20 лютого 2025 р. Справа № 480/2678/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 15.05.24 у справі № 480/2678/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі також - відповідач), в якому просив:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183450002195 від 01 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 про перерахунок пенсії шляхом її зменшення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131,40 грн на місяць, з 01 грудня 2020 року і довічно на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої з 01 грудня 2020 року пенсії, виходячи з розміру, не нижчому за 4131,40 грн, за період з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення, з компенсацією втрати частини доходів та з урахуванням виплачених сум пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі № 480/2678/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №480/2678/23. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183450002195 від 01 лютого 2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум пенсії, з 01 грудня 2020 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В подальшому позивач звернувся до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11 березня 2024 року №183450002195 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 і довічно на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року в адміністративній справі №480/2678/23, виконавчий лист №480/2678/23 Сумського окружного адміністративного суду;
- постановити окрему ухвалу, якою у встановлений судом строк зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли ухваленню протиправного рішення від 11 березня 2024 року №183450002195 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 і довічно, а також зобов'язати боржника здійснити передбачені чинним законодавством дії з перерахунку пенсії та виплати заборгованості на виконання рішення суду;
- зобов'язати відповідача у встановлений судом строк надати відповідь на поставлені в окремій ухвалі зобов'язання.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення боржника прийнятого на виконання рішення суду повернуто заявнику без розгляду.
Не погодившись з ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити адміністративну справі № 480/2678/23 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що листом від 16 квітня 2024 року боржник повідомив відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року з урахуванням висновків суду і у результаті такого перерахунку розмір пенсії не змінився, а доплата відсутня. Про зазначений вище лист боржника від 16 квітня 2024 року позивач дізнався від державного виконавця 25 квітня 2024 року; водночас державний виконавець також повідомив, що фактично судове рішення не виконане. Вважає висновки суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався з рішення відповідача від 11 березня 2024 року № 183450002195 помилковими, оскільки таке рішення позивачу боржник не надсилав.
ГУПФУ в Сумській області (далі також - відповідач, ГУПФУ) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, приймаючи ухвалу про повернення заяви позивача, суд першої інстанції виходив із того, що заява подана з порушенням десятиденного строку, оскільки позивачу зі змісту листа відповідача від 11 березня 2024 року № 183450002195 стало відомо про порушення його прав, а саме - щодо невиконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України).
Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України).
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч.5 ст.383 КАС України).
Колегія суддів зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Як убачається з матеріалів справи, заява позивача у порядку ст. 383 КАС України подана до суду 10.05.2024 (а.с.139-143).
У заяві позивачем зазначалося, що на виконання судового рішення у цій справі судом видано виконавчий лист від 27 березня 2024 року, який отриманий позивачем 04 квітня 2024 року та 05 квітня 2024 року поданий до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області.
09 квітня 2024 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 74674127.
Листом від 16 квітня 2024 року боржник повідомив відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області про те, що на виконання виконавчого листа від 27 березня 2024 року у справі № 480/2678/23 проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року з урахуванням висновків суду і у результаті такого перерахунку розмір пенсії не змінився, а доплата відсутня.
Як зауважує позивач в апеляційній скарзі йому такий лист боржник не надсилав.
Отже, фактично суд першої інстанції дату ознайомлення позивача з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16 квітня 2024 року та з рішенням відповідача від 11 березня 2024 року № 183450002195 достовірно не встановив.
Водночас, у заяві у порядку ст. 383 КАС України позивач указав, що з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11 березня 2024 року № 183450002195, яким здійснено перерахунок пенсії позивача, ОСОБА_1 дізнався лише 03 травня 2024 року після телефонної розмови з представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що останнім не спростовано.
За викладених обставин висновок суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_2 , поданої у порядку ст. 383 КАС України, у зв'язку із тим, що позивачем пропущено десятиденний строк, установлений ч. 4 ст. 383 КАС України, є передчасним.
Крім того, суд першої інстанції в ухвалі від 15 травня 2024 року, повертаючи заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення боржника прийнятого на виконання рішення суду заявнику без розгляду, передчасно і безпідставно надав оцінку доводам позивача, викладеним у заяві.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.
Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 480/2678/23 скасувати.
Направити справу № 480/2678/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова