20 лютого 2025 р. Справа № 520/17025/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024, (головуючий суддя І інстанції: Лук'яненко М.О.) по справі № 520/17025/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військовій частині НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 665,23 грн. у день з 09.09.2021 по 09.03.2022 терміном 181 календарних днів, що складає 12 0406,63 грн. (із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 09.09.2021 по 19.07.2022 та з 30.11.2023 по 30.05.2024 включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 09.09.2021 по 19.07.2022 та з 30.11.2023 по 30.05.2024 включно в сумі 3 399,48 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням в частині визначення суми середнього заробітку, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позов та зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток в сумі 120 406 , 63грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму середнього заробітку.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 зупинене провадження у справі № 520/17025/24 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/6856/22.
Згідно з інформацією, яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Верховним Судом 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 ухвалено постанову, яка набрала законної сили.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 поновлено провадження у справі № 520/17025/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 08.09.2021 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2021 №180.
Під час звільнення з військової служби з позивачем не проведено остаточний розрахунок в належному розмірі, а саме не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.09.2021, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки, грошова допомога на оздоровлення за 2015-2018 роки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року по справі № 520/26355/21 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.09.2021. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.09.2021.
Вказане судове рішення набрало законної сили 19.06.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року по справі №520/4238/22 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (пп НОМЕР_3 ), яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (пп НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2018 роки ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби та урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили 23.08.2023.
На виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду № 520/26355/21 від 04.02.2022 року та по справі № 520/4238/22 від 23.01.2023 року відповідачем виплачено ОСОБА_1 31.05.2024 виплачено кошти в загальній сумі 31 228,89 грн.
Вважаючи, що відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду за стягненням середнього заробітку.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув права на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України.
Проте, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції врахував принцип співмірності між сумою остаточного розрахунку та сумою середнього заробітку за час затримки у її виплаті, ймовірні майнові втрати позивача, справедливий і розумний баланс між його інтересами і Відповідача, та вважав належним розміром середнього заробітку - 3 399,48 грн.
Колегія суддів не погоджується з розрахунком суми середнього заробітку, зробленим судом першої інстанції з огляду на наступне.
Як уже зазначалося ч. 2 ст. 117 КЗпП установлено, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця колегія суддів дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17.
Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, абз. 3 п. 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абз.1 п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з абз. 2 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, суд виходить з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні (05.05.2021), зокрема грошового забезпечення, здійснений відповідачем лише 31.05.2024 на виконання рішення суду у справі № 520/26355/21, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 06.05.2021 (з дня, наступного за датою звільнення 05.05.2021) по 31.05.2024 включно.
В свою чергу, як вже зазначалось, згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень ст. 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню ст. 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX).
Аналогічний підхід при вирішенні подібних правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22.
При цьому, Верховний Суд у справі № 440/6856/22 дійшов висновку щодо можливості застосування критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника до 19.07.2022, у який застосовується ст. 117 КЗпП України, у редакції Закону № 3248-IV, з огляду на те, що вказана норма не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Такі критерії визначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зокрема, і задля уникнення недобросовісності як роботодавця, так і працівника у таких правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що позивач просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні лише за період з 09.09.2021 по 09.03.2022 , тому суд апеляційної інстанції вирішує питання належної суми до стягнення лише за спірний період, враховуючи ч. 2 ст. 9 КАС України.
Враховуючи, що позивача звільнено зі служби 08.09.2021, тобто останніми двома календарними місяцями, що передували звільненню є липень, серпень 2021 р.
Загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці проходження служби становить 40 792,50 грн, що підтверджується довідкою розрахунком середньоденного заробітку позивача.
Отже, середньоденна заробітна плата становить 657,94 грн (40 792,50 грн / 62 календарний день), що підтверджується довідкою розрахунком середньоденного заробітку позивача.
В свою чергу, періодом затримки належних позивачу сум при звільненні є 09.09.2021 по 09.03.2022 , тобто 181 календарний день.
Таким чином, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 657,94 грн/день за 181 день (з 09.09.2021 по 09.03.2022) становить 119 087,14 грн.
Водночас, колегія суддів вважає, що зазначена сума середнього заробітку є надмірною та підлягає зменшенню з огляду на наступне.
Так, Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень ст. 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.
Верховний Суд у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 зазначив, що при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, передбаченого ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції до 19.07.2022 слід встановити: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.
Судом встановлено, що при звільненні 08.09.2021 позивачу виплачено грошове забезпечення в сумі 332 301,63 грн, що підтверджується довідкою про виплату грошового забезпечення позивача.
Виплачена на виконання судового рішення недоплачена сума грошового забезпечення становить 31 228,89 грн, тобто загальна сума належних позивачу виплат при звільненні повинна становити 363 530,52 грн (31 228,89 грн + 332 301,63 грн).
Таким чином, недоплачена сума при звільненні 31 228,89 грн у процентному виразі дорівнює 8,59% від 363 530,52 грн.
Обрахована апеляційним судом відповідно до Порядку № 100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та індексації, становить 119 087,14 грн.
Отже, з урахуванням принципу пропорційності, сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 10 229, 59 грн. (8,59% від 119 087,14 грн).
Колегія суддів враховує, що позивач звернувся до суду за виплатою належних сум не одразу після звільнення, а через тривалий проміжок часу, що призвело до значного періоду прострочення виплати належних позивачу сум грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення (09.09.2021 - 31.05.2024, що становить майже три роки), можливість позивача звернутись за стягненням середнього заробітку за інший період, що не охоплюється заявленим в межах цієї справи, як наслідок, неспівмірність визначеної судом суми середнього заробітку за півроку (119 087,14 грн), сумам грошового забезпечення недоплаченим відповідачем при звільненні (31 228,89 грн).
Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат за період з 09.09.2021 по 09.03.2022 буде сума 10 229, 59 грн.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 по справі № 520/17025/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.09.2021 по 09.03.2022 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.09.2021 по 09.03.2022 в сумі 10 229, 59 грн (десять тисяч двісті двадцять девять гривень 00 копійок)
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова