20 лютого 2025 року м.Суми
Справа №591/1865/20
Номер провадження 22-ц/816/322/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року у складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повне рішення складено 23 травня 2024 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів,
У березні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Жалковського В.Ю. звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є споживачем банківських послуг Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»). Між нею та відповідачем 05 січня 2011 року підписано Анкету-заяву № 1302140500191293378 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та 28 серпня 2011 року - Анкету-заяву № 0510141200240626059. Станом на 28 грудня 2019 року вона користувалася банківськими рахунками НОМЕР_1 (карта «Для виплат») та рахунком НОМЕР_2 (карта «Універсальна»).
Зазначає, що 28 грудня 2019 року о 16-29 год. невідома особа шляхом перевипуску SІМ-карти абонентського номеру позивача НОМЕР_3 , який також є фінансовим номером останньої, отримала несанкціонований доступ до банківських рахунків ОСОБА_1 за допомогою системи Internet Banking - Приват-24 та у подальшому здійснила крадіжку грошових коштів шляхом їх переказу на інші карткові рахунки на загальну суму 10 516,80 грн. За даним фактом Сумським відділом поліції ГУНП в Сумській області 28 грудня 2019 року внесено відомості до ЄРДР за № 12019200440003932 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Позивачка вважає, що через незаконні (несанкціоновані) дії АТ КБ «ПриватБанк», які полягають у неналежному проведенні відповідних заходів безпеки рахунків клієнта банку та встановленню (ідентифікації) належного користування Приват-24, відсутності належного інформування клієнта про несанкціоновані дії, проведення несанкціонованих, без належного повідомлення операцій, що призвело до порушення прав позивачки як споживача банківських послуг відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». На її думку, несанкціоноване проведення банківських операцій з картковими рахунками, відкритими в АТ КБ «ПриватБанк», могло мати місце лише за участі працівників банку або колишніх працівників, яким за родом їх роботи відомі способи проведення операцій, відновлення паролів входу в акаунти, реквізити рахунків, відомості про акаунти тощо, та які створюють програмні забезпечення для обслуговування рахунків клієнтів, мають чи можуть мати доступ до систем захисту програмного забезпечення, які використовуються для обслуговування клієнтів. Відповідач, надавши доступ до банківських карткових рахунків ОСОБА_1 , порушив вимоги Закону України «Про банки та банківську діяльність» в частині збереження банківської таємниці.
Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 перенесла моральне потрясіння, душевне хвилювання, у неї погіршилися самопочуття та сон, почастішали випадки безсоння, погіршився фізичний та емоційний стан. Крім того, вона працює в правоохоронних органах, а через неправомірні дії відповідача вона зазнала приниження авторитету як працівник поліції.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд:
-Визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» протиправними, такими, що призвели до порушення прав позивачки як споживача банківських послуг;
-Визнати транзакції від 28 грудня 2019 року щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 в сумах: 105 грн (5 грн - комісія за перерахунок коштів), 7035 грн (35 грн - комісія за перерахунок коштів), 1306,50 грн (6,50 грн - комісія за перерахунок коштів), та з кредитного карткового рахунку НОМЕР_2 в сумі 2070,30 грн (70,30 грн - комісія за перерахунок коштів), виданих АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , на інші карткові рахунки, нечинними, неналежними переказами, та зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 грошові кошти шляхом відновлення їх на картковий рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в розмірі та частинах, відповідно до списання;
-Скасувати нарахування АТ КБ «ПриватБанк» клієнту банку - ОСОБА_1 по кредитним коштам в сумі 2070,30 грн, на картковому рахунку НОМЕР_2 , проценти за користування кредитними коштами, в тому числі неустойки (штрафи, пені) комісії, з дня здійснення переказу;
-Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк'на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 987,94 грн - пені (в розмірі 0,1 суми неналежного переказу за кожний день, починаючи з дня неналежного переказу) за неналежний переказ, виконаний АТ КБ «ПриватБанк» за опротестованою транзакцією від 28 грудня 2019 року з банківських рахунків позивачки;
-Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди внаслідок порушення її прав як споживача банківських послуг ПриватБанку в сумі 50 000 грн.
В подальшому від сторони позивачки надійшла заява про відмову від частини позовних вимог (а.с. 162-163; 242-244, Т. 1), згідно з якою просила задовольнити в повному обсязі наступні вимоги:
-Визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» протиправними, такими, що призвели до порушення прав позивачки як споживача банківських послуг;
-Визнати транзакції від 28 грудня 2019 року щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 в сумах: 105 грн (5 грн - комісія за перерахунок коштів), 7035 грн (35 грн - комісія за перерахунок коштів), 1306,50 грн (6,50 грн - комісія за перерахунок коштів), та з кредитного карткового рахунку НОМЕР_2 в сумі 2070,30 грн (70,30 грн - комісія за перерахунок коштів), виданих АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 , на інші карткові рахунки, нечинними, неналежними переказами;
-Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої моральної шкоди внаслідок порушення її прав як споживача банківських послуг ПриватБанку в сумі 50 000 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 17 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що в даній справі відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем були допущені дії чи бездіяльність у порушення обов'язків, встановлених законодавством, які призвели до порушення прав позивачки, а відтак захист її права визначеним нею способом, не може бути здійснений, а тому заявлені нею вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки відсутня протиправність поведінки банку щодо порушення прав позивачки; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди, а відсутність таких порушень не породжує для нього права на захист в обраний спосіб та з вказаних у позові підстав.
Зазначає, що у постанові Сумського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 591/2002/20 встановлено обставини того, що згідно кримінального провадження безпосередньо заподіяння майнової шкоди позивачці здійснено діями невідомих осіб, які шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами з її банківських рахунків.
Позивачем до позову не додано жодного, належного, допустимого та достатнього доказу в підтвердження вини відповідача.
Доводи ОСОБА_1 щодо причетності працівників/минулих працівників АТ КБ «ПриватБанк» до скоєння злочину є її припущеннями.
Крім того, звертає увагу на те, що в провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебувала цивільна справа № 591/1866/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» та рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2022 року у даній справі задоволено позовні вимоги щодо визнання нечинними транзакцій всіх коштів з банківського рахунку АТ «Універсал Банк» та зобов'язано повернути позивачці грошові кошти шляхом їх відновлення на картковому рахунку № НОМЕР_4 , в т.ч. й кошти, що були переведені шляхом транзакцій з банківських рахунків АТ КБ «ПриватБанк».
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Жалковського В.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було достовірно встановлено, що банк, не переконавшись у належному користувачеві, не здійснивши відповідних перевірок щодо встановлення (ідентифікації) належного споживача банківських послуг, надав сторонній особі доступ до акаунту позивачки в Internet Banking - Приват-24, що призвело до викрадення грошових коштів з карткових рахунків останньої та фактично посприяв вчиненню злочину, чим порушив права позивача як споживача банківських послуг. Банк не пересвідчився у належності користувача Internet Banking - Приват-24 при здійсненні транзакцій по картковим рахункам позивачки та надав сторонній особі можливість змінити PIN-код для входу в Internet Banking. Тому було встановлено та підтверджено доказами наявність прямого зв'язку між винними діями відповідача на заподіянням позивачці моральної шкоди. Без належного підтвердження проведення операції за допомогою саме цифрового підпису банк не мав права проводити будь-які транзакції. Посилання банку на те, що клієнтом несвоєчасно поінформовано про викрадення коштів з метою призупинення здійснення операцій не заслуговує на увагу, оскільки позивачці не було відомо про викрадення грошових коштів та здійснення транзакцій неналежним користувачем.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2011 року позивачка підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 28-29, Т. 1), а 28 серпня 2011 року - Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 30-31).
З копії виписки по картці НОМЕР_5 АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 28 грудня 2019 року було здійснено перекази з картки на суму 1306,50 грн, на суму 7035,00 грн, на суму 105,00 грн (а. с. 33, Т. 1).
З копії виписки по картці НОМЕР_6 АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що 28 грудня 2019 року відбулось зняття коштів з рахунку на суму 2010,00 грн (а. с. 34, Т. 1).
28 грудня 2019 року за заявою ОСОБА_2 зареєстровано кримінальне провадження № 12019200440003932 за фактом того, що 28 грудня 2019 року в період часу з 16.53 по 17.08 год. невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами належними ОСОБА_1 , перерахувавши їх з банківських рахунків останньої, чим завдали ОСОБА_1 матеріального збитку на загальну суму 26077 грн. 89 коп. (ЖЕО №100205 від 28 грудня 2019 року), що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 42, Т. 1).
03 січня 2020 року позивачка звернулася із заявою до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, за змістом якої 28 грудня 2019 року невідома особа шляхом заміни (перевипуску) SIM-карти її фінансового абонентської номеру телефону НОМЕР_3 , отримала доступ до її банківських рахунків, а саме №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з яких вчинила крадіжку грошових коштів шляхом здійснення переказу на інший картковий рахунок, а саме власних коштів в сумі 8446,50 грн та кредитних коштів в сумі - 2070,30 грн. З приводу даного факту вона зверталася на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» для блокування своїх рахунків та у подальшому для подачі заявки про викрадення коштів з її рахунків, якій банком присвоєно № 14669164. Також за даним фактом слідчим відділом Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області розпочато судове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12019200440003932 від 28 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. У зв'язку із вищевикладеним просила додатково зафіксувати факт викрадення грошових коштів з її банківських рахунків та провести службове розслідування та відповідну перевірку, про результати проведеного розслідування та перевірок просила повідомити її письмово (а.с. 43-44, Т. 1).
Листом від 12 січня 2020 року № 20.1.0.0/7-200111/2023 банк надав відповідь, в якій повідомив, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Приват24. Вхід в систему Приват24 був здійснений під її авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім'я користувача і пароль та входить в Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього в банк надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання її фінансового номеру та іншої особистої інформації (а.с. 45-46, Т. 1).
05 лютого 2020 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою претензією, в якій ставила питання про відновлення її прав як споживача банківських послуг шляхом повернення коштів на її банківські рахунки, що були несанкціоновано (незаконно) перераховані на інші карткові рахунки з вини банку через неналежну ідентифікацію клієнта, а саме на банківський рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 8446,50 грн, на банківський рахунок № НОМЕР_7 кошти в сумі 2070,30 грн, не здійснювати нарахування відсотків за використання кредитних коштів, штрафних нарахувань та пені на викрадену суму кредитних коштів з її рахунку № НОМЕР_2 . Крім того, повідомила, що у разі незадоволення даної вимоги вона буде вимушена звернутися до суду (а.с. 47-49, Т. 1).
Листом від 06 лютого 2020 року за № 20.1.0.0.0/7-200205/6361 банк повідомив позивачку про неможливість повернення коштів (а.с. 50-51, Т. 1).
Позивачка зазначила, що не розголошувала інформацію про свій картковий рахунок, нікому не повідомляла PIN-код, CVV-код та інші відомості про карту, взагалі нікого не інформувала про наявність у неї карткового рахунку АК КБ «ПриватБанк». У зв'язку з чим, дізнавшись про заміну SIM-карти з абонентським номером позивача, остання відразу заблокувала свій основний картковий рахунок, звернулася до гарячої лінії ПриватБанку по номеру «3700», що мало місце о 17:13 28.12.2019 року та в ході спілкування з оператором гарячої лінії ПриватБанку їй стало відомо про несанкціонований вхід до її акаунту Приват-24 та несанкціонований переказ коштів з її карткових рахунків.
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», блокування вказаних вище карткових рахунків позивачки відбулось о 17:18 28 грудня 2019 року.
В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР №12019200440003932 від 28 грудня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, за заявою позивачки, також встановлено, що грошові кошти з вищезазначених карткових рахунків позивача були перераховані на картковий рахунок АТ «Універсал Банк» НОМЕР_4 , належний ОСОБА_1 , а в подальшому на інші карткові рахунки, а саме на картковий рахунок НОМЕР_8 «Ощадбанк», НОМЕР_8 АТ «Ощадбанк», НОМЕР_9 АТ «УкрСиббанк», з яких у подальшому, о 17:31 28.12.2019 року, відбулось зняття зазначених вище грошових коштів з банкомату, розташованих на території м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області.
Рішенням Зарічного районного суду від 22 червня 2021 року у справі № 591/2002/20 за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ВФ Україна», треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 126, Т. 1).
Постановою Сумського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року рішення Зарічного районного суду від 22 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
Стягнуто з ПрАТ «ВФ Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн (а.с. 143-147; 149-153 Т. 1).
В даній справі апеляційний суд встановив, що згідно кримінального провадження безпосереднє заподіяння майнової шкоди позивачці здійснено діями невідомих осіб, які шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами з її банківських рахунків. Невідновлення ПрАТ «ФВ Україна» підключеної позивачці послуги «Обмеження віддаленої заміни SIM-карти» призвело до заміни її SIM-карти за заявою невідомої особи в іншому місті України. За допомогою мобільного номеру позивачки невідома особа отримала доступ до її банківських рахунків, з яких було знято грошові кошти.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2022 року у справі № 591/1866/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії та за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії АТ «Універсал Банк» протиправними та такими, що призвели до порушення прав ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг.
