Ухвала від 17.02.2025 по справі 629/5614/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №629/5614/21 Головуючий суддя І інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/627/25 Суддя доповідач: ОСОБА_2 ,

Категорія: продовження строків тримання під вартою

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника потерпілого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 ,

встановила:

Вказаною ухвалою клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 - задоволено.

Продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 23 лютого 2025 року, включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_9 - з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що прокурором не доведено обставини щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику, зазначеного в клопотанні.

Захисник зазначала, що з урахуванням даних про особу ОСОБА_9 (в тому числі відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від слідства та суду) та не зважаючи на серйозність висунутого обвинувачення та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення обвинуваченого від виконання процесуальних обов'язків не є надто високою, у зв'язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, а саме особисте зобов'язання з покладенням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти під час судового розгляду ризикам та забезпечити виконання ОСОБА_9 процесуальних обов'язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку захисника, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про його особу, а також буде пропорційним тим ризикам, які об'єктивно існують, а також відповідатиме охороні прав та інтересів суспільства.

Захисник звертала увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_9 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має малолітню доньку на утриманні, тобто він не асоціальна людина.

Крім того, ОСОБА_9 жодного разу будь-яким чином не перешкоджав розгляду кримінального провадження, не було жодного випадку переховування від суду чи органів досудового розслідування, не намагався втекти чи застосувати якийсь вплив на учасників процесу (потерпілих чи свідків).

Велика кількість учасників процесу, об'єктивні причини тривалого розгляду кримінального провадження вже понад три роки призводять до того, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 зводиться до очікування покарання, яке може бути йому призначено за результатами розгляду кримінального провадження в разі визнання його винуватим, та зовсім не відповідає своїй меті.

Тому застосування такого запобіжного заходу як особисте зобов'язання буде доцільним для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню можливих ризиків і співрозмірним. Тому наразі є потреба у зміні запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , який до того є має бажання укласти контракт та стати до лав Збройних Сил України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, захисника, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила про її задоволення, прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

При прийнятті зазначеного рішення стосовно ОСОБА_9 суд першої інстанції враховуючи існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , його репутацію, те, що обвинувачений раніше не дотримався умов такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_9 , та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам, оскільки вони продовжують існувати і на даний час, а ступінь їх не зменшився.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, як стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_9 , та виправдовують тримання особи під вартою.

З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 189 КК України,які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за найтяжче з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, є організатором та активним учасником організованої групи, раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів проти власності, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч. 3 ст. 189 КК України, тобто у тому числі й за вимагання, має постійне місце мешкання та сім'ю, працевлаштований. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року відносно ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, однак обвинувачений порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, зокрема самовільно виїхав із міста Лозова у місто Харків, у зв'язку з чим ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_9 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 28 липня 2023 року, дію якого у подальшому було неодноразово продовжено судом - востаннє до 03 січня 2025 року.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.

Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження, тане свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 26 грудня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: