20 лютого 2025 року
м. Київ
справа №520/14958/23
адміністративне провадження № К/990/39847/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 (колегія суддів у складі: Катунова В. В., Чалого І. С., Подобайло З. Г.),
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.02.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 25.03.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити з 01.01.2021 по 25.03.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 25.03.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму дія працездатних осіб встановленого на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 25.03.2021 по 31.12.2021 перерахунок га виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 29.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2022 по 29.07.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу і військовим званням із у рахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму дія працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 та 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , отриманих у 2020 та 2021 роках, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 29.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.02.2020 по 29.07.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідно до Постанови № 704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021 та 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 та на 01.01.2021. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 отриманих у 2020 та 2021 роках грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого відповідно на 01.01.2020 та на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
11.06.2024 на зазначене рішення суду військова частина НОМЕР_1 подала до Другого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка зареєстрована 13.06.2024.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 залишено без руху та надано військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання доказів про сплату судового збору в розмірі 3864,96 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 на десять днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 повернуто скаржнику.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 17.07.2024 о 19:40 год.
17.08.2024 військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 (зареєстрована в суді 26.08.2024), тобто після закінчення встановленого процесуальним законом строку на її подання. Подаючи апеляційну скаргу вдруге апелянт просив поновити строк для подачі апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, наведені військовою частиною НОМЕР_1 . Клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 03.09.2024 о 03:40 год.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23 залишено без руху та надано військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважних причин такого пропуску та надати докази на їх обґрунтування.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа копія вказаної ухвали доставлена до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 03.09.2024 о 03:19 год.
На виконання вимог ухвали суду від 02.09.2024 відповідачем 05.09.2024 подано через систему «Електронний суд» клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23, наведені військовою частиною НОМЕР_1 . Клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що військовій частині НОМЕР_1 було достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги 11.06.2024, а саме: не надано документу про сплату судового збору у повному обсязі у строк, встановлений судом та законом. Та обставина, що військова частина НОМЕР_1 звернулась з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт сплати скаржником судового збору не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оплата судового збору була здійснена не своєчасно. При цьому, суду не надано документів, які б свідчили про неможливість своєчасно сплатити суму судового збору у розмірі, визначеному судом. Отже, наведена причина пропуску строку оскарження рішення не може бути визнана поважною та слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також, надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання, суд апеляційної інстанції зважав на те, після повернення вперше поданої заявником апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (18.07.2024) й до моменту звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з такою скаргою вдруге (17.08.2024) сплинув майже місяць, а отже, в цій ситуації заявник, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги. Жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник в клопотанні про поновлення строку не наводить, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи. Твердження відповідача про наявність конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення суд у розрізі спірних правовідносин уважав помилковим.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що первинну апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23 скаржником подано в межах строків, встановлених процесуальним законодавством. Натомість, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 зазначену апеляційну скаргу повернуто у зв'язку із відсутністю доказів сплати судового збору, та отримано скаржником в ЕКЕС 17.07.2024 о 19:36. Надати докази сплати судового збору скаржник у визначений судом та законом строк не зміг у зв'язку із відсутністю дозволу та кошторисних призначень від забезпечувального фінансового органу відповідального за бюджетну підпрограму. 16.08.2024 скаржником було отримано дозвіл та кошторисні призначення від забезпечувального фінансового органу відповідального за бюджетну підпрограму та сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23 в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2101 (внутрішній номер 362600441) від 13.08.2024, що долучена до повторно поданої апеляційної скарги. Таким чином, усунувши недоліки первинної апеляційної скарги, скаржником 17.08.2024, у найкоротші можливі строки, без зайвих зволікань, повторно подано апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, що свідчить про зацікавленість скаржника у апеляційному розгляді справи.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
18.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 520/14958/23.
Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Пунктами 1, 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним та за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Строк на апеляційне оскарження регламентований статтею 295 КАС України, частиною першої якої визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 295 КАС України обумовлено, що строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Приписи частини третьої статті 298 КАС України встановлюють обов'язок особи, яка звертається до суду із апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження подати клопотання про його поновлення із зазначенням поважності причин такого пропуску.
Статтею 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).
Положеннями статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).
Таким чином процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України встановлює, що апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за двох обставин:
- скаржник не подав заяву про поновлення строку;
- суд визнав підстави для поновлення строку неповажними;
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
Суд зауважує, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. У зв'язку з цим обмеження права на звернення до суду певним строком не є порушенням права на доступ до суду, яке не є абсолютним та потребує регулювання з боку держави.
У постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
У разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Матеріалами справи підтверджується, що вперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 заявник звернувся 11.06.2024 (зареєстровано в суді 13.06.2024).
Проте ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 залишено без руху та надано військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання доказів про сплату судового збору в розмірі 3864,96 грн.
28.06.2024 представником військової частини НОМЕР_1 подано до суду через систему «Електронний суд» клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було долучено платіжну інструкцію від 25.06.2024 № 1471 про часткову сплату судового збору на суму 2576,24 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 задоволено. Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 на десять днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
11.07.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» повторно подано до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 повернуто скаржнику.
Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до затягнення строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у даній справі, та відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу - заявника апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції було забезпечено відповідачу можливість сплатити судовий збір та реалізувати право на апеляційне оскарження шляхом залишення апеляційної скарги без руху та продовженням строку для усунення недоліків, однак, це не призвело до повної сплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги. Крім того, суд зазначив, що в обґрунтування заявленого клопотання скаржником не надано жодних доказів, що підтверджують відсутність на рахунках апелянта коштів на сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
У постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Варто зауважити, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Такі висновки суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15.05.2018 у справі № 804/2979/17, від 07.06.2018 у справі № 822/276/17, від 30.09.2021 у справі № 826/16458/18, від 04.11.2021 у справі № 520/15397/2020, від 21.07.2022 у справі № П/320/1014/20, від 19.10.2022 у справі № 640/6479/20, від 22.12.2022 у справі № 380/17770/21, від 29.08.2024 у справі № 120/2721/23 та багатьох інш.
Також, не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження й повторна подача апеляційної скарги у зв'язку з поверненням апеляційної скарги, про що зазначено Верховним Судом у постановах від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19 та від 04.03.2021 у справі № 160/2538/19.
Колегія суддів ураховує, що право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Повторно з апеляційною скаргою на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 військова частина НОМЕР_1 звернулася 17.08.2024 (зареєстровано в суді 26.08.2024), до якої додала платіжні інструкції від 25.06.2024 № 1417 про сплату судового збору в розмірі 2576,64 грн та від 13.08.2024 № 2101 про сплату судового збору в розмірі 1288,32 грн. Крім того, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач посилався на той факт, що ним вже подавалася на рішення Харківського окружного адміністративного суду по цій справі апеляційна скарга, однак скарга судом апеляційної інстанції ухвалою від 17.07.2024 була повернута заявнику, у зв'язку з несплатою судового збору. У свою чергу, відповідач звертає увагу на те, що у військової частини НОМЕР_1 були відсутні кошти для сплати судового збору по даній справі, у зв'язку з неналежним фінансуванням. Зазначає, що після отримання фінансування, без зайвих зволікань відповідачем був сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги по справі № 520/14958/23. Ураховуючи викладене, військова частина НОМЕР_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23.
Визнаючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовляючи у поновленні цього строку суд апеляційної інстанції в ухвалі від 02.09.2024 звернув увагу на те, що відповідачу було достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги. Посилання відповідача на те, що неможливість вчасно сплатити судовий збір при первинному поданні апеляційної скарги, і як наслідок пропуск строку для звернення з апеляційною скаргою вдруге, була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно сплати судовий збір та звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки, з метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що та обставина, що військова частина НОМЕР_1 звернулась з первинною апеляційною скаргою у строк не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
При цьому, суд апеляційної інстанції зважив на те, що після повернення вперше поданої заявником апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (18.07.2024) й до моменту звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з такою скаргою вдруге (17.08.2024) сплинув майже місяць, а отже, в цій ситуації заявник, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги. Жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник в клопотанні про поновлення строку не наводить, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що факт сплати скаржником судового збору не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оплата судового збору була здійснена не своєчасно.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/14958/23 залишено без руху та надано військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом надання до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання (заяву) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважних причин такого пропуску та надати докази на їх обґрунтування.
На виконання вимог ухвали суду від 02.09.2024 відповідачем 05.09.2024 подано через систему «Електронний суд» клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування вимог зазначеного клопотання відповідач посилається на той факт, що ним у строки, встановлені КАС України, вже подавалася на рішення Харківського окружного адміністративного суду по цій справі апеляційна скарга, однак скарга судом апеляційної інстанції ухвалою від 17.07.2024 повернулася заявнику, у зв'язку з несплатою судового збору. Ураховуючи, що первісна апеляційна скарга була подана вчасно, а повторна апеляційна скарга подана без суттєвих затримок та зайвих зволікань, одразу після сплати судового збору, відповідач вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
Оцінюючи обґрунтованість таких доводів відповідача суд апеляційної інстанції зазначив, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Суд зазначив, що військовій частині НОМЕР_1 було достеменно відомо про прийняття рішення, що ним оскаржується, але не дотримано порядку при первинному поданні апеляційної скарги 11.06.2024, а саме: не надано документу про сплату судового збору у повному обсязі у строк, встановлений судом та законом. Та обставина, що військова частина НОМЕР_1 звернулась з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав неподання доказів про сплату судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт сплати скаржником судового збору не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки оплата судового збору була здійснена не своєчасно. При цьому, суду не надано документів, які б свідчили про неможливість своєчасно сплатити суму судового збору у розмірі, визначеному судом. Отже, наведена причина пропуску строку оскарження рішення не може бути визнана поважною та слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також, надаючи оцінку обґрунтованості поданого клопотання, суд апеляційної інстанції зважав на те, після повернення вперше поданої заявником апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (18.07.2024) й до моменту звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з такою скаргою вдруге (17.08.2024) сплинув майже місяць, а отже, в цій ситуації заявник, вочевидь, допустив безпідставне зволікання з поданням апеляційної скарги. Жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник в клопотанні про поновлення строку не навів.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Отже, ураховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі № 520/14958/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач: Ж. М. Мельник-Томенко
Судді Л. О. Єресько
Н. М. Мартинюк