Справа №760/285/25 6/760/291/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
20 лютого 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Лопатюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву в.о. генерального директора Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» Денисюк Людмили про відстрочку та розстрочку судового наказу, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 08 січня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВПРИЛАД»,-
Судовим наказом Солом'янського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВПРИЛАД» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати у розмірі 68169,77 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВПРИЛАД» на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 грн.
07.02.2025 до суду надійшла заява в.о. генерального директора Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» Денисюк Л. про відстрочку та розстрочку судового наказу, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 08 січня 2025 року. В обгрунтування зазначає, що підприємством вживаються заходи до покращення виробничого процесу, однак доходи не покривають витрати підприємства, тим більше їх не вистачає на погашення в попередні роки заборгованості із заробітної плати та боргів за податками та зборами.
У судове засіданні учасники не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши подану заяву, зазначає наступне.
Судовим наказом Солом'янського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВПРИЛАД» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати у розмірі 68169,77 грн. Стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВПРИЛАД» на користь держави судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Досліджуючи зміст заяви, судом встановлено, що заявником не наведено будь-яких обґрунтувань щодо необхідності відстрочення або розстрочення виконання рішення, враховуючи підстави, які визначено ч.4 ст.435 ЦПК України. Також боржником не надано жодного доказу на підствердження своєї позиції.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи з вимог ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим для виконання.
Згідно із ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язковість виконання рішення є однією з засад виконавчого провадження (ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі №905/2458/16 зазначено, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18 зазначено, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).
Посилання на те, що боржник має скрутне матеріальне становище, суд не враховує, оскільки доказів цього суду не надано. За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити. Керуючись ст.435 ЦПК України,-
У задоволенні заяви в.о. генерального директора Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» Денисюк Людмили про відстрочку та розстрочку судового наказу, виданого Солом'янським районним судом міста Києва 08 січня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «КИЇВПРИЛАД» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Вікторія КИЦЮК