05 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 917/892/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 (колегія суддів: Пуль О. А., Білоусова Я. О., Лакіза В. В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 (суддя Мацко О. С.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", про стягнення 1 623 484 058,65 грн,
за участі представників:
позивача - Попова Р. В., Виродова А. Ю., Вовк С. С.,
відповідача - Мошенця Д. В., Михайленко А. М.,
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" (далі - ТОВ "Юнайтед Енерджі") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Укртатнафта") про стягнення 1 623 484 058,65 грн попередньої оплати за договором поставки нафтопродуктів від 10.03.2021 № 202/2/2118 у зв'язку із неналежним виконанням цього договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
2. 10.03.2021 між ПАТ "Укртатнафта" (постачальник) та ТОВ "Юнайтед Енерджі" (покупець) укладено договір № 202/2/2118 поставки нафтопродуктів (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю нафтопродукти, а покупець - прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.
3. Поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов'язання постачальника з поставки товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики його втрати (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі нафтопродуктів (пункт 3.2 договору).
4. Ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору (пункт 4.1). Оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару (пункт 4.2 договору).
5. Відповідно до пункту 3.3 договору строк поставки товару: березень-грудень 2021 року. Строк дії договору - до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.
6. На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідачу як попередню оплату 2 444 515 548,14 грн, а відповідачем було поставлено позивачу нафтопродукти за цим договором на загальну суму 521 031 489,49 грн, а також повернуто 300 000 000 грн.
7. На підтвердження розміру дебіторської заборгованості у розмірі 1 623 484 058,65 грн станом на 17.07.2023 позивачем надано висновок експерта від 28.07.2023 № 29, виконаний ТОВ "Бюро судово-економічної експертизи та аудиту" І.В.А." за результатами проведення судово-економічної експертизи.
8. Пунктом 6.1 договору передбачено, що жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання викликане обставинами форс-мажору, включаючи, але не обмежуючись такими: повінню, пожежею, землетрусом, війною або військовими діями або іншими, що не залежать від сторін обставинами, що виникли після укладення договору і перешкоджають належному виконанню зобов'язань сторін. Якщо будь-яка з таких обставин безпосередньо спричинила невиконання зобов'язань у строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин.
9. Згідно з пунктом 6.3 договору сторона, яка не виконала зобов'язання за цим договором, повинна негайно сповістити іншу сторону. Доказом про настання та/або припинення дії обставин форс-мажору є документ, виданий регіональною Торгово-промисловою палатою (її відділенням) або уповноваженим державним органом.
10. Сертифікатом № 5301-23-00034 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Полтавською торгово-промисловою палатою від 04.01.2023 за № 4/02-06 засвідчуються наявність у період з 02.04.2022 форс-мажорних обставин (які тривають станом на дату видачі сертифіката), що унеможливили виконання відповідачем в установлений термін зобов'язань з поставки товару (нафтопродуктів) за укладеним договором.
11. Судами встановлено, що всупереч пункту 6.3 договору відповідач негайно не повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором внаслідок настання форс-мажорних обставин.
12. 11.01.2023 позивач звернувся до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" з вимогою про повернення передоплати за вказаним договором.
13. 23.05.2024 ПАТ "Укртатнафта" змінило найменування на Акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - АТ "Укртатнафта") .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. 23.01.2024 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024, про задоволення позову.
15. Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що спірні кошти були перераховані позивачем як плата за нафтопродукти за договором, а відповідач поставку нафтопродуктів на відповідну суму не здійснив.
16. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, пов'язані зі збройною агресією російської федерації проти України були визнані судами безпідставними, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для відмови у стягненні грошових коштів як попередньої оплати за непоставлений, зокрема у зв'язку із дією обставин непереборної сили, товар за договором, строк дії якого закінчився.
Короткий зміст касаційної скарги
17. АТ "Укртатнафта" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
18. Підставами касаційного оскарження відповідач визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
19. На обґрунтування визначених підстав скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права (статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 7, 13, 14, 73, частини п'ятої статті 80, частини першої статті 81, частини шостої статті 91, статті 99, частин першої та п'ятої статті 236, статті 238 ГПК України) без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
20. Окрім цього, підставою для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 693 ЦК України в частині виникнення права на повернення попередньої оплати, коли в договорі не передбачені умови щодо обов'язку покупця здійснити попередню оплату, та відсутності підтверджуючих документів.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
21. 09.01.2025 на касаційну скаргу АТ "Укртатнафта" позивач подав відзив, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постановлені судові рішення - без змін.
22. Позивач у відзиві зазначає, що касаційне провадження, відкрите за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, оскільки наведені у скарзі цитування постанов Верховного Суду за своєю суттю не є висновками щодо застосування норм права. До того ж, враховуючи предмет, підстави позову і обставини цієї справи, висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, були сформульовані щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі.
23. У контексті підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про те, що скаржником не наведено жодних доводів щодо обґрунтування цієї підстави.
24. 05.02.2025 позивачем було подано клопотання про закриття касаційного провадження у справі, в якому він просив закрити провадження в частині оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
25. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
26. Предметом позову у справі, що переглядається, є вимоги про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки, які вмотивовані положеннями статей 173, 193, Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 509, 526, 527, 530, 610, 611, 664, 691, 693, 712 ЦК України.
