20 лютого 2025 р. Справа № 440/17028/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун) від 20.01.2025 року по справі № 440/17028/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №440/17028/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складення на ім'я ОСОБА_1 довідок від 18.09.2023 № ФП63868/8925, № ФП63868/8926, № ФП63868/8927 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із зазначенням у них надбавки за особливості проходження служби в розмірі 0% та премії в розмірі 10% та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати на ім'я ОСОБА_1 і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нові довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, із зазначенням надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021 та 01.02.2022.
07.01.2025 до суду надійшла заява адвоката Бондарця Д.І. про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі № 440/17028/23 щодо складання довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № ФП63868/14654, № ФП63868/14655, № ФП63868/14656 від 24.09.2024 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 для працездатних осіб. Заявник просить суд постановити окрему ухвалу та направити її до ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року заяву адвоката Бондарця Дениса Івановича від 07.01.2025 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/17028/23 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 поданої в порядку ст. 383 КАС України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом під час постановлення ухвали не враховано позицію Верховного Суду про правовідносини, що виникли в результаті виконання рішення суду, що призвело до помилкового висновку про виникнення нового спору. Крім того, вказав, що надбавки за особливості проходження служби 65%, за службу в умовах режимних обмежень 10% та премія 95% вказані правильно за відсотковим показником, однак підсумкові суми надбавок не відповідають сумам вказаного у довідці посадового окладу, окладу за військовим званням та відсотковій надбавці, вони є значно меншими та розраховані відповідно до прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018. Зазначив, що відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20 грудня 1991 року та Постанови № 704 та Порядку № 45 суми додаткових видів грошового забезпечення можуть обраховуватись лише з того посадового окладу та окладу за військовим званням, що зазначені у відповідній довідці та не можуть обраховуватись з якихось інших величин.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечив, вказав, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини у справі та застосовані норми матеріального та процесуального права. Крім того зазначив, що розпорядженням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7642 визначено, що в межах асигнувань, що виділяються на утримання Збройних Сил України у 2020-2023 роки, Міністром оборони України були встановлені оклади за військовим званням та посадові оклади за відповідними посадами, які визначені з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. і станом на сьогодні не змінювались.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо складення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ) довідок від 18.09.2023 № ФП63868/8925, № ФП63868/8926, № ФП63868/8927 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, з визначенням розмірів надбавки за особливості проходження військової служби - 0% та премії - 10%;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 підготувати та направити до ГУПФ нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 щодо визначення розмірів посадового окладу і окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% та премії у розмірі 95% для проведення перерахунків основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021 та з 01.02.2022 відповідно.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складення на ім'я ОСОБА_1 довідок від 18.09.2023 № ФП63868/8925, № ФП63868/8926, № ФП63868/8927 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із зазначенням у них надбавки за особливості проходження служби в розмірі 0% та премії в розмірі 10%.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати на ім'я ОСОБА_1 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нові довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, із зазначенням надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021 та 01.02.2022. В решті вимог - позов залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
10.12.2024 позивачем пред'явлено виконавчий лист у справі № 440/17028/23 до виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою державного виконавця від 17.12.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 76803014 за виконавчим листом № 440/17028/23 виданим 27.11.2024 та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
06.01.2025 ОСОБА_1 надійшов лист від відповідача № 9/1/81/фп63868 від 03.01.2025 з доданим до нього листом № 9/1/14657/фп63868, у якому зазначені відомості щодо нарахованого позивачу розміру грошового забезпечення у довідках № ФП63868/14654, № ФП63868/14655, № ФП63868/14656 від 24.09.2024 станом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, що направлені ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення суду.
Не погоджуючись із складовими грошового забезпечення позивача, які зазначив відповідач у довідках, та вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду із заявою в порядку 383 КАС України.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що резолютивною частиною судового рішення не визначено, з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідачу належало обчислити розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (зокрема надбавки за особливості проходження служби) та премії, отже застосування ним прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не свідчить про невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2023 року у справі № 440/17028/23. Вважає, що між позивачем і відповідачем виник новий спір щодо неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складення на ім'я ОСОБА_1 довідок від 18.09.2023 № ФП63868/8925, № ФП63868/8926, № ФП63868/8927 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із зазначенням у них надбавки за особливості проходження служби в розмірі 0% та премії в розмірі 10%.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати на ім'я ОСОБА_1 та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нові довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, із зазначенням надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2020 року, січень 2021 року, січень 2022 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки ОСОБА_1 звільнився на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021 та 01.02.2022. В решті вимог - позов залишено без задоволення.
На виконання судового рішення, відповідачем виготовлено оновлені довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 № ФП63868/14654, № ФП63868/14655 та № ФП63868/14656 від 24.09.2024 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 в яких зазначено надбавки за особливості проходження служби та премії у відповідності до рішення суду - 65 % та 95 % відповідно, проте підсумкові суми таких додаткових видів грошового забезпечення не відповідають сумам вказаних у довідках посадового окладу, окладу за військовим званням та відсотковій надбавці та є значно меншими, оскільки розраховані відповідно до прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 року.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки питання визначення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осбі, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому виникло право на перерахунок пенсії, судом в межах справи № 440/17028/23 не вирішувалось, тому незгода позивача з відповідними складовими має вирішуватись шляхом звернення до суду з новим позовом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що незважаючи на не зазначення у резолютивній частині Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2023 у справі № 440/17028/23 порядку обчислення додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії), водночас суд першої інстанції у мотивувальній частині вирішував питання щодо правомірності застосування відповідачем розрахункової величини для визначення грошового забезпечення військовослужбовців - прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 та дійшов висновку про те, що такі дії є незаконними.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції зобов'язав відповідача підготувати довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В свою чергу, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за особливості проходження служби та премія, прямо залежать від розміру посадового окладу, окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років.
Таким чином, у разі збільшення розмірів основних видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно змінюються і розміри додаткових видів грошового забезпечення, які обраховуються виходячи з розмірів змінених основних видів грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, доводи позивача про невідповідність складових грошового забезпечення, визначених у довідках, складених відповідачем на виконання судового рішення з огляду на застосування останнім прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не є підставою для звернення до суду з новим позовом.
Колегія суддів зауважує, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 620/1718/20.
Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви лише з огляду на необхідність позивача звертатись до суду з новим позовом є помилковим, зробленим без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
В свою чергу, суд першої інстанції, не надав жодної оцінки доводам позивача, викладеним у заяві та не дослідив чи виконується відповідачем судове рішення належним чином з наданням оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 440/17028/23 - скасувати.
Адміністративну справу № 440/17028/23 направити для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.01.2025, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов