Справа №752/22606/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1020/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
18 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12023105010001035 обвинуваченого:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, громадянина України, українця, із середньою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі,
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайством).
13.08.2023 року, приблизно о 18 год. 45 хв., обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазину «Notaboo», за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1, вирішив заволодіти чужим майном шляхом зловживання довірою. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, обвинувачений ОСОБА_8 , підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_9 , яка працює у вище вказаному магазині продавцем-консультантом і під приводом купівлі товару продемонстрував останній грошові кошти - долари США. У подальшому, обвинувачений ОСОБА_8 , попросив ОСОБА_9 , візуально показати йому, скільки буде коштувати обраний ним товар в національній валюті. Остання, будучи введеною в оману, дістала з каси невстановлену суму грошових коштів в національній валюті та передала їх обвинуваченому, який скориставшись неуважність ОСОБА_9 , шляхом «залому» грошових коштів пальцями рук, поклав до кишені вказані кошти. У подальшому, залишив місце вчинення кримінального проступку, грошовими коштами, якими заволодів, розпорядився на власний розсуд, завдавши ФОП ОСОБА_10 , матеріальної шкоди на суму 11 500 грн.
На вказаний вирок прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України, остаточно призначитиОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження воліта покарання у виді штрафу у сумі 17000 грн., призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2022 року виконувати самостійно. У решті вирок суду залишити без змін.
Зазначає, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2023 року ОСОБА_8 засуджено за злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року, яким останнього засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71, 72 КК України остаточно визначено покарання у виді 1 року обмеження волі та покарання у виді штрафу у сумі 17000 грн., призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2022 виконувати самостійно.
Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосовано ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_8 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог Закону дотримався не в повному обсязі.
Так, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає обґрунтованими.
Разом з тим, прокурор не наводить передбачених ч. 1 ст. 420 КПК України підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання і ухвалення нового вироку, а також не оспорює вирок в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у пред'явленому обвинуваченні. Питання про неправильне застосування ч. 4 ст. 70 КК України не погіршує становища обвинуваченого і може бути вирішене шляхом зміни вироку.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 засуджений 31.08.2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді сукупності покарань: покарання, призначеного за цим вироком у виді 1 (одного) року обмеження волі, та покаранням у виді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року, які виконувати самостійно.
У даному кримінальному провадженні кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_8 13.08.2023 року, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року.
За оскаржуваним вироком, суд першої інстанції, призначив ОСОБА_11 покарання за ч. 1 ст. 190 КК Україниу виді 1 (одного) року обмеження волі та призначив покарання на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року, остаточно визначивши ОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання за даним вироком не вірно застосував ч. 4 ст. 70 КК України та залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 72 КК України. Зокрема, не врахував покарання, призначене вироком Дарницькогорайонного суду м. Києва від 16.11.2022 року у виді штрафу.
Згідно з рекомендаціями, що містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченими ст. 72 КК. Коли за кримінальні правопорушення, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.
Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими у частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За приписами ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Відтак, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України покарання, призначене вироком Дарницькогорайонного суду м. Києва від 16.11.2022 року у виді штрафу слід виконувати самостійно.
Таким чином, призначаючи обвинуваченому покарання, суд не неправильно застосував правила складання покарань, визначені ст. 70 та 72 КК України.
Згідно з ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому відповідно до вимог ст.ст. 408, 413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто в даному випадку неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, а саме, положень ч. 4 ст. 70 КК України, є підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання шляхом постановлення рішення про самостійне виконання вироку.
З огляду на викладене,апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргупрокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 - змінити в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2023 року, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
Покарання у виді штрафу у сумі 17 000 грн., призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2022 року на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя