Провадження № 22-ц/803/2042/25 Справа № 183/1002/24 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Доповідач - Макаров М. О.
20 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова Максима Михайловича на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року зупинено провадження у справі.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а тому заява представника відповідача про зупинення провадження у справі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов М.М. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач проходить службу у м. Новомосковськ, тобто не виконує бойові завдання на передовій і може самостійно приймати участь у судових засіданнях. Доказів того, що відповідач приймає участь у зоні бойових дій, останнім не надано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова М.М. на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Такі висновки зазначені у постанові Касаційного цивільного Суду Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі №456/2541/19.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
З матеріалів справи вбачається, що згідно копії витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 110 від 01.11.2024, вважається таким, що вибув у відрядження до н.п. Марганець з 01.11.2024 з метою виконання завдань за призначенням. З 02.11.2024 виключено з котлового забезпечення в частині та видано продовольчого атестата до в/ч НОМЕР_2 - старший солдат ОСОБА_2 , командир відділення слюсарно-механічних робіт і поточного ремонту агрегатів взводу обслуговування та ремонту автомобільної техніки ремонтно-технічної роти.
Відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_1 від 18.08.2024 № 983/1.2.3-39/1493, солдат ОСОБА_2 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-моториста ПАРМ-1М (ЗиЛ-131) та виконує ряд бойових (спеціальних) завдань по відсічі збройної агресії російської федерації у районах, які наказом Головнокомандувача Збройних Сил України визначені районами ведення бойових дій.
Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження по справі, оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України та забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, запровадженого у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а тому існують обставини відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду даної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі.
Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач проходить службу у м. Новомосковськ, тобто не виконує бойові завдання на передовій і може самостійно приймати участь у судових засіданнях, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема наданою відповідачем довідкою командира в/ч НОМЕР_1 від 18.08.2024 № 983/1.2.3-39/1493, якою встановлено, що солдат ОСОБА_2 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виконує ряд бойових (спеціальних) завдань по відсічі збройної агресії російської федерації у районах, які наказом Головнокомандувача Збройних Сил України визначені районами ведення бойових дій.
Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зупиняючи провадження у спарві, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права, оскаржувана ухвала як законна підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова Максима Михайловича - залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2025 року
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова