Справа № 183/7761/22
№ 1-в/183/31/25
19 лютого 2025 року м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Державної установи «Центр пробації» ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянки України, маючого середню освіту, не одруженої, офіційно не працюючої, маючої на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , засудженої 22 листопада 2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. ст.309 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень,
24.12.2024 року на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване наступним.
Вирок набрав законної сили 23.12.2022 року. Копія вироку та розпорядження суду відносно засудженої ОСОБА_5 отримано та прийнято до виконання 02.01.2023 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КВК України засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
В цей же день, 02.01.2023 року, Новомосковським районним відділом за місцем проживання засудженої направлено повідомлення про необхідність сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили та надання до Новомосковського районного відділу квитанції про його сплату, за якими ОСОБА_5 до відділу не прибула та про сплату штрафу не повідомила.
Станом на 23.01.2023 року Новомосковський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області не отримував від засудженої документ про сплату штрафу. У зв'язку з чим працівниками органу пробації здійснений виїзд за адресою місця проживання засудженої, з метою встановлення причин не сплати штрафу. ОСОБА_5 ознайомлено з вироком Новомосковського міськрайонного суду, роз'яснено про необхідність сплатити штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. та надання підтверджувального документа про сплату штрафу. Засуджена звернулась до Новомосковського районного відділу з проханням направити матеріали до суду для вирішення питання про розстрочку несплаченої суми штрафу.
24.01.2023 року Новомосковським районним відділом з питань пробації скеровано до Новомосковського міськрайонного суду подання відносно ОСОБА_5 для вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу. Засуджена ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд задовольнити вказане подання та розстрочити їй виплату штрафу. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 року засудженій розстрочено виплату несплаченої суми штрафу у розмірі 17 000,00 гривень строком на 10 місяців по 1700 грн. 00 копійки кожного місяця, з остаточним терміном сплати штрафу до 21 січня 2024 року.
19.04.2023 року ОСОБА_5 ознайомлена з ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 21.03.2023 року та надала квитанції (від 21.03.2023 р. та від 19.04.2023 р.) про сплату частини штрафу на загальну суму 3 400,00 грн. до Новомосковського районного відділу, а також у письмовому поясненні зобов'язалась в подальшому сплачувати платежі не менше ніж призначено рішенням суду, а саме по 1 700 грн. кожен місяць та надавати квитанцію на підтвердження сплати штрафу до органу пробації.
22.05.2023 року ОСОБА_5 надала квитанцію про сплату чергової частини штрафу в сумі 1 700,00 гривень.
З червня 2023 року по 31.07.2023 року до засудженої неодноразово здійснювались телефонні дзвінки, з метою з'ясування факту сплати чергового платежу та пред'явлення підтверджувального документа про сплату відповідної частини штрафу. Під час телефонних розмов ОСОБА_5 пояснювала, що не сплачувала черговий платіж у зв'язку з відсутністю коштів, зобов'язувалась сплатити штраф найближчим часом та пред'явити до органу пробації квитанцію про оплату.
01.08.2023 року Новомосковським районним відділом направлено до Новомосковського міськрайонного суду подання відносно ОСОБА_5 для вирішення питання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 14.09.2023 року у задоволенні вищезазначеного подання відмовлено.
27.10.2023 року та 20.11.2023 року працівниками органу пробації здійснювались телефонні дзвінки до ОСОБА_5 з метою з'ясування факту сплати чергового платежу та пред'явлення підтверджувального документа про сплату відповідної частини штрафу. Засуджена повідомила, що черговий платіж не сплатила у зв'язку з відсутністю коштів та зобов'язалась сплатити частину штрафу в найближчий час та пред'явити до органу пробації підтверджуючий документ про оплату.
22.11.2023 року та 21.12.2023 року засудженою ОСОБА_5 були надані квитанції про сплату частини штрафу на загальну суму 4 000,00 гривень. 21.12.2023 року засудженій повторно роз'яснено наслідки ухилення від сплати штрафу.
07.02.2024 року отримано повідомлення з Новомосковського міськрайонного суду, про відсутність квитанції щодо сплати штрафу відносно вироку від 22.11.2022 року.
07.02.2024 року до Новомосковського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області надіслано подання про вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі та матеріли відносно засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч. 1 ст. 389 КК України.
У відношенні засудженої ОСОБА_5 порушено кримінальне провадження № 12024041350000441 від 04.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.307 КК України.
Згідно з повідомленням із Новомосковського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області від 04.07.2024 року відносно засудженої підозра про вчинення кримінального правопорушення не пред'явлена та запобіжний захід не обирався. Відповідно до інформації, наданою Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП України в Дніпропетровській області від 30.08.2024 року, ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у період з листопада 2022 року по серпень 2024 року не притягувалась.
У подальшому ОСОБА_5 до Новомосковського районного відділу не з'являлась, в телефонному режимі повідомляла Новомосковський районний відділ про несплату чергового платежу у зв'язку з відсутністю коштів (доповідні записки від24.04.2024 р., 26.08.2024 р.).
20.11.2024 року до Новомосковського районного відділу надійшло повідомлення із Новомосковського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України відносно ОСОБА_5
20.11.2024 року та 03.12.2024 року засудженій були направлені повідомлення про виклик до органу пробації з метою встановлення факту сплати штрафу останньою. Однак ОСОБА_5 до органу пробації не з'явилася.
Разом з тим, згідно отриманої відповіді від 10.12.2024 року на запит із Державної податкової служби, скерованого через ЄРЗО, встановлено, що ОСОБА_7 не працевлаштована та заробітну плату не отримує.
Станом на 10.12.2024 року засуджена ОСОБА_5 частково сплатила штраф у сумі 9 100,00 гривень, несплачена сума штрафу складає 7 900,00 гривень.
Згідно з інформацією, наданою Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП України в Дніпропетровській області від 10.12.2024 року, ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності у період з листопада 2022 року по грудень 2024 року не притягувалась.
Вищевикладене свідчить, що правові перешкоди для звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку на підставі частини 1 ст. 80 KK України, відсутні.
У зв'язку з вищевикладеним начальник Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області просив вирішити питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку відносно ОСОБА_5 .
Представник Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області в судовому засіданні підтримав подання, просив його задовольнити, мотивуючи обставинами, в ньому викладеними.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.
Засуджена в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час і місце розгляду подання, причини неявки суду не повідомила.
Суд, дослідивши подання, дійшов такого висновку.
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст. ст.309 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень.
Вирок набрав чинності у встановленому законом порядку.
Згідно статті 152 КВК України підставами звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 1) два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Штраф, відповідно ст. 53 КК України, є менш суворим видом покарання ніж обмеження волі.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.
Згідно частини 3 статті 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності подвоюються.
Відповідно до частини 4 статті 80 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
За таких обставин застосування статті 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов'язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджений до певного виду покарання не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.
Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Перебіг строку давності виконання обвинувального вироку починається з дня набрання чинності вироком суду.
Як зазначено вище, Вироком Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 22.11.2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст. ст.309 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень.
Вирок відносноОСОБА_5 набрав законної сили 23.12.2022 року.
Таким чином, відповідно до положень ст. 80 КК України строк давності виконання обвинувального вироку закінчився 23.12.2024 року.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в діях обвинуваченої ухилення від виконання вироку суду, суд виходить з наступного.
Ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку встановлюється за чітко регламентованою законодавством процедурою, та вирішується виключно судом, оскільки ухилення від відбування покарання у виді штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 389 КК України, є злочином.
07.02.2024 року до Новомосковського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області надіслано подання про вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі та матеріли відносно засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до ч. 1 ст. 389 КК України.
Згідно з повідомленням Новомосковського РВП ГУ НП в Дніпропетровській області від 17.02.2025 року, під час досудового розслідування у кримінальному проваджені № 12024046350000064 були проведенні всі можливі слідчі дії та 21.03.2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закрито.
Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВСУ № 5-324кс15 від 24.12.2015 року.
У справі «Грабчук проти України» Європейський Суд зазначає, що «презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку про винність особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, коли цього не було доведено відповідно до закону».
Момент, з якого особа вважається винуватою, є саме той час, коли вина особи доведена в законному порядку, тому альтернативна процедура встановлення винуватості особи є неприпустимою.
Отже, в матеріалах провадження відсутні дані про умисне ухилення засудженоюОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного вироком, а відтак, відсутні підстави для зупинення перебігу строку виконання обвинувального вироку і застосування частини третьої статті 80 КК України, висновки суду з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо вчиненняОСОБА_5 нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого, то такі дані у суду відсутні.
Відтак, враховуючи вищевказані обставини, а саме те, щострок давності виконання обвинувального вироку закінчився, до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 не притягалась, факт ухилення від виконання вироку суду не доведено, суд вважає, що наявні підстави для звільнення засудженої від відбування покарання у зв'язку зі спливом строку давності виконання обвинувального вироку.
Керуючись ст. 80 КК України, ст.ст. 537,539 КПК України, ст.ст. 152,165,166 КВК України, суд,
Подання начальника Новомосковського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - задовольнити.
ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 - звільнити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1