Визнано нечинними транзакції від 28 грудня 2019 року щодо переказу коштів з карткового рахунку НОМЕР_4 в сумах: 10361 грн 09 коп. (361 грн 09 коп. - комісія за переказ коштів) на картковий рахунок НОМЕР_8 АТ «Ощадбанк»; 5200 грн 00 коп. (200 грн 00 коп. комісія за переказ коштів) на картковий рахунок НОМЕР_8 АТ «Ощадбанк»; 10400 грн 00 коп. (400 грн 00 коп. - комісія за переказ коштів) на картковий рахунок НОМЕР_9 АТ «УкрСиббанк» неналежними переказами та зобов'язано АТ «Універсал Банк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, шляхом відновлення їх на картковому рахунку НОМЕР_4 .
Скасовано нарахування АТ «Універсал Банк» клієнту ОСОБА_1 по кредитним коштам в сумі 15 000 грн 00 коп. на картковому рахунку НОМЕР_4 , процентів за користування кредитними коштами в тому числі неустойки (штрафи, пеня), комісії з дня здійснення неналежного переказу.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 2 440 грн 24 коп. пені за неналежний переказ, виконаний АТ «Універсал Банк» за опротестованою транзакцією від 28 грудня 2019 року з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5000 грн 00 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Постановою Сумського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 лютого 2022 року скасовано в частині вирішення позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про скасування нарахування процентів, неустойки та комісії: рішення змінено в частині розподілу судових витрат; в іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 188-191, Т. 1).
Крім того, рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 24 березня 2023 року у справі №591/6054/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії АТ «Універсал Банк» протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 як споживача банківських послуг.
Скасовано нарахування клієнту банку ОСОБА_1 по кредитним коштам у сумі 15 000,00 грн. на банківському рахунку НОМЕР_10 процентів за користування кредитними коштами, неустойки (штраф, пеня), комісії з дня здійснення неналежного переказу - 28 грудня 2019 року.
Стягнуто з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 списані банком грошові кошти з карткового рахунку НОМЕР_4 в якості процентів за кредитом, неустойки, комісій в загальній сумі 5235,97 грн шляхом відновлення їх на банківському рахунку НОМЕР_10 , грошові кошти в сумі 2270,00 грн, незаконно списані банком в якості сплати судового збору, пені у розмірі 0,1% суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу 28 грудня 2022 року до дня повернення відповідної суми на рахунок - 14 жовтня 2022 року, в загальній сумі 24064,92 грн.
Постановою Сумського апеляційного суду від 08 червня 2023 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 березня 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння позивачці моральної шкоди, а тому з врахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань позивачки, їх тривалість та виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 17 000 грн.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 3, 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вже зазначалося вище, рішенням у справі № 591/2002/20 було встановлено, що невідновлення ПрАТ «ФВ Україна» підключеної позивачці послуги «Обмеження віддаленої заміни SIM-карти» призвело до заміни її SIM-карти за заявою невідомої особи в іншому місті України. За допомогою мобільного номеру позивачки невідома особа отримала доступ до її банківських рахунків, з яких було знято грошові кошти.
В даній справі, рішення в якій переглядається, відповідач не довів, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що банк ніяким чином не пересвідчився у належності користувача Internet Banking системи «Приват 24» при здійсненні транзакцій по карткових рахунках позивачки та надав сторонній особі можливість змінити PIN-код для входу в Internet Banking та відповідно доступ до банківських рахунків позивачки. З огляду на зазначене, дії банку є протиправними, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Водночас колегія суддів не може погодитися з розміром присудженої у відшкодування моральної шкоди.
З врахуванням характеру та обсягу моральних страждань позивачки, колегія суддів вважає за необхідне присудити до стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн, що відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.
З врахуванням вищезазначеного рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в оскаржуваній частині підлягає зміні в частині розміру присудженої до стягнення моральної шкоди.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 84 грн. 08 коп.
Крім того, слід компенсувати АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 890 грн 26 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 376; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2024 року в оскаржуваній частині змінити в частині розміру присудженої до стягнення моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5000 гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 84 гривні 08 копійок
Компенсувати Акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 890 гривень 26 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова