Провадження № 22-ц/803/27/25 Справа № 766/17013/21 Суддя у 1-й інстанції - Шестакова Я. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
18 лютого 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А
сторони справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК"
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2022 року, ухваленого суддею Шестаковою Я.В. у м. Херсоні Херсонської області, повне судове рішення складено 02 лютого 2022 року,
ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», в особі свого представника звернувся у вересні 2021 року до Херсонського міського суду Херсонської області, з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій просив суд стягнути з відповідачів на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за несвоєчасне виконання рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24.04.2012 року по справі №8-/2120/18/12 у розмірі 428 228, 81 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 6 423, 43 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору №246 від 06.06.2007 року з ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 178 128 доларів США для придбання приміщення кафе у м. Херсон із кінцевим терміном повернення коштів 06.06.2017 року.
Виконання зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено іпотекою придбаного нерухомого майна за рахунок кредитних коштів та договором поруки з ОСОБА_2 .
Відповідачем були порушені умови кредитного договору, у вигляді прострочення періодичних платежів. Внаслідок чого, зазначає позивач, 07.02.2011 року Суворовським районним судом м. Херсона було винесено рішення по справі №8-/2120/18/12, яким стягнуто солідарно з відповідачів на корить позивача заборгованість станом на 28.01.2010 року у розмірі 156 810, 70 дол. США, що еквівалентно 1 254 861,94 грн., та 178 083,67 грн, також судовий збір.
Позивачем зазначено, що станом на 22.02.2021 року рішення суду виконано частково, зокрема сплачено частину тіла кредиту у розмірі 631,69 дол. США та 178 083,67 грн.
Залишок заборгованості по кредитному договору становить 156 179,01 дол. США. У зв'язку з вищевикладеним позивач і був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонсонської області від 02 лютого 2022 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" заборгованість яка виникла у період з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року у розмірі 428 228 (чотириста двадцять вісім тисяч двісті двадцять вісім) гривень 81 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" судовий збір в розмірі 6 423 (шість тисяч чотириста двадцять три) гривні 43 коп, а саме: з кожного по 3 211 грн. 72 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Колесник Д.В., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, ненадання судом належної правової оцінки доказам наданим представником відповідачів, протиправне застосування судом положень ч.2 ст.625 ЦК України, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідачів та стягнути з позивача на користь відповідачів витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення.
При цьому, скаржник зазначає, що рішення Суворівського районного суду міста Херсона від 24.04.2012 по справі №2120/3109/12 набрало законної сили 05.05.2012 і останньою датою пред'явлення виконавчого листа була дата 05.05.2013, що зокрема встановлено постановами Апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2018 року та від 30.08.2018, однак суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги, не надав їм належної правової оцінки у сукупності з іншими доказами та помилково прийняв оскаржуване судове рішення.
Представник відповідачів вважає, що, оскільки між сторонами виникло натуральне зобов'язання, позивач безпідставно просить застосувати положення статті 625 ЦК України. Вказує, що позивач пропустив встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа, виданого на підставі рішення Суворівського районного суду міста Херсона від 24.04.2012 року по справі №2120/3109/12 до виконання зі своєї вини. Зазначає, що чисельна судова практика свідчить про те, що у разі пропуску кредитором строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі рішення суду, зобов'язання кредитора та боржника трансформуються в натуральні, тобто такі, що існують поза межами судового захисту та у яких застосування ч.2 ст.625 ЦК України є протиправним та неприпустимим. Наголошує на тому, що з дня закінчення річного строку на виконання рішення Суворівського районного суду міста Херсона від 24.04.2012, тобто з 05.05.2013 року і до моменту пред'явлення позову банку у цій справі пройшло більше 8 років.
У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідачів - адвоката Колесника Д.В., ПАТ Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», просить рішення суду першої інстанції, як законне і належним чином обґрунтоване залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволенню.
У додаткових письмових поясненнях представника відповідачів - адвокат Колесник Д.В., посилаючись на усталену судову практику Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду у подібних правовідносинах, за яких позивач звертається до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у натуральному зобов'язанні, яке не може бути захищено судом, оскільки судами було відмовлено позивачеві у поновлені пропущеного строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, правомірним вбачається скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника відповідачів Колесника Д.В., який підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги та додаткові пояснення, просив рішення суду першої інстанції з викладених у ній підстав скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, представника Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» Ніценка О.С., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з викладених у відзиві підстав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, додатковими поясненнями за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідачів Колесника Д.В. не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір №246 від 06.06.2007 року згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 178 128,00 дол. США на строк з 06.06.2007 року по 06.06.2017 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 12,9% річних для придбання приміщення кафе, загальною площею 206,6 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
Від 06.06.2007 року між позивачем та відповідачем укладено додаткова угода до кредитного договору №246 у якій сторони погодили графік згідно з яким відповідач повинен був повертати кредит починаючи з жовтня 2007 року, але не пізніше 06.06.2017 року.
Від 06.06.2007 року між позивачем та відповідачами укладений договір поруки №2 згідно якому ОСОБА_2 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору №246 від 06.06.2007 року по 06.06.2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 12,9% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області, яке міститься в матеріалах справи, від 11.04.2018 року встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 07 лютого 2011 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2007 року станом на 28 січня 2010 року у розмірі 156 810.70 доларів США, що еквівалентно 1 254 861.94грн та 178083.67грн, судовий збір у розмірі по 566.67грн. з кожного та витрати на ІТЗ у розмірі по 40.00грн. з кожного.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 квітня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 07 лютого 2011 року у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «УКР - БУД», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 скасовано і прийнято нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2007 року станом на 28 січня 2010 року у розмірі 156 810.70 доларів США, що еквівалентно 1 254 861.94грн. та 178083.67грн., судовий збір по 850.00грн. з кожного, витрати на ІТЗ у розмірі по 60.00грн. з кожного. У задоволені позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ПАБ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 850грн.
Згідно виписки клієнта АБ «УКРГАЗБАНК» ОСОБА_1 №3739330185339.840 USD, №22334602000976.840 USD, невиконана частина судового рішення складає суму 156 179,01 дол.США.
Із виписки по рахункам наданої представником банку вбачається, що станом на 22.09.2021 року рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24.04.2012 року по справі № 2-135/11 (провадження 8-/2120/18/12) ОСОБА_1 виконано частково, тож невиконану частину судового рішення складає сума 156 179,01 дол. США.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Банку, виходив з того, що нарахування коштів відповідно до ст.625 України повинно здійснюватися незалежно від ухвалення рішення суду про стягнення суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи подані позивачем докази та доводи встановлено, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» не повернуті, внаслідок невиконання рішення суду від 24.04.2012 року відповідачі мають боргове зобов'язання перед позивачем а тому мають у солідарному порядку відшкодовувати загальну суму заборгованості у розмірі 428 228, 81 грн, яка складається з наступного: 3% річних нарахованих в період з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року в порядку ст.625 ЦК України у розмірі 391 439,52 грн; індекс інфляційних втрат за несвоєчасну сплату боргу в період з 23.09.2018 року по 22.09.2021 року у розмірі 36 789, 29 грн.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами представника відповідачів, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд встановив, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 квітня 2012 року задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 07 лютого 2011 року у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «УКР - БУД», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 скасовано і прийнято нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 06 червня 2007 року станом на 28 січня 2010 року у розмірі 156 810.70 доларів США, що еквівалентно 1 254 861.94грн. та 178083.67грн., судовий збір по 850.00грн. з кожного, витрати на ІТЗ у розмірі по 60.00грн. з кожного. У задоволені позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_4 відмовлено. Стягнуто з ПАБ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 850грн.
Окрім того матеріалами справи встановлено, що у червні 2017 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Херсонського міського суду Херсонської області із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 червня 2017 року у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання було відмовлено.
Також ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 26 червня 2027 року повторно відмовлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Обидві ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 06 та від 26 червня 2017 були оскаржені в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 вересня 2017 року було скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 06 червня 2017 року та питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19.09.2017 ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 червня 2017 року та питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2018 року, ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року залишена без змін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2018 року поновлено строк пред'явлення для виконання виконавчого листа №2120/3109/12 від 04.05.2017, виданого Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» кредитної заборгованості у розмірі 156 810, 70 доларів США, що еквівалентно 1254861,94 грн. та 178083,67 грн., судовий збір по 850 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі по 60 грн.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 30 серпня 2018 року скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2018 року, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» у поновленні пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа відносно ОСОБА_1 , провадження в частині поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання щодо ОСОБА_2 закрито.
Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18) містяться висновки, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, для застосування частини другої статті 625 ЦК України необхідним є встановлення обсягу грошового зобов'язання, що виникло у боржника перед кредитором.
За наведеним у частині другій статті 625 ЦК України регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За період після прострочення повернення позики після закінчення дії кредитного договору підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21) зазначено наступне: Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц (провадження №61-32171сво18).
Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі №285/3536/20 (провадження №61-261св22)».
Такі ж правові підходи також застосовано, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі №753/369/21 (провадження №61-5785св23), що свідчить про сталість судової практики з питання застосування ст.625 ЦК України у натуральному зобов'язанні.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності свідчить, що: натуральним зобов'язання (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; задавненим зобов'язанням є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності; законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності; очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу в задавненому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги; приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) зроблено висновок, що «натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».
Колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи той факт, що постановою Апеляційного суду Херсонської області від 30 серпня 2018 року скасовано ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 червня 2018 року, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк «Укргазбанк» у поновленні пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа відносно ОСОБА_1 , провадження в частині поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання щодо ОСОБА_2 закрито, тобто вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, оскільки між сторонами виникло натуральне зобов'язання, до якого не може бути застосовано положення статті 625 ЦК України.
Враховуючи заявлені позовні вимоги та підстави, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, колегія суддів, звертає увагу на те, що можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку, тому за встановлених апеляційним переглядом обставин справи, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред'явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права.
На підставі викладено вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ухвалив незаконне судове рішення, яке підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю заявлених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Стороною відповідачів сплачено судовий збір у розмірі 9 827,85 грн.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позову, понесені відповідачами витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з позивача на користь кожного з відповідачів по 4 913,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , який діє від імені та в інтересах відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 02 лютого 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у позові Публічному акціонерному товариству акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на користь відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , сплачений останніми судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі по 4 913,92 грн., кожному.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: