20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/4446/24 пров. № А/857/21915/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (головуючий суддя Гаврилко С.Є.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Ужгород у справі № 260/4446/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
08.07.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області , в якому просив: визнати протиправним рішення міського голови Виноградівської міської ради за результатами розгляду звернення № ЛА-17362703 від 05.06.2024 року та зобов'язати усунути виявлені порушення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача була розглянута в порядку закону України «Про звернення громадян» в межах повноважень Виноградівської міської ради Закарпатської області. Суд першої інстанції зазначив, що звернення позивача зводиться до незгоди позивача з поведінкою Органу опіки і піклування Виноградівської міської ради в цивільному процесі, оцінку якій не може надавати Закарпатський окружний адміністративний суду під час розгляду даної справи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стосуються розгляду звернень громадян.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції неправильно констатував, що заява позивача була розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян» в межах повноважень Виноградівської міської ради Закарпатської області. Скаржник зазначає, що відповідачем були проігноровані вимоги, зазначені позивачем у зверненні. Скаржник стверджує, що суд першої інстанції не дослідив, чи було рішення суб'єкта владних повноважень прийнято у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і необхідність залишення його без змін, а апеляційної скарги без задоволення
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2024 року позивач звернувся до Виноградівської міської ради із зверненням.
03 липня 2024 року листом № Л-26/02-09 «Про розгляд звернення» Виноградівською міською радою було надіслану відповідь позивачу за результатами розгляду такого звернення.
Вважаючи таку відповідь відмовою відповідача у наданні допомоги у здійсненні сімейних прав та виконання сімейних обов'язків без покликання на законодавчі приписи та без викладення мотивів такої відмови протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, заявою є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Частиною першої статті 15 цього ж Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Звернення розглядаються і вирішуються, як передбачено частиною першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян», у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадової особи.
Цьому праву відповідає обов'язок відповідних суб'єктів своєчасно, об'єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.
Такий виносок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі №813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.
Як це правильно встановлено судом першої інстанції, 05 червня 2024 року позивач звернувся до Виноградівської міської ради із зверненням в якому:
1. Просив зобов'язати представника Органу опіки та піклування брати активну участь у судовому процесі в межах судової справи № 299/2728/24 та невідкладно подати висновок щодо розв'язання спору до Виноградівського районного суду.
Орган опіки та піклування був залучений 13.05.204 до проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №74043992. Станом на 5 червня у жодних виконавчих діях представник Органу опіки та піклування не брав участі, чим ускладнює виконання судового рішення та своєю бездіяльністю сприяє вчиненню кримінального правопорушення з сторони ОСОБА_2 .
2. Просив вжити дієвих заходів щодо припинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 .
3. Відповідно до ст.17 Сімейного кодексу України просив надати допомогу у здійсненні ним сімейних прав та виконання сімейних обов'язків, оскільки ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не вживає заходів щодо безперешкодного спілкування та виховання ним ОСОБА_3 .
4. Просив вжити дієвих заходів щодо захисту прав ОСОБА_3 на безперешкодне спілкування з обома батьками та виховання обома батьками, припинення зловживання своїми правами з сторони неадекватної матері дитини ОСОБА_2 .
У відповідь на вказане звернення, відповідач листом № Л-26/02-09 «Про розгляд звернення» повідомив, що:
1. В ухвалі Виноградівського районного суду від 30.04.2024 про відкриття провадження у справі №299/2728/24 не вказано про те, що Орган опіки і піклування Виноградівської міської ради зобов'язаний подати висновок до суду в рамках розгляду даної справи.
2. Орган опіки і піклування чи служба у справах дітей Виноградівської міської ради не вправі змусити дитину ОСОБА_3 проти її волі спілкуватися з будь-кимось, а також не має заходів впливу для примусового припинення можливого зловживання своїми правами зі сторони ОСОБА_2 .
