Справа № 132/466/25
Ухвала
Ім'ям України
17 лютого 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000665 від 29.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про продовження на 60 діб строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка Березівського району Одеської області, громадянина України,
До Калинівського районного суду Вінницької області 12.02.2025 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024022420000665 від 29.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 це кримінальне провадження передано на розгляд судді ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 13.02.2025 вказане кримінальне провадження призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні в приміщенні Калинівського районного суду Вінницької області на 11 год. 30 хв. 17 лютого 2025 року.
Крім того, до Калинівського районного суду Вінницької області у цьому кримінальному провадженні 12.02.2025 надійшло клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Це клопотання мотивовано тим, що під час досудового розслідування встановлено, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією, на особливий період військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 ) 20.10.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 в умовах воєнного стану.
05.10.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 №286 солдата ОСОБА_4 було обліковано у вищевказаній військовій частині як тимчасово прикомандированого з військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із залишенням попереднього місця проходження служби.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався Указом Президента України №740/2024 від 28.10.2024 та триває по теперішній час.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат військової служби ОСОБА_4 , який облікований у військовій частині НОМЕР_2 як тимчасово прикомандирований з військової частини НОМЕР_1 , учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 20.10.2024 ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, близько 21 год. 00 хв. будучи тимчасово прикомандированим до військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із залишенням попереднього місця проходження служби - військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з'явився на вечірнє шикування особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка на той час дислокувалась у АДРЕСА_1 .
Тоді ж 20.10.2024, ОСОБА_4 із с. Верхівка Гайсинського району Вінницької області вибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби по 23.12.2024, коли був затриманий працівниками ВП № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення.
За час відсутності у військовій частині солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Слідчим суддею Калинівського районного суду Вінницької області до ОСОБА_4 23.12.2024 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого спливає 20.02.2025.
Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею враховані ризики, зазначені в ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме приймалось до уваги те, що підозрюваний (обвинувачений) вчинив тяжкий умисний злочин, а тому, усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, він може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне; перебуваючи на волі він може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Стан здоров'я та вік дозволяють утримувати його під вартою.
Згідно із обвинувальним актом солдат військової служби ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
В підготовче судове засідання 17.02.2025 з'явився прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , який заявлене клопотання підтримав та просив задовільнити з підстав, наведених у цьому клопотанні.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , яка взяла участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції, просила при продовженні строку тримання обвинуваченому під вартою визначити йому альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. У обґрунтування цього просила врахувати вік обвинуваченого - 39 років, що він раніше не судимий, є учасником бойових дій, тривалий час перебував на війні, під час воєнних дій отримав поранення, проходить лікування та реабілітацію, його мати потребує догляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого адвоката, на уточнюючі запитання головуючого додатково повідомив, що його матір, якій 62 роки, хворіє на серцево-судинні захворювання, алергію, на даний час не обмежена в здатності самообслуговування.
Заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Санкцією цієї статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Ухвалою слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.12.2024 (справа № 132/4097/24) у цьому кримінальному провадженні застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20.02.2025 включно. Строк дії ухвали закінчується.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора, викладені в клопотанні, на предмет наявності ризиків, визначених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000665 від 29.11.2024, надійшов до Калинівського районного суду Вінницької області 12.02.2025, для розгляду матеріалів кримінального провадження необхідний додатковий час, а тому, строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини справи виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Зазначені висновки суду засновані, перед усім, на тому, що ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
При визначенні імовірності переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. А саме те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо значно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду під час притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та на даний час продовжує діяти.
Кабінетом Міністрів України внесено зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою від 27.01.1995 № 57. Відповідно до цих змін з метою здійснення заходів правового режиму воєнного стану обмежено виїзд з України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, а також визначено перелік громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, що мають можливість виїхати за кордон під час дії воєнного стану.
Згідно із роз'ясненнями, наданими Верховним Судом у листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» (пункт 8) оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Згідно із даними з відкритих джерел внаслідок збройної агресії РФ Україною з 24.02.2022 не контролюється орієнтовно понад 20 відсотків власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Існують способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, доприкладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.
Також існують реальні можливості переховування обвинуваченого і на тимчасово окупованих територіях України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.12.2024 (справа № 132/4097/24) про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачений не одружений, власної сім'ї (дружини, дітей) та/або інших утриманців не має, непрацевлаштований, належне джерело доходу у нього відсутнє. У судовому засіданні обвинувачений та його адвокат ці обставини не заперечували.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність стійких соціальних зав'язків за місцем проживання підвищує ймовірність переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
На переконання суду у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій підозрюваного є об'єктивні підстави вважати, що він зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Відсутність стійких соціальних зав'язків та належного і постійного джерела доходу (прибутку) у ОСОБА_4 підвищує ймовірність вчинення ним позапроцесуальних дій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні прокурора.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Абзацом 8 ч. 4 ст. 183 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Суд дійшов висновку, що на даний час, обставини наведені обвинуваченим та його захисником, стосовно необхідності визначення розміру застави при вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не можливо віднести до тих достатніх стримуючих чинників, які у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду, тобто, визнати ці обставини такими, що можуть гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З врахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування цього виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд, серед іншого, бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим в інкримінованому йому злочині (у виді позбавлення волі на строк до 12 років), а також те, що на теперішній час в Україні введено воєнний стан, тому обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та в зв'язку із воєнним станом вживати заходів щодо неконтрольованого перетину кордону України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Тому, інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 131 КПК України, а також більш м'які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Розмір застави відповідно до ч. 8 ст. 176, абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається, оскільки солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183-184, 193-194, 196-197, 199, 201, 314, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000665 від 29.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, про продовження на 60 діб строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка Березівського району Одеської області, громадянина України, - задовільнити.
В заявлених усних клопотаннях обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 щодо визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави - відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: з 17 лютого 2025 року по 17 квітня 2025 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Обвинуваченого ОСОБА_4 утримувати під вартою у слідчому ізоляторі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», куди невідкладно надіслати копію цієї ухвали для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали про продовження застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 19.02.2025.
Суддя ОСОБА_1