19 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/11589/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2024, оформлену протоколом комісії за №35 щодо оформлення ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення (видати Довідку) про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.10.2024 позивач звернувся з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за своїм хворим батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Позивач отримав письмове повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.10.2024 за №4556, згідно з яким у наданні відстрочки відмовлено, оскільки наявні інші особи, які не є військовозобов'язані та відповідно до закону утримувати осіб, заключення ЛКК матері №510 від 28.06.2024 - не підтверджує її потреби постійного догляду.
Позивач з вказаним рішенням відповідача не погоджується та вважає його протиправним.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник відповідача в поданому відзиві на позовну заяву заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні.
Свою позицію обґрунтовує тим, що 03.10.2024 в ході розгляду заяви позивача комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що позивач в заяві про надання відстрочки в абзаці про наявність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 чистини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» проставив відмітку про відсутність таких осіб, а також не долучив до заяви свідоцтво про народження своєї сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином відповідач вважає, що позивач намагався вести комісію в оману, що у нього відсутні особи, які у відповідності до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і погребують матеріальної допомоги. У зв'язку вище описаними обставинами позивачу повторно було відмовлено У наданні відстрочки від призову па військову службу під час мобілізації.
З наведених підстав просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 29.05.1987.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ №344652 батько позивача ОСОБА_3 , має ІІ групу інвалідності (причина інвалідності загальне захворювання), яка встановлена йому безстроково.
Позивач звернувся із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням постійного догляду за хворим батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке оформлене повідомленням від 03.10.2024 за №4559, позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації з посиланням на те, що заявником не надано документів, які б підтверджували неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які за законом зобов'язані за законом утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи, здійснювати за нею догляд відповідно до Додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, заключення ЛКК матері №510 від 28.06.2024 - не підтверджує її потреби постійного догляду.
Зазначене рішення відповідача стало предметом оскарження за цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону №3543-XII.
Зокрема, згідно з п. 13 ч. 1ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки, та один із документів що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду, - один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Таким чином, положення Постанови №560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку із здійсненням догляду за своїм батьком, який є особою з інвалідністю другої групи.
Рішенням, оформленим протоколом №35 від 03.10.2024, відповідач відмовив у наданні відстрочки з вказаних підстав через неподання документів, які б підтверджували потребу у догляді та фактичне здійснення позивачем догляду за своїм батьком.
Позивач не погоджується із таким рішенням, вважаючи, що є єдиною особою, яка має як законодавчий обов'язок, так і реальну можливість утримувати та доглядати свого батька. При цьому позивач наголошує, що його батько є особою з інвалідністю ІІ групи, а вимоги відповідача щодо надання додаткових документів, не передбачених Порядком №560, є неправомірними.
Оцінюючи доводи позивача, суд зазначає, що Порядок №560, чинний на момент ухвалення рішення комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначав чіткий перелік документів, які повинні бути надані заявником для підтвердження право на відстрочку з підстав, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, і такими документи для військовозобов'язаного, який зайнятий доглядом, окрім документів, які підтверджують родинні зв'язки та відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, є також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), у якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.
Натомість до своєї заяви про надання відстрочки позивач додав лише довідку МСЕК серії 12 ААА №344652, яка підтверджує факт встановлення батьку інвалідності другої групи за загальним захворюванням, без вказівки на необхідність стороннього догляду.
Водночас позивачем не було надано інших обов'язкових документів, про які зазначено вище та які повинні підтвердити факт здійснення заявником постійного догляду або неможливість виконання цього обов'язку іншими особами, наприклад, акта про встановлення факту здійснення догляду чи документи про отримання компенсації або надбавки на догляд.
Суд враховує, що наступні зміни до Порядку №560, які уточнили перелік необхідних документів в цілях отримання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII, набули чинності після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин та ретроспективної оцінки правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення комісії, оформлене протоколом №35 від 03.10.2024, було ухвалене на підставі вимог законодавства, які діяли на той момент, і передбачали обов'язок позивача надати документи, що підтверджують потребу в догляді та фактичне здійснення догляду за своїм батьком, а також неможливість виконання цього обов'язку іншими особами.
Втім, оскільки відповідних документів позивачем надано не було, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, в силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Поряд з цим відповідно до пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Перевіривши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, від мови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер