19.02.25
22-ц/812/410/25
Провадження номер 22-ц/812/410/25
19 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О. С.,
за участі представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №945/2253/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2025 року, постановлену суддею Войнарівським М. М. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення його позову до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, у якому просив визнати за ним право власності на частину земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 4824283801:03:002:0098, яка розташована по АДРЕСА_1 , яка була отримана у власність та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 під час шлюбу сторін.
У січні 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення його позову шляхом накладення заборони вчиняти дії щодо зміни права власності на земельну ділянку, вказану у позові.
У своїй заяві позивач зазначав, що ним заявлено вимоги про поділ майна подружжя, право власності на яке зареєстроване за відповідачкою, яка під час розгляду справи може на власний розсуд розпорядитися зазначеним майном, що у подальшому може ускладнити виконання можливого судового рішення.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просив забезпечити його позов.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні його заяви про забезпечення позову.
Постановляючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача, бо ним не надано доказів на підтвердження заяви, які б вказували на необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначав, що забезпечення його позову обраним ним способом гарантує виконання рішення суду у разі задоволення його позовних вимог.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 липня 1984 року.
З державного акту на право приватної власності на землю серії МК №6579 від 16.11.1997 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Радсадівської сільської ради від 21.10.1997 №48 набула у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 4824283801:03:002:0098 для індивідуального будівництва, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише покладає на суд обов'язок з'ясовувати наявність спору. Ціллю вжиття заходів забезпечення позову є запобігання ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивачем подано позов про визнання за ним права власності на частку земельної ділянки, яка була отримана відповідачкою у 1997 році від органів місцевого самоврядування для будівництва будинку. Доказів того, що відповідачка намагається реалізувати земельну ділянку, або створює перешкоди для ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, ОСОБА_2 надано не було.
За такого колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову ОСОБА_2 у вказаний ним спосіб, бо не доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду треба залишити без змін, бо вона є законною та обґрунтованою.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повна постанова складена 20 лютого 2025 року.