27. Як установлено судами попередніх інстанцій та не оспорюється сторонами, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, до якого, в силу ЦК України, застосовуються положення про купівлю-продаж.
28. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
29. Відповідно до статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
30. Згідно зі статтею 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
31. Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
32. Відповідно до статей 663, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
33. Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
34. Стаття 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (частина перша).
35. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга).
36. В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
37. Частиною першою статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
38. Згідно із частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
39. Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
40. Приписи статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України встановлюють, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Разом з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов'язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання, як закінчення строку дії договору.
41. Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (частина перша).
42. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (частина друга).
43. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право, зокрема, відмовитися від виконання свого обов'язку частково або в повному обсязі (частина третя).
44. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частина четверта).
45. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сплачена позивачем сума коштів є попередньою оплатою, розмір якої підтверджено позивачем, а відповідач не здійснив поставку нафтопродуктів у встановлений строк, що є підставою для стягнення суми попередньої оплати.
46. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків в частині встановлення правової природи сплачених коштів, однак вважає їх передчасними в частині підтвердженості підстав для повернення суми попередньої оплати.
47. Так, дійсно умови договору передбачали можливість здійснення позивачем оплати за товар, зокрема на умовах попередньої оплати, а тому навіть за відсутності виставлення рахунків з боку відповідача, суди правильно виснували, що спірна сума коштів є сумою попередньої оплати, яка була перерахована позивачем відповідачу відповідно до договору (з урахуванням листів позивача про уточнення призначення платежу за декількома платіжними дорученнями, а відповідачем були складені та зареєстровані податкові накладні із врахуванням зміни призначення платежу).
48. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
49. За змістом частини другої статті 693 ЦК України підставою для повернення суми попередньої оплати є саме непередання продавцем товару покупцю у встановлений строк.
50. Встановлюючи строк виконання зобов'язання відповідачем з поставки нафтопродуктів за договором, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином усіх умов договору, зокрема, положень, що стосуються форс-мажору.
51. Так, пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що якщо будь-яка з обставин непереборної сили безпосередньо спричинила невиконання зобов'язань у строки, встановлені цим договором, то ці строки пропорційно подовжуються на час дії відповідних обставин.
52. При цьому суди не надали оцінку сертифікату Полтавської торгово-промислової палати від 04.01.2023 про форс-мажорні обставини в сукупності з іншими доказами, на які посилається скаржник, у контексті підтвердженості підстав для продовження строку поставки товару відповідачем.
53. Як наслідок, в оскаржуваних судових рішеннях суди ототожнили строк виконання зобов'язання відповідачем з поставки товару зі строком дії договору та виснували, що такий строк також сплинув 31.12.2022 (разом із закінченням строку дії договору).
54. В той же час у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами скаржника про те, що прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати пов'язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки немає підстав ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями контракту останній в частині невиконаних зобов'язань діє до їх повного виконання сторонами. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також підтвердила виникнення у відповідача (постачальника, продавця) зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
55. Колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі судами попередніх інстанцій не були з'ясовані усі істотні обставини стосовно настання / ненастання строку виконання договору в частині здійснення поставки, у той час як право позивача на повернення авансу обумовлене саме невиконанням такого зобов'язання відповідачем у встановлений строк.
56. У постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції зробив наступні висновки: "на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема:
- застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору);
- чим підтверджується форс-мажор;
- чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору;
- як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
У договорі сторони домовилися про те, що строк, встановлений для виконання стороною зобов'язань за договором, подовжується на період, аналогічний періоду дії для такої сторони форс-мажорних обставин, та визначили: якщо дія форс-мажорних обставин триває більш ніж один місяць, сторони можуть змінити умови договору чи вимагати його розірвання. Тобто учасники обороту визначили, як форс-мажор впливає на строки виконання цивільно-правового зобов'язання та правові наслідки існування форс-мажору".
57. Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 сформував такі висновки:
"неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
58. У постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/4725/22, на яку також посилається скаржник, міститься висновок, відповідно до якого закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у статті 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22.
59. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань не був встановлений судами із врахуванням доказів, які були надані відповідачем на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, висновки судів попередніх інстанцій про підставність повернення відповідачем отриманої ним від позивача попередньої оплати у розмірі 1 623 484 058,65 грн є передчасними.
60. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
61. Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
62. Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України частково підтвердились, внаслідок чого справа підлягає направленню на новий розгляд, то Верховний Суд не надає оцінку решті доводів відповідача, зокрема, в частині порушень апеляційним господарським судом норм процесуального права щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача щодо призначення судово-економічної експертизи та невитребуванні оригіналів документів у позивача.
63. З огляду на викладене, враховуючи те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування норми права з питань застосування норми статті 693 ЦК України, а також для задоволення клопотання щодо закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
64. Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, основні та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору під час нового розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
66. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне касаційну задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
67. Під час нового розгляду судам слід повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи та надані сторонами докази на підтвердження наявності форс-мажорних обставин, встановити строк виконання зобов'язання відповідача з поставки товару із врахуванням усіх положень договору та висновків Верховного Суду, які викладені, зокрема, у цій постанові.
Судові витрати
68. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 і рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 у справі № 917/892/23 скасувати, а справу № 917/892/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя Л. І. Рогач