3. Виноградівська міська рада запевняє, що Орган опіки і піклування Виноградівської міської ради завжди готовий надати допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених Сімейним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
4. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» повідомляє про право на оскарження дії Виноградівської міської ради шляхом звернення з відповідною скаргою безпосередньо до суду.
Отже, з вищевикладеного судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідь на звернення позивача була надана відповідачем в повному обсязі, зокрема:
Щодо питання «зобов'язання представника Органу опіки та піклування брати активну участь у судовому процесі в межах судової справи № 299/2728/24 та невідкладно подати висновок щодо розв'язання спору до Виноградівського районного суду» відповідач зазначив, що « в ухвалі Виноградівського районного суду від 30.04.2024 про відкриття провадження у справі №299/2728/24 не вказано про те, що Орган опіки і піклування Виноградівської міської ради зобов'язаний подати висновок до суду в рамках розгляду даної справи».
Щодо питання «вжиття дієвих заходів щодо припинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , надання позивачеві допомоги у здійсненні ним сімейних прав та виконання сімейних обов'язків, оскільки ОСОБА_2 не виконує рішення суду та не вживає заходів щодо безперешкодного спілкування та виховання ним ОСОБА_3 та вжиття дієвих заходів щодо захисту прав ОСОБА_3 на безперешкодне спілкування з обома батьками та виховання обома батьками, припинення зловживання своїми правами з сторони неадекватної матері дитини ОСОБА_2 » відповідач зазначив, що « Орган опіки і піклування чи служба у справах дітей Виноградівської міської ради не вправі змусити дитину ОСОБА_3 проти її волі спілкуватися з будь-кимось, а також не має заходів впливу для примусового припинення можливого зловживання своїми правами зі сторони ОСОБА_2 та що Виноградівська міська рада запевняє, що Орган опіки і піклування Виноградівської міської ради завжди готовий надати допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених Сімейним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами».
Окрім того у відповіді відповідач зазначив, що відповідно до Закону України «Про звернення громадян» позивач має право на оскарження дії Виноградівської міської ради шляхом звернення з відповідною скаргою безпосередньо до суду.
Суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо того що, оскільки в провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа № 299/2728/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виноградівської міської ради про визначення місця проживання дитини, а відтак суд адміністративної юрисдикції при розгляді даного спору не може надавати оцінку правовідносинам, які вирішуються у такій цивільній справі, навіть у разі незгоди позивача з поведінкою Органу опіки і піклування Виноградівської міської ради в цивільному процесі, що і є підставою звернення до відповідача 05 червня 2024, відповідь на яке є предметом оцінки у даному позовному провадженні.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що поставлене у зверненні питання припинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , так само як виконання рішення суду щодо безперешкодного спілкування та виховання дитини ОСОБА_3 відповідач сповна окреслив у змісті відповіді в частині «…Виноградівська міська рада запевняє, що Орган опіки і піклування Виноградівської міської ради завжди готовий надати допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених Сімейним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами…», оскільки в контексті вимог ст. 19 Конституції України, відповідач може діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, питання участі відповідача у виконавчих діях, в разі його залучення до таких, то таке вирішується в межах виконання рішення по справі, в якій відкрито виконавче провадження; аналогічно як і питання припинення кримінальних правопорушень, яке не відноситься до компетенції Органу опіки і піклування Виноградівської міської ради, оскільки такий не наділений повноваженнями у цій царині.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному листу-відповіді Виноградівської міської ради від 03 липня 2024 року, наданому на звернення ОСОБА_1 від 05.06.2024 року суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така відповідь узгоджується з вимогами Закону України «Про звернення громадян», оскільки звернення розглянуто уповноваженою особою, у строки, що передбачені Законом, з наданням чітких, аргументованих та виключних відповідей на поставлені позивачем питань з покликання на порядок оскарження в разі незгоди з такою, у зв'язку з чим неправомірність дій відповідача в даному випаду відсутня, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відповідно вимог апеляційної скарги.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що у при розгляді звернення позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у позові, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі №260/4446/24- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко