03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4751/2025 Головуючий в суді 1 інстанції Колесник О.М.
20 лютого 2025 року м. Київ
справа № 753/8810/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт В.М.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року частково задоволено позов у даній справі.
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні нежитловим приміщенням (колясочною) площею 6,8 м2, розташовану на 3 поверсі в другому під'їзді будинку АДРЕСА_1 шляхом звільнення приміщення від своїх речей, передачі дублікатів ключів від вхідних дверей, які розділяють коридор, в задоволенні решти вимог відмовлено.
Відмовлено в задоволенні частини позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування 10 000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2023 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 11 лютого 2021 року.
Не погоджуючись з заочним рішенням, 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 надіслав засобами електронного зв'язку через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду
В апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що 02 жовтня 2024 року отримав повідомлення на електронну пошту від підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС про постанову про накладення штрафу. Після зв'язку з державним виконавцем скаржник випадково дізнався про відкриття виконавчого провадження, а 04 жовтня 2024 року отримав можливість ознайомитися з виконавчим листом від 24 липня 2024 року.
Зазначає, що суд його не повідомив про розгляд справи, про постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. В ході дослідження документів він випадково дізнався про ухвалу від 14 липня 2023 року лише 24 листопада 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 січня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, а скаржнику надано строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору.
20 січня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення від 11 лютого 2021 року, скаржник посилався на ті ж самі обставини та зазначає, що копію ухвали від 14 липня 2023 року було надіслано на його стару адресу: АДРЕСА_2 , то він ніяк не міг би одержати лист, оскільки продав квартиру за цією адресою ще 16 вересня 2021 року і адреса вже давно була неактуальною.
Вказує, що його не було повідомлено через систему «Електронний суд», що підтверджується відсутністю повідомлень за період 01 липня 2023 року по 31 липня 2023 року, та всіма повідомленнями по справі за весь час, перше з яких надійшло 14 жовтня 2024 року, тобто немає жодного повідомлення ані про розгляд справи, ані про ухвалу, а останнім повідомленням є ухвала Київського апеляційного суду від 09 січня 2025 року.
Зазначає, що він має електронний кабінет в системі «Електронний суд» з 20 січня 2020 року, а тому розраховував на отримання повідомлення від «Електронного суду» про будь-які ухвали, у тому числі і про оскаржувану ухвалу. Однак, жодного повідомлення не було.
Звертає увагу суду на те, що ним було подано заяву про перегляд заочного рішення 28 квітня 2021 року, яка повинна була бути розглянута протягом 15 днів відповідно до вимог ст. 286 ЦПК України, проте судом було постановлено ухвалу 14 липня 2023 року, після спливу більше двох років.
Вважає, що відслідковувати статус постановлення ухвали якимось іншим чином, ніж через «Електронний суд», було недоречним, особливо після продажу квартири. Більше того, на будь-яке зайве відслідковування не було часу через велике професійне завантаження.
Однак, зазначені обставини не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Саме на скаржника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване заочне рішення ухвалено Дарницьким районним судом м. Києва 11 лютого 2021 року за участі позивача - ОСОБА_4 та представника позивача ОСОБА_5 .
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року судом надіслано до реєстру 01 березня 2021 року, оприлюднено 03 березня 2021 року.
09 березня 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року - залишено без змін.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про перегляд заочного рішення від 11 лютого 2021 року.
Судову повістки про виклик до суду ОСОБА_1 на 14 липня 2023 року о 09 год 30 хв. судом було надіслано на поштову адресу, вказану в заяві про перегляд заочного рішення, а саме: АДРЕСА_2 , однак конверт повернувся до суду без вручення з відміткою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».
14 липня 2023 року судом постановлено ухвалу про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2023 року судом надіслано до реєстру 14 липня 2023 року, оприлюднено 17 липня 2023 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до супровідного листа, копію ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення надіслано учасникам справи 14 липня 2023 року засобами поштового зв'язку.
Як вбачається з відомостей системи «Електронний суд», ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет з 20 січня 2020 року.
Відповідно до картки руху документу, електронний примірник ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2023 року доставлено до системи «Електронний суд» 18 липня 2023 року о 11 год. 06 хв.
Разом з тим, стверджуючи в апеляційній скарзі, що він випадково дізнався про ухвалу від 14 липня 2023 року, при цьому не надає доказів про дату отримання чи щодо не отримання електронного примірника ухвали від 14 липня 2023 року засобами електронного зв'язку через електронний кабінет системи «Електронний суд» 18 липня 2023 року.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року.
Проте, з апеляційною скаргою на рішення суду ОСОБА_1 звернувся лише 23 грудня 2024 року, пропустивши строк, встановлений ст. 354 ЦПК України, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 287 ЦПК України.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник в апеляційній скарзі не посилається на обставини та докази, які підтверджують неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений ст. 354 ЦПК України, у період, що перевищує 30 днів з дня постановлення ухвали про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення - 14 липня 2023 року, враховуючи положення ч. 4 ст. 287 ЦПК України. А також скаржник не вказував, що саме йому перешкоджало бути обізнаним про розгляд його заяви про перегляд заочного рішення та знайомитись з матеріалами справи.
Посилання скаржника в заяві на те, що копію ухвали від 14 липня 2023 року про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення судом було надіслано на його стару адресу: АДРЕСА_2 та він не міг отримати листа, оскільки продав квартиру за цією адресою ще 16 вересня 2021 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідач повідомив суд про зміну адреси проживання/реєстрації, а також про продаж квартири.
Згідно з п.п. 3,4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також є безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що відслідковувати статус постановлення ухвали якимось іншим чином, ніж через «Електронний суд», було недоречним, особливо після продажу квартири та на будь-яке зайве відслідковування не було часу через велике професійне завантаження.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ОСОБА_1 є відповідачем у справи, який ініціював перегляд заочного рішення, подавши відповідну заяву, а тому зобов'язаний в силу імперативної вказівки процесуального закону належно користуватися процесуальними правами, зокрема, цікавитися ходом відомого йому судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі №490/9587/18 (провадження №14-29цс24) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи. «Особою, не повідомленою про розгляд справи» (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: «змагальність сторін» (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та «неприпустимість зловживання процесуальними правами» (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про усунення недоліків не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, то підстави для поновлення строку відсутні.
На будь-які інші поважні причини пропуску строку, скаржник не посилався.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов'язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 358 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.