Справа № 344/14593/24
Провадження № 22-ц/4808/138/25
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
20 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2024 року, у складі судді Антоняка Т.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається.
Позов обгрунтовувала тим, що 15.08.2001 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 лютого 2012 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Рішенням Тисменицького районного суду від 05 грудня 2011 року з відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 650 грн щомісячно на утримання дочки до досягнення нею повноліття. Пізніше, рішенням цього ж суду від 26.03.2018 року змінено розмір аліментів з 650 грн на 1200 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось 18 років. Відповідно, раніше призначене судом стягнення аліментів на її утримання припинено у зв'язку із досягненням дитиною повноліття.
Повнолітня дочка проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні, а у серпні 2021 року вступила до Івано-Франківського національного медичного університету на денну форму здобуття освіти за освітньо-професійною програмою сестринська справа за спеціальністю медсестринство для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Відповідно нею, як законним представником ОСОБА_3 було укладено договір № 141/м від 03.08.2021 року з Івано-Франківським національним медичним університетом про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти. На виконання даного договору нею також було укладено договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 141 від 04.08.2021 року. На даний час дочка навчається на 4 курсі денної, контрактної форми навчання в групі 23 фахового медичного коледжу Івано-Франківського національного медичного університету, що підтверджується довідкою № 243 від 30 липня 2024 року за підписом директора коледжу.
Позивачка зазначає, що її доходів критично не вистачає для забезпечення належного рівня життя доньки на час її навчання, придбання підручників, канцелярії, проїзду до навчального закладу, продуктів харчування, одягу та предметів першої необхідності, підтримання її фізичного, інтелектуального та культурного розвитку. Відповідач має фінансову можливість нести витрати на утримання дочки, на час її навчання та здобуття освіти, оскільки є фізично здоровим, працездатним, має у власності об'єкти нерухомості, земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_2 ; об'єкт нежитлової нерухомості магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 .
Окрім цього, у власності відповідача є кілька транспортних засобів, якими він користується як у власних цілях так і для здійснення підприємницької діяльності (доставці товарів до власних магазинів та ін.); доставка до клієнтів дров, що, зокрема підтверджується рекламою про продаж дров, з номером телефону відповідача, розміщеній на автобусній зупинці в селі Сілець. Таким чином, вважає, що відповідач має встановлений законом обов'язок та можливість утримувати дочку на час її навчання до досягнення 23-річного віку.
Позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки у твердій грошовій сумі, у розмірі 8000 грн щомісячно починаючи з 29 липня 2024 року, тобто з наступного дня після досягнення дочкою повноліття і до досягнення дитиною 23 річного віку або до завершення дочкою навчання, залежно від того, яка з подій наступить раніше.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 6100 грн, щомісячно, починаючи з 07 серпня 2024 року до звершення нею навчання та не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, за умови, що вона буде продовжувати навчання.
В решті вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211, 20 грн судового збору.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини, у межах сплати платежу за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, суд не повно з'ясував обставини, які мають значення для справи.
Зазначає, що не заперечує сплачувати аліменти на навчання дочки, але в меншому розмірі, а саме 3000 грн. Суд першої інстанції необґрунтовано стягнув аліменти на навчання в розмірі 6100 грн.
Вважає, що з оскаржуваного рішення не вбачається, що судом було встановлено, що повнолітня донька, справді потребує матеріальної допомоги та те, що він як батько може таку допомогу надавати. Рішення суду не містить посилань на докази, на підставі яких було встановлено зазначені обставини.
Позивач не наводить даних про можливість надання відповідачем матеріальної допомоги.
Вказав, що у їхній спільній з позивачкою власності є квартира, яка придбана у 2002 році у м. Івано-Франківську, де вони і зареєстровані, тобто позивачка теж має у власності нерухоме майно. Будь яких об'єктів нерухомості які зареєстровані на його ім'я немає.
Що стосується доходів від підприємницької діяльності то такі є не значні та нестабільні.
Судом не враховано також що він не є фізично здоровим, в зв'язку з цим має певні обмеження щодо фізичних навантажень, що впливає на можливість заробляти кошти.
Крім того, на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка має проблеми зі здоров'ям та матір ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою та перебуває допомоги.
Просить змінити рішення суду, ухвалити нове рішення, яким стягувати аліменти на утримання дочки в розмірі 3000 грн.
Позивачка ОСОБА_2 у поданому відзиві зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В матеріалах справи наявні докази фінансової спроможності відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки він займається підприємницькою діяльністю та має найманих працівників, натомість її дохід є значно меншим, і цих коштів не вистачає для забезпечення дочки.
Посилання апелянта на незадовільний стан здоров'я не тягне за собою обмежень щодо праці.
Квартира, яка перебуває у спільній власності не придатна для проживання, крім того відповідач в 2012 році після розлучення заборонив у ній проживати.
Посилання апелянта про те, що на його утриманні перебуває дочка від іншого шлюбу, яка має проблеми з зором, а також матір, яка є особою пенсійного віку, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, розмір доходів відповідача в період 2024 року значно зріс, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження,
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що за своїм станом здоров'я та матеріальним становищем відповідач може виконувати обов'язки щодо утримання дочки, яка досягла повноліття, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у якому в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягла повноліття.
03.08.2021 ОСОБА_2 , як законний представник ОСОБА_3 , уклала договір № 141/м з Івано-Франківським національним медичним університетом про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти.
Згідно довідки директора фахового медичного коледжу Івано-Франківського національного медичного університету № 243 від 30.07.2024, ОСОБА_3 є студенткою четвертого курсу Фахового медичного коледжу Івано-Франківського національного медичного університету, денної форми здобуття освіти.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У частині першій статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Отже стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту та одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на повнолітню дочку, яка продовжує навчатися, суд першої інстанцій не встановив обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 у виконанні його батьківських обов'язків щодо утримання повнолітньої дочки.
Суд правильно зазначив, що повнолітня ОСОБА_3 , навчаючись на денній формі навчання, позбавлена можливості працювати та самостійно себе утримувати, а відтак потребує матеріальної допомоги на час навчання від своїх батьків.
Відтак справедливим є покладення обов'язку по матеріальному утриманню повнолітньої дочки яка продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, на обох батьків.
При вирішенні питання про стягнення аліментів, суд врахував матеріальне становище повнолітньої доньки сторін, яка навчається на денній формі навчання, безспірно потребує матеріальної допомоги та перебуває на утриманні позивачки, а також дав належну оцінку .
Вирішуючи питання про те, чи відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання дочки яка навчається, суд встановив, що ОСОБА_1 є особою працездатного віку, фізичною особою-підприємцем.
Згідно даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 365696278 від 13.02.2024, у власності відповідача перебувають: житловий будинок площею 131,3 кв.м. по АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,1005 га для будівництва та обслуговування даного житлового будинку; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 0,1584 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Судом встановлено, що у відповідача також на утриманні є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Враховуючи що обов'язок по утриманню повнолітньої дочки, яка продовжує навчання лежить на обох батьках та встановлені обставини щодо майнового стану відповідача, наявність на його утриманні неповнолітньої дочки, суд дійшов висновку про те, що останній спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої ОСОБА_3 на період навчання, визначивши розмір аліментів у розмірі 6100 грн щомісячно.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було встановлено, що відповідач має постійний стабільний дохід від підприємницької діяльності з огляду на ряд факторів які негативно відображаються на доходах не заслуговують на увагу, оскільки відповідач заперечуючи свою спроможність сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки яка продовжує навчання не подав доказів щодо його реальних доходів від підприємницької діяльності, які б давали підстави для висновку про те, що визначений судом розмір аліментів є надмірним тягарем для нього.
Крім того, відповідачем подано до суду докази про те, що його мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 є пенсіонером за віком, однак не подав доказів на підтвердження того, що мати перебуває на його утриманні.
Таким чином аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не надано належних доказів на підтвердження того, що він не в змозі сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки у розмірі 6100 грн на період її навчання.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі 6100 грн та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 05 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин