Справа № 392/1775/24
Провадження № 3/392/27/25
18 лютого 2025 року м. Мала Виска
Суддя Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінова А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділення поліції №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 140976 від 02.10.2024 року вбачається, що 02.10.2024 року о 00 год 15 хв. в смт Смоліне по вул. Казакова, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Драгер та у найближчому закладі охорони здоров'я України відмовився. Від подальшого керування вказаним транспортним засобом відсторонений. Правопорушення було вчинено протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник Шевченко М.Л. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.Л. подав клопотання, зареєстроване судом 18.02.2025 року № 1698, в якому просив суд закрити провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування клопотання зазначив, що відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 140976 від 02.10.2024 року не відповідають дійсності і фактичним обставинам. Вказав, що основною ознакою правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме елемент керування особою транспортним засобом, тому зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Проте, працівники патрульної поліції не зупиняли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , матеріали справи не містять доказів руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , працівник патрульної поліції не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту керування автомобілем та невиконання ОСОБА_1 будь яких вимог ПДР України. З відеозапису, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається вимога про зупинку та сама зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відтак, відсутні законні підстави вимагати у нього, як у водія проходити в законному порядку огляд на стан сп'яніння. Сам по собі протокол про адміністративні правопорушення не може бути належним доказом по справі, оскільки за своєю природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликає сумніви у суду. Крім того, зазначив, що довідка яка додана працівником поліції, як доказ на підтвердження кваліфікуючої ознаки "повторність" не містить офіційних реквізитів таких як дата видачі, вихідний номер, та не є зазначена довідка не є доказом вини особи та доказом того, що особа раніше притягувалася до адміністративної відповідальності, доказом вини особи щодо наявності кваліфікуючої ознаки «повторність». Оскільки, суд не вправі самостійно відшкодовувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді.
Згідно ст. 268 КУпАП справа розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
При цьому, розгляд справ у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (ст.23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно,з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справ та не вирішенням її по суті.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його представника з урахуванням положень ст. ст. 268, 277 КУпАП, оскільки подальше відкладення розгляду справ нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При з'ясуванні цих обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За змістом ст. ст. 254, 256 КУпАП про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і на яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Згідно п. 6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом; та лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції.
На обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції направлено матеріали справи, які досліджені судом під час розгляду справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 140976 від 02.10.2024 року, DVD - R диск, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, огляд не проведено, у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 , направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до Маловискіскьої міської лікарні з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.10.2024 року, рапорт поліцейського СРПП ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області О. Деркач щодо копіювання та видачі відеозапису з нагрудної бодікамери, про що зроблено відповідний запис у журналі «обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної відеозапису», ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, інв. № 82 від 01.01.2023 року для долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, довідку заступника начальника з превентивної діяльності ВП №1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Д. Троянського про те, що ОСОБА_1 , посвідчення водія не отримував та який позбавлений у праві керування, довідку заступника начальника з превентивної діяльності ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Д. Троянського про те, що ОСОБА_1 , згідно обліків ІКС ІПНП до адміністративної відповідальності притягувався за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 28.06.2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 5 розділу ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Тобто, здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису.
Судом переглянуто відео файли № _0045, _0046, _0048, _0049, _ 0050, _0052 з DVD - R диску, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , та встановлено, що на відеозаписах зафіксовано, що автомобіль ВАЗ 2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 припаркований на місці для стоянки транспортних засобів біля багатоповерхового будинку, а особа, яка в подальшому встановлена поліцейським, як громадянин ОСОБА_1 знаходиться на задньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 заперечує факт керування вказаним транспортним засобом.
Відтак, досліджені судом матеріали справи про адміністративне правопорушення, не містять належних доказів, на підставі яких можна було б встановити, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався, та що ОСОБА_1 керував ним з ознаками алкогольного сп'яніння.
Тобто з наданого DVD-R диску не можливо встановити інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.130 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 140976 від 02.10.2024 року зазначено, що 02.10.2024 року о 00 год 15 хв. в смт Смоліне по вул. Казакова, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нестійка хода. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Драгер та у найближчому закладі охорони здоров'я України відмовився. Від подальшого керування вказаним транспортним засобом відсторонений. Правопорушення було вчинено протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
При цьому, згідно з визначенням термінів, наведеному в п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Судом враховується, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Для того щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 року Верховний Суд у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Також, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Інші доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко М.Л не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Враховуючи вищевикладене, огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведений з порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 та ст. 266 КУпАП, є недійсним, у зв'язку з чим не може бути прийнятий судом, що тягне за собою визнання протоколу про адміністративне правопорушення та наданого відеозапису недопустимими доказами.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 року заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року заява № 36673/04).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, в зв'язку з чим провадження в даній справі про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 № 140976 про адміністративне правопорушення від 02.10.2024 року відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 130, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 266, 268, 280 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови, - без змін, чи зміні постанови.
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова