19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №400/351/25
адміністративне провадження №П/990/63/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Блажівської Н.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди,
У провадженні Верховного Суду перебуває адміністративна справа № 400/351/25 за позовом ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначений наступний склад колегії суддів: Шишов О.О., Білоус О.В., Блажівська Н.Є., Дашутін І.В., Яковенко М.М.
Суддя Блажівська Н.Є. подала заяву про самовідвід, обґрунтовану тим, що позивачем у справі є ОСОБА_1, з яким вона працювала як суддя Окружного адміністративного суду міста Києва у 2007-2012 роках.
Заявляючи самовідвід суддя акцентувала, що зазначені обставини, не впливають на її об'єктивність чи неупередженість як судді при розгляді цієї справи і не свідчать про особисту зацікавленість в результаті її розгляду.
Заяву про самовідвід суддя Блажівська Н.Є. подала з огляду на положення пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) та пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у її неупередженості чи будь-яких інших сумнівів в об'єктивному вирішенні спору, а також для забезпечення високого рівня довіри громадськості до судів.
Проаналізувавши мотиви та обґрунтування заяви про самовідвід, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частиною першою статті 40 КАС України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Щодо об'єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52).
Наведені суддею Блажівською Н.Є. обставини щодо наявності підстав для самовідводу судді, передбачених пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України, не можуть свідчить на користь висновку про упередженість, її зацікавленість в певному рішенні у цій справі, чи про необ'єктивне ставлення до учасників справи.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Блажівською Н.Є. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість Блажівської Н.Є. як судді щодо позивача та можливу її необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Блажівської Н.Є. немає.
Керуючись статтями 36, 39, 49, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити в задоволенні заяви судді Блажівської Н.Є. про самовідвід від участі у розгляді справи №400/351/25 за позовом ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
Н. Є. Блажівська
І. В. Дашутін
М. М. Яковенко