває провадження у справі, якщо позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, предмет та підстави позову, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. При цьому, апелянт посилається на правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року у справі № 619/4837/21.
Апелянт зазначає, що існують підстави для скасування рішення - тому разом із скасуванням основного рішення є вci підстави для скасування додаткового рішення, так як додаткове рішення є невід'ємною частиною основного рішення і скасування основного рішення тягне за собою скасування додаткового рішення.
Також апелянт зазначав, що заявлена сума витрат позивачем на правову допомогу не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження i застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів. Позовна заява не є об'ємною та такою що містить велику кількість правових висновків Верховного Суду та застосування їх конструкцій.
Відповідач вважає, що 2500,00 грн, витрат на правову допомогу, це сума яка є співмірною щодо позовних вимог до відповідача.
Узагальнені доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив, в якому заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Так, судом встановлено, що 24 травня 2022 року об 11:00 годині ОСОБА_3 керуючи вантажним автомобілем «МАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в дворі будинку АДРЕСА_1 при здійсненні маневру ліворуч, не був уважним, не дотримався інтервалу з припаркованим праворуч автомобілем «Citroen Picasso» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_1 знаходився поза межами автомобіля та здійснив наїзд на даний автомобіль. У результаті чого обидва автомобілі отримали незначні механічні пошкодження.
ОСОБА_1 є власником автомобіля «Citroen С4 Picasso» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Власником автомобіля «МАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН».
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 липня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с.7-9).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» забезпеченого транспортного засобу «MAN-L200» номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна», що підтверджується полісом № АР/2447185 (а. с. 10).
25 травня 2022 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про ДТП, що сталася 24 травня 2022 року. В зазначеному повідомленні вказано, що транспортний засіб потерпілої особи на момент ДТП був застрахований за договором ОСЦПВ (автоцивілька) СК Арсенал, поліс № АР/5751678, строк дії до 22 вересня 2022 року, розмір франшизи 2600 грн. (а.с. 107-108).
В долученій до повідомлення про ДТП за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою, копії акту огляду транспортного засобу проведеного 25 травня 2022 року перелічені пошкодження транспортного засобу «Citroen Picasso» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримані в результаті вищезазначеної ДТП, а саме, праве переднє крило (розриви, деформації), передній бампер (подряпини, розриви), розгон кріплення, правий ДХВ (розгон, тріщина), молдинг правого ДХВ (розгон, тріщина), нікельована панель решітки радіатора (розлом) (а. с. 109-110).
Відповідно до ремонтної калькуляції № 61588 Р_М від 02 червня 2022 року, проведеної системою AUDATEX, коефіцієнт зносу 70 %, вартість ремонту 28 617,58 грн, вирахування зношення запчастин -15 051,72 грн, загальна сума після відрахувань 13 565,86 грн (а. с. 111 -113).
03 серпня 2022 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було зараховане страхове відшкодування згідно акту № 61588/1/2022 від 03 серпня 2022 року у сумі 10 965,86 грн (а. с. 24).
Крім того, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 2600 грн. в рахунок оплати франшизи, передбаченої договором страхування.
Позивачем надано до суду звіт № 188/08-22 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 22 серпня 2022 року. На дату оцінки 24 травня 2022 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу «Citroen С4 Picasso 2.0 НDI AMT» реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 27514,22 грн, (включаючи ПДВ на запасні частини) (а.с. 11-14).
Згідно рахунку Фактури № 160 від 04 жовтня 2022 року вартість запчастин, матеріалів та ремонтних робіт необхідних для автомобіля «Citroen Picasso» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становила 34 292 грн (а. с. 23).
Встановлено, що сторонами у справі не оспорюється обставина ДТП, наявність вини ОСОБА_3 , а також отримання позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 10965,86 грн. та франшизи в розмірі 2600 грн. Предметом спору є обставини щодо недостатності суми страхового відшкодування для відновлення становища пошкодженого майна позивача, а також стягнення моральної шкоди.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржене відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» лише в частині задоволених вимог про стягнення з цього відповідача майнової шкоди та судових витрат, а тому перевіряється апеляційним судом лише в цій частині.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та додаткове рішення не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Разом з тим, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Частиною першою статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Зазначена позиція Верховного Суду про те, що різниця між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, є сталою.
Така позиція викладена, в тому числі, в постановах Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, на які посилався суд першої інстанції.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Між тим, позивачем заявлено вимоги про стягнення різниці між витратами на відновлювальний ремонт його пошкодженого автомобіля та страховим відшкодуванням не до винної особи, а до неналежного відповідача - ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Таких вимог до винної особи, позивач не заявляв.
Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» матеріальної шкоди в розмірі 20726,14 грн та 4000 грн витрат на проведення незалежної експертизи.
Між тим, суд першої інстанції, задовольняючи зазначені вимоги до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», не звернув належної уваги на те, що позивачем заявлено такі вимоги до неналежного відповідача.
Відмова у задоволенні позову заявленого до неналежного відповідача, не позбавляє позивача права заявити відповідний позов про відновлення свого права із залученням належного кола учасників справи.
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, рішення підлягає скасуванню в частині вимог до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову до ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
Враховуючи, що додатковим рішенням з відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» стягнуто витрати на проведення незалежної експертизи, як судові витрати, пов'язані із задоволеними вимогами до цього відповідача про стягнення матеріальної шкоди, додаткове рішення також підлягає скасуванню.
Щодо судового збору
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» задоволена та постановлено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», а рішення в частині задоволених вимог до ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» про стягнення моральної шкоди залишено без зміни, з ТОВ «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які останній поніс в суді першої інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 3125 грн витрат на професійну правничу допомогу та 302 грн 80 коп. судового збору.
Крім того, з позивача підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» понесений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» задовольнити.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 грудня 2024 року в частині задоволених позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» відмовити.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» на користь ОСОБА_1 3125 грн витрат на професійну правничу допомогу та 605 грн 60 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» 3633 грн 60 коп. судового збору.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 грудня 2024 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР-ДІСТРІБЬЮШН» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Тищук
Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.