19 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 722/1532/24
Провадження № 22-ц/820/435/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.
розглянув у порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №722/1532/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року, у складі судді Стефанишина С.Л., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2024 року позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (скорочена назва АТ «А-Банк») звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 56380,46 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 38960,90 грн та заборгованості по відсоткам - 17419,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2017 ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, у визначеному розмірі. Відповідач не сплатив своєчасно заборгованість відповідно до умов кредитного договору, тому станом на 19.06.2024 виникла заборгованість у розмірі 56380,46 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 38960,90 грн та заборгованість по відсоткам - 17419,56 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент -Банк» заборгованість за кредитом в загальному розмірі 28880,46 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Компенсовано акціонерному товариству «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 1551,07 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд виходив з того, що шляхом підписання анкети-заяви між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Відсотки за договором нараховувались і списувались з рахунку відповідно до погоджених відповідачем умов та не заперечувались ним протягом всього періоду користування кредитними коштами. З урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості, станом на 04.12.2024 залишок заборгованості за кредитом становила 28880,46 грн, яку суд стягнув з відповідача на користь позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно послався на відсутність підпису позичальника на умовах і правилах надання банківських послуг та тарифах. Вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Боржник користувався кредитом, отже ознайомився з умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Позичальник отримав кредитну картку та користувався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів, повинен був сплачувати проценти за користування кредитом. Суд, відмовляючи у стягненні процентів, дійшов висновку, що позичальником не підписані тарифи та умови і правила, а тому стягненню підлягали проценти на підставі статті 1048 ЦК України в розмірі облікової ставки Національного банку України. Посилання суду першої інстанції на неправильно проведений розрахунок заборгованості по кредиту є необґрунтованим, оскільки на його підтвердження банком надано банківську виписку.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 січня 2025 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду усправах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 18 січня 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н від 18.01.2017 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, А-Банком відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 2.1.1.2.2-2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт надав згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач надав свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком кредитний договір.
Відповідач підтвердив, що ознайомлений з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, паспортом споживчого кредиту та визнав, що його електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки.
На суму фактично використаного кредитного ліміту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту за процентними ставками, зазначеними в тарифах, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, а також відображається у паспорті споживчого кредиту.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі 20000,00 грн. за заявою клієнта із подальшим його збільшенням з ініціативи банку до 39000,00 грн. Вказане підтверджується довідкою за картами АТ «А-Банк» та довідкою за кредитними лімітами АТ «А-Банк» за період з 18.01.2017 по 19.06.2024.
При цьому, як вбачається із довідки за лімітами АТ «А-Банк» 16.12.2021 року відповідачу кредитний ліміт було збільшено до 20000,00 грн. за його заявою. Вказане свідчить, що кредитні кошти перебували у користуванні відповідача.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно з п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку клієнт повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, як вбачається із розрахунку заборгованості по вказаному договору та виписки по картковому рахунку відповідача, станом на 19.06.2024 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 56380,46 грн., що складається із заборгованості за кредитом 38960,90грн. та заборгованості по відсоткам 17419,56 грн.
Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість по кредиті і відповідно до виписки по картковому рахунку від 04.12.2024 заборгованість станом станом на 04.12.2024 становить 28880,46 грн.
Вказані обставини справи сторонами не оспорюються.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Банк пред'являючи вимогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.01.2017 обґрунтовував суму стягнення з посиланням на розрахунок заборгованості та на підтвердження використання коштів відповідачем надав виписку по картці за період з 18.01.2017 по 19.06.2024, згідно з якими сума заборгованості по кредиту складає 56380,46 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що банком було правомірно нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 44,4% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_1 надав до суду виписку по картці А-Банку за період з 04.06.2024 по 04.12.2024, відповідно до якої сума зарахувань за цей період складає 28215,43 грн, а сума заборгованості станом на 04.12.2024 становить 28880,46 грн.
Рішення в частині стягнення заборгованості та нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами учасниками справи не оспорюється, а тому не є предметом апеляційного перегляду.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення враховано нарахування банком відсотків у розмірі 44,4% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору і судом не визнавалися незаконними підстави та порядок нарахування банком процентів по кредиту. При цьому зменшення розміру суми заборгованості відбулося за рахунок добровільної сплати відповідачем заборгованості по кредиту на загальну суму 28215,43 грн.
Беручи до уваги, що в рахунок виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 здійснено зарахування коштів на суму 28215,43 грн, відповідно відповідач має непогашене перед позивачем зобов'язання з повернення кредитних коштів в сумі 28880,46 грн, тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості, про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь банку суми не повернутих ним коштів у визначеному розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був стягнути відсотки за користування кредитом на підставі норм ст. 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як АТ «Акцент-Банк» не заявляв вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надавав суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин з врахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу у суду були відсутні підстави для стягнення процентів у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2025 року.
Судді : Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко