про відмову у задоволенні клопотання
17 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13402/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), з 15.05.2024.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Предмет позову у даній справі є нарахування та виплата доплати до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних зарплат як визначено у рішенні суду в справі № 140/8635/23 за його позовом.
Відповідач вважає, що наявні правові підстави для закриття провадження у справі за пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи письмово клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Така підстава для закриття провадження у справі як існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито).
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20 березня 2024 року по справі №320/225/23 та від 08 травня 2024 року у справі №420/28651/23.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01 січня календарного року виплати пенсії, в межах строку звернення до суду, оскільки з січня 2024 року набрав чинності ЗУ Про державний бюджет на 2024 рік, стаття 8 якого визначає розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень.
Згідно комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» у справі №140/8635/23 ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати здійснити за період в межах строку позовної давності, тобто шести місяців нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Суд звертає увагу на те, що предмет у даній справі та у справі №140/8635/23 не є тотожними, при цьому ОСОБА_1 просить здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ у розмірі вже двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року виплати пенсії, а не двох мінімальних зарплат, як в рішенні суду у справі №140/8635/23, за різний період часу та з покликанням на законодавство, яке змінилось. Відтак, обставини, якими позивач обґрунтовує позов у даній справі, є іншими, ніж у справі №140/8635/23.
Позивач 15 листопада 2024 року звернувся до суду з цим позовом про нарахування та виплату доплати до пенсії в межах позовної давності, тобто за період вже після набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/8635/23 (01 липня 2023 року). Позивач мотивує позовні вимоги зміною законодавства, а саме набрання чинності Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-ІХ від 09 листопада 2023 року, в якому статтею 8 установлено мінімальну заробітну плату з 01 січня - 7100 грн, з 01 квітня - 8000 грн. Вказаною нормою також вперше окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду та становить 1600 грн. Тобто, змінилось законодавство у спірних правовідносинах, яке не було предметом дослідження у попередньому судовому рішенні, на яке покликається відповідач.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у даній справі за пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України, з огляду на що у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя С.Ф. Костюкевич