28 травня 2024 рокуСправа №160/25737/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
05.10.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2023/000043/2 від 06.06.2023.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подав до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подав документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. На думку позивача, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому, позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: належного документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ»; копії позовної заяви та належним чином завірених копій документів долучених до неї, відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали суду 10.10.2023 позивачем 26.10.2023 усунуті означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25737/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 01.12.2023, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
22.11.2023 року до суду від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/25737/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.02.2024 року о 16:00 год.
13.02.2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» надійшли додаткові документи у справі.
13.02.2024 року підготовче судове засідання було відкладено до 12.03.2024 на 11:00.
05.03.2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційну-телекомунікаційну систему з використанням сервісу (vkz.court.gov.ua) в адміністративній справі №160/25737/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 клопотання представника Дніпровської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в адміністративній справі №160/25737/23 задоволено, розгляд справи №160/25737/23 вирішено провести в режимі відеоконференції, надавши представнику відповідача можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Галайди А.В. від 12.03.2024р. справа №160/25737/23 знята з розгляду 12.03.2024 року у зв'язку із тим, що з 11.03.2024р. по 15.03.2024р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці.
Згідно з довідкою складеною відділом управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024р. №123 суддя Турова О.М. з 11.03.2024р. по 15.03.2024р., з 18.03.2024р. по 22.03.2024р., з 25.03.2024р. по 28.03.2024р., включно, перебувала у щорічній відпустці, а з 29.03.2024р. по 05.04.2024р. включно, була тимчасово непрацездатна.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/25737/23 до 17.04.2024, наступне підготовче судове засідання з розгляду справи призначено на 17.04.2024 об 11:00 год.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №160/25737/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 15.05.2024 о 15:00 год.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.03.2020 між ТОВ «ІНТЕРПРОМТОРГ» (Україна) та компанією «NURIA BARAKA TEKS» (Республіка Узбекистан) укладений Контракт №3 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає готові вироби (далі - Товар), а Покупець купує цей товар та оплачує його на умовах FCA (Інкотермс 2010) м. Чиназ, Республіка Узбекистан; ціни, зазначені у Специфікаціях є фіксованими та не підлягають зміні (п.1.1 Контракту).
Відповідно до Специфікації №14 від 30.03.2023р. до Контракту сторони погодили купівлю-продаж товару, а саме: бавовняне в'язально-прошивне полотно в рулонах по 70+/- 1 м з поверхневою щільністю 160гр/м2+/-5гр., ширина 140+/-5см.; у зв'язці по 4 рулони, код ТНВЕД 5603949000, у кількості 49560 п/м., загальною вартістю 17346,00 дол. США. Також у Специфікації №14 від 30.03.2023р. вказано, що загальна сума Специфікації розуміється на умовах FCA (Інкотермс 2010) м. Чиназ, Республіка Узбекистан, тобто включає вартість товару, пакування, маркування, навантаження, укладення і т.п.
05.06.2023 до Дніпропетровської митниці з метою митного оформлення ввезеного за Контрактом товару позивачем подано електрону митну декларацію №UA110150/2023/007752, в якій митна вартість поставленого товару (в'язально-прошивне полотно, виготовлене з настилу сурових бавовняних волокон, прошитих петельними ланцюжками з текстильних ниток. Текстильні нитки вибілені, виготовлені із синтетичних волокон. Немає покриття просочення, які сприймаються неозброєним оком, з пругами та не містять гумових та/або еластомірних ниток. В рулонах по 70+/- 1 м з поверхневою щільністю 160гр/м2+/-5гр. Ширина 140+/-5см.; у зв'язці по 4 рулони; 49560 м.- 11101 кг., загальною вартістю 17346,22 долл. США (далі - «Товар») визначена за ціною контракту (основний метод).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД від 05.06.2023 №23UA110150007752U0 надано наступні документи:
1. (0003) Посвідчення якості №16 від 15.05.2023;
2. (0325) Рахунок-проформа №6 від 30.03.2023;
3. (0380) Рахунки-фактури (інвойси) №16 від 15.05.2023;
4. (0730) Автотранспортна накладна №004306 від 15.05.2023;
5. (0952) Книжка МДП №DX.85184161 від 15.05.2023;
6. (1505) Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи
№1420003700-0913 від 09.12.2021;
7. (3002) Платіжні документи №16 від 17.05.2023; №8 від 04.04.2023;
8. (3004) Рахунок-фактура про надання транспортних послуг №64/23 від 26.05.2023;
9. (3007) Заява №1 від 10.05.2023 до договору №100523 від 10.05.2023;
10. (3014) Прайс-лист №9 від 01.03.2023;
11. (3021) Калькуляція собівартості від 01.03.2023;
12. (4103) Додаткові угоди №3 від 29.12.2021; №4 від 14.12.2022; специфікація №14 від 30.03.2023;
13. (4104) Зовнішньоекономічний договір №3 від 10.03.2020;
14. (4301) Договір (контракт) про перевезення №1 від 08.01.2023; № 100523 від 10.05.2023;
15. (7006) Сертифікат про походження товару з України (загальна форма) № UZUA332010384601 від 22.05.2023;
16. (9000) Листи відправника №12 від 15.05.2023; №15-05 від 15.05.2023;
17. (9504) Судові рішення у справах №160/12120/22 від 21.12.2022; № 160/15652/22
від 12.12.2022;
18. (9610) Копія експортної митної декларації № 27016 /15.05.2023/ 0008977 від 15.05.2023.
Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною МД від 05.06.2023 №23UA110150007752U0 згенеровано обов'язкову форму контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв'язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
1) відповідно до специфікації від 30.03.2023 №14, рахунку-фактури від 30.03.2023 №6, рахунку-інвойсу від 15.05.2023 №16 визначено вартість оцінюваної партії - 17 346,00 дол США. У пункті 1.1 контракту вказано, що ціни на товар визначаються у специфікаціях. При цьому у рахунку-проформі від 30.03.2023 №14, рахунку-фактурі від 30.03.2023 №6 не вказані реквізити специфікації від 30.03.2023 №14. Згідно пункту 3.1 контракту визначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати. Згідно зі ст.49 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (частина 2 статті 53 МКУ). Разом з тим, до митного оформлення надано платіжні доручення в іноземній валюті від 04.04.2023 №8 на суму 15 000 дол. США, від 17.05.2023 №16 на суму 12 346 дол. США (2346.00 USD - invoice 6 data 30.03.20223, 10000.00 USD invoice 8 data 15.05.2023). Оплата за вказаними платіжними дорученнями від 04.04.2023 №8, від 17.05.2023 №16 здійснена за реквізитами, що не відповідають визначеним у розділі 14 контракту від 10.03.2020 №3 та у додатковій угоді від 29.12.2021 №3 до контракту (рахунок продавця). У відповідності до вимог статей 54, 58 МК України відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах FCA м. Чиназ (Узбекистан), згідно з Інкотермс. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FCA покупець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару. При цьому у рахунку-проформі від 30.03.2024 №14 не вказане поіменоване місце відвантаження товару на умовах поставки FCA;
3) відповідно до відомостей декларації митної вартості до ціни товару додані витрати на транспортування - 130 250,00 грн. З метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: договір на перевезення від 10.05.2023 №100523, укладений ТОВ «Інтерпромторг» (замовник) з ФОП ОСОБА_1 (виконавець); договір на перевезення від 08.01.2023 №1, укладений ФОП ОСОБА_1 (замовник) з ФОП ОСОБА_2 (виконавець); рахунок від 26.05.2023 №64/23; Заява від 10.05.2023 №1, платіжне доручення від 16.02.2023 №131. Відповідно до відомостей рахунку від 26.05.2023 №64/23 визначено наступні витрати та їх вартість: транспортні послуги до кордону України п/п «Порубне-Сірет» - 130 000 грн; транспортні послуги від п/п «Порубне-Сірет» до м. Дніпро - 25 750 грн; експедиційні послуги по маршруту м. Чіназ - м. Порубне - 250 грн. При цьому, згідно автотранспортної накладної від 15.05.2023 №004306 вказано місце завантаження вантажу - Ташкент, Узбекистан. Відповідно до відкритих даних мережі інтернет відстань від м. Чиназ до м. Ташкент складає - 60 км. Рахунок від 15.02.2023 №1 не містить відомостей щодо місця відправлення та вартості транспортних витрат, понесених від фактичного місця завантаження товару (м. Ташкент);
4) відповідно до пункту 3.2 договору від 10.05.2023 №100523 оплата послуг проводиться протягом 5 банківських днів після отримання копії документів (рахунок, акт виконаних робіт, товаротранспортна накладна), якщо інше не зазначено у заявці. Таким чином, на дату подання МД 05.06.2023 оплата за рахунком від 26.05.2023 №64/23 мала відбутися, однак банківські платіжні документи не надані.
Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов'язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на повідомлення митниці декларантом надіслано лист від 06.06.2023 №060623, в якому було повідомлено, що додаткові документи надати немає можливості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА110150/2023/000043/2 від 06.06.2023, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України на підставі раніше визначеної митним органом митної вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, відомості щодо виробника опис товару, обсяги ввезення, призначення: товару до рівня ЕМД від 09.01.2023 №UA205140/2023/001387 - 4,2210 дол. США / кг.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за МД від 06.06.2023 №23UA110150007882U0.
Водночас, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Стосовно доводів відповідача, що за наданими платіжними документами слідує, що оплата за товар здійснена за реквізитами, що не відповідають визначеним у розділі 14 контракту від 10.03.2020 №3 та у додатковій угоді від 29.12.2021 №3 до контракту (рахунок продавця), то з матеріалів слідує, що у «NURIA BARAKA TEKS» змінилися банківські реквізити, про що позивачем було повідомлено митницю шляхом подання до митного оформлення додаткової угоди №4 від 14.12.2022 з актуальними банківськими реквізитами до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі - продажу товарів №3 від 10.03.2020, відтак, жодних розбіжностей у банківських реквізитах, на які здійснена оплата за поставлений товар, фактично немає.
Стосовно доводів відповідача відносно того, що у рахунку-проформі від 30.03.2023 №14, рахунку-фактурі від 30.03.2023 №6 не вказані реквізити специфікації від 30.03.2023 №14, суд зазначає наступне.
Як слідує зі Специфікації №14 від 30.03.2023р. до Контракту, сторони Контракту погодили купівлю-продаж товару, а саме: бавовняне в'язально-прошивне полотно в рулонах по 70+/- 1 м з поверхневою щільністю 160гр/м2+/-5гр., ширина 140+/-5см.; у зв'язці по 4 рулони, код ТНВЕД 5603949000, у кількості 49560 п/м., загальною вартістю 17346,00 дол. США. Також у Специфікації №14 від 30.03.2023р. вказано, що загальна сума Специфікації розуміється на умовах FCA (Інкотермс 2010) м. Чиназ, Республіка Узбекистан, тобто включає вартість товару, пакування, маркування, навантаження, укладення і т.п.
У рахунку-проформі від 30.03.2023 №14 та рахунку-фактурі від 30.03.2023 №6 міститься посилання на Контракт від 10.03.2020 №3, а також вказано найменування, кількість та вартість товару, що повність співпадають з найменуванням, кількістю та вартістю товару, вказаними у Специфікації №14 від 30.03.2023р. до Контракту, що дозволяє ідентифікувати за поставку якого саме товару виставлено вищевказані рахунки, а платіжні доручення в іноземній валюті від 04.04.2023 №8 на суму 15 000 дол. США (contract 3 data 10.03.2020, invoice 6 data 30.03.20223) та від 17.05.2023 №16 на суму 12 346 дол. США (contract 3 data 10.03.2020, 2346.00 USD - invoice 6 data 30.03.20223, 10000.00 USD invoice 8 data 15.05.2023) містять посилання і на Контракт і на інвойс (рахунок-фактуру) від 30.03.2023 №6, що також дозволяє ідентифікувати здійснену позивачем оплату з поставленим товаром.
Таким чином, наведені відповідачем доводи не впливають на визначення митної вартості поставленого товару.
Щодо транспортної складової митної вартості товару суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленого рівня вартості транспортування декларантом до митного контролю надано: договір транспортно-експедиційного обслуговування (далі - ТЕО) від 10.05.2023 №100523, укладений ТОВ «Інтерпромторг» (замовник) з ФОП ОСОБА_1 (виконавець); договір на перевезення від 08.01.2023 №1, укладений ФОП ОСОБА_1 (замовник) з ФОП ОСОБА_2 (виконавець); рахунок від 26.05.2023 №64/23; Заява від 10.05.2023 №1, платіжне доручення від 16.02.2023 №131.
Поставка товару здійснювалася на умовах FCA (Інкотермс 2010) м. Чиназ, Республіка Узбекистан.
Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) термін FCA (Free Carrier (... named place) або Вільний перевізник (… назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При цьому вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.
Як слідує з наданих до митного оформлення документів, то поіменоване місце відвантаження товару (FCA (Інкотермс 2010) м. Чиназ, Республіка Узбекистан) вказане і в самому Контракті (п.1.1 Контракту), і в Специфікації №14 від 30.03.2023р.
Відповідно до рахунку на оплату за надані транспортно-експедиційні послуги №64/23 від 26.05.2023р. визначено наступні витрати та їх вартість: транспортні послуги до кордону України п/п «Порубне-Сірет» - 130 000 грн; транспортні послуги від п/п «Порубне-Сірет» до м. Дніпро - 25 750 грн; експедиційні послуги по маршруту м. Чиназ - м. Порубне - 250 грн.
Отже, транспортно-експедиційні послуги були надані саме по маршруту: м. Чиназ (Узбекистан) - м. Порубне (Україна).
При цьому, дійсно, в автотранспортній накладній від 15.05.2023 №004306 було вказано місце завантаження вантажу (пункт 4):Ташкент, Узбекистан.
Разом з тим, як слідує, листа продавця «NURIA BARAKA TEKS» №15-05 від 15.05.2023, який був наданий до митного оформлення, цим листом повідомлялося, що відвантаження товару по Контракту №3 від 10.03.2020, Специфікації №14 від 30.03.2023, інвойс №16 від 15.05.2023, здійснювалася на умовах FCA, м. Чиназ, Ташкентська область, Узбекистан, при цьому у вантажній декларації CMR 004306 від 15.05.2023 у п.4 зазначено місце відвантаження - Ташкент, оскільки відбулася технічна помилка і брокерська компанія Продавця зазначила в CMR місто по місцю складання документа, у зв'язку із чим Продавець просить вважати правильним в CMR 004306 від 15.05.2023 пункт 4 місце завантаження вантажу - м. Чиназ/Узбекистан.
З цього приводу позивачем також надано пояснення, згідно з якими відповідно до відкритих даних мережі інтернет відстань від м. Чиназ до м. Ташкент складає 60 км, при цьому м. Чиназ не має свого митного посту, а тому оформлення товару здійснено у м. Ташкент, а у CMR було вказано саме місце оформлення документів,а не місце завантаження вантажу.
Водночас, в експортній декларації країни відправника зазначено місце завантаження - Чиназ, Ташкентська область, що кореспондується з відомостями щодо поіменованого місця відвантаження товару, вказаними у Контракті та Специфікації.
Не зазначення поіменованого місця відвантаження товару на умовах поставки FCA у рахунку-проформі від 30.03.2024 №14 жодним чином не впливає на митну вартість товару, тим паче, що відповідачем не спростовано, що фактичне поіменоване місце відвантаження товару відрізнялося від того, що вказане у Специфікації, Контракті та експортній декларації країни відправника, а виявлена у CMR з цього приводу помилка була усунута вищевказаним листом Продавця №15-05 від 15.05.2023, який був наданий до митного оформлення, у зв'язку із чим вищевказана розбіжність не може вважатися такою, що впливає на митну вартість.
Щодо посилання митниці на те, що відповідно до пункту 3.2 договору ТЕО від 10.05.2023 №100523 оплата послуг проводиться протягом 5 банківських днів після отримання копії документів (рахунок, акт виконаних робіт, товаротранспортна накладна), якщо інше не зазначено у заявці, відтак, на дату подання МД 05.06.2023 оплата за рахунком від 26.05.2023 №64/23 мала відбутися, однак, банківські платіжні документи не надані, суд зазначає наступне.
Так, відносно умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №804/4680/16). «Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 у справі №815/4132/17). «Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019, справа №804/911/14). Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.
У даному випадку відповідно до відомостей декларації митної вартості до ціни товару додані витрати на транспортування у розмірі 130250,00 грн. і наданими до митного оформлення документами підтверджено розмір цих витрат, зокрема, відомостями рахунку на оплату за надані транспортно-експедиційні послуги №64/23 від 26.05.2023р., згідно з яким визначено наступні витрати та їх вартість: транспортні послуги до кордону України п/п «Порубне-Сірет» - 130 000 грн; транспортні послуги від п/п «Порубне-Сірет» до м. Дніпро - 25 750 грн; експедиційні послуги по маршруту м. Чиназ - м. Порубне - 250 грн. Тобто загальний розмір транспортних витрат до кордону України склав саме 130250,00 грн. (транспортні послуги до кордону України п/п «Порубне-Сірет» - 130 000 грн + експедиційні послуги по маршруту м. Чиназ - м. Порубне - 250 грн.).
Розмір витрат на транспортування, що включені до митної вартості, не заперечується й митним органом.
При цьому факт недотримання позивачем умов договору ТЕО щодо строку оплати за надані послуги ТЕО жодним чином не спростовує розмір таких витрат.
Тож, зважаючи на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, через що відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, суд доходить висновку, що суперечності між цими відомостями (щодо дотримання позивачем умов договору ТЕО щодо строку оплати за надані послуги ТЕО) не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Таким чином, позивачем підтверджено належним чином транспортні складові митної вартості товару.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, а тому вказані митницею у спірному рішенні обставини не можуть бути підставами для відмови у прийнятті митної вартості товарів, заявленої позивачем, та коригування такої митної вартості.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товарів, про що свідчить аналіз змісту спірних рішень про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
Відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв'язку з чим рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 4213,28 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського 43, код ЄДРПОУ 38434143) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 49371371) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110150/2023/000043/2 від 06.06.2023.
Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 49371371) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕРПРОМТОРГ» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського 43, код ЄДРПОУ 38434143) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4213,28 грн. (чотири тисячі двісті тринадцять грн. 28 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова