Справа № 395/850/15
Провадження № 1-кп/392/54/25
30 січня 2025 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Андріївка, Новомиргородського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працюючого, перебуваючого на реабілітації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, від кримінальної відповідальності у порядку ст.49 КК України та закриття відносно нього кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120190000883 від 09.10.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_4 ,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що своїми протиправними діями, вчинив вимагання - вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало значної шкоди потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наприкінці червня 2014 року, на пропозицію свого знайомого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти участь у вчиненні вимагань чужого майна, як засобу незаконного отримання прибутку, спонукаємий корисливим мотивом й метою незаконного збагачення, надав свою згоду, вступивши, тим самим, з останнім у злочинну змову.
Спонукаємі корисливим мотивом й метою незаконного збагачення вказані особи ОСОБА_3 й ОСОБА_7 надали свою згоду на спільні, систематичні протиправні дії майнового характеру з погрозою вчинення насильства над потерпілими, їх близькими родичами, вступивши, таким чином, у злочинну змову, спрямовану на протиправне заволодіння не належним їм майном шляхом систематичних його вимагань.
Як ініціатор даної злочинної діяльності ОСОБА_5 , відпрацював схему реалізації майбутніх протиправних дій із вчинення вимагань, якою передбачалось:
- з урахуванням перебування ОСОБА_5 в умовах примусової ізоляції на території ВК-96, планувалося використання ним телефонного зв'язку зі спільниками через незаконно придбані мобільні телефони для надання їм відповідних вказівок з реалізації злочинних намірів та висловлювання особисто ним у телефонному режимі погроз громадянам, обраним у якості об'єктів посягання;
- доведення до свідомості громадян розуміння реальності погроз шляхом активних дій з боку ОСОБА_3 й ОСОБА_7 згідно вказівок ОСОБА_5 з метою залякування потерпілих аби таким чином забезпечити виконання пред'явлених ОСОБА_5 вимог;
- отримання від громадян - об'єктів посягання, які усвідомлювали реальність погроз, грошових коштів у забезпечення протиправно пред'явлених вимог, як на карткові банківські рахунки певних осіб, визначених і наданих ОСОБА_5 , з подальшим зняттям їх через банкомати у м. Новомиргород, так і ОСОБА_3 і ОСОБА_7 за його вказівкою особисто від потерпілих.
У ході вчинення покладених на ОСОБА_7 і ОСОБА_3 злочинних обов'язків, передбачалось використовувати належний останньому, на праві приватної власності, легковий автомобіль ВАЗ 2115, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_5 й ОСОБА_7 , ОСОБА_3 вчинив наступні епізоди вимагань.
1. На початку липня 2014 року, обравши об'єктом посягання, на той час, мешканця м. Новомиргорода, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , переслідуючи корисливу мету безоплатного заволодіння грошовими коштами останнього, з відома та згоди ОСОБА_7 , й ОСОБА_3 , незаконно використовуючи мобільний телефон з сім-картою № НОМЕР_2 , зателефонував вказаній особі на мобільний телефон № НОМЕР_3 .
Представившись ОСОБА_9 - чоловіком ОСОБА_10 , з якою ОСОБА_8 раніше був знайомий у зв'язку з ремонтом її транспортних засобів, ОСОБА_5 , мотивуючи свої дії, начебто, наявністю боргу ОСОБА_8 , насправді не існуючого, у грубій, зухвалій формі пред'явив протиправну вимогу надати на його користь гроші у сумі 13000 грн.
З метою протиправного, рішучого і конкретного спонукання ОСОБА_8 до передачі вказаної суми грошових коштів, заявив, що у разі відмови виконати дану вимогу, його люди, маючи на увазі своїх співучасників ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , скоять вбивство членів сім'ї ОСОБА_8 .
Усвідомлюючи небезпечність наслідків невиконання даної протиправної вимоги, ОСОБА_8 через термінал Новомиргородського відділення ПАТ «Приват Банк», на картку за № НОМЕР_4 , попередньо продиктовану по телефону ОСОБА_5 , перерахував зазначену суму коштів на ім'я невстановленої особи.
Продовжуючи протиправні дії направлені на чергове вимагання грошей, ОСОБА_5 , в липні 2014 року, через 2-3 дні після заволодіння коштами у вказаній сумі, діючи узгоджено з ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , знову зателефонував ОСОБА_8 .
Наказавши останньому передати ще 6000 грн, заявив, що у разі невиконання даної вимоги його, ОСОБА_5 , люди, маючи на увазі своїх спільників ОСОБА_7 й ОСОБА_3 , «вивезуть за місто й виб'ють вказану суму грошей з нього - ОСОБА_8 та членів його сім'ї».
Розуміючи небезпечність наслідків відмови, боячись за життя і здоров'я своє та рідних, ОСОБА_8 , у виконання вимог ОСОБА_5 , знову, аналогічним шляхом, перерахував на вказаний останнім картковий рахунок зазначену суму коштів.
Досягнувши двічі, шляхом погроз, злочинного результату, переконаний у ефективності своїх злочинних дій, розраховуючи на беззаперечне виконання потерпілим його вимог передачі грошей ОСОБА_8 і в подальшому, ОСОБА_5 , діючи узгоджено з ОСОБА_7 й ОСОБА_3 , зухвало і рішуче продовжив протиправні дії з примушування потерплого, шляхом залякування, до забезпечення пред'явлених вимог передачі грошових коштів.
Так, протягом липня 2014 року, ОСОБА_5 , незаконно використовуючи мобільні телефони № НОМЕР_2 , № НОМЕР_5 , з відома та згоди спільників, систематично, багаторазово телефонував ОСОБА_8 .
Шляхом висловлювання погроз фізичної розправи над ОСОБА_8 і членами його сім'ї, які були сприйняті останнім, як реальні, висував незаконні вимоги передачі грошових коштів різними сумами, отримавши, за декілька разів, протягом липня 2014 року, від потерпілого ОСОБА_8 , в задоволення своїх протиправних вимог, гроші в сумах: 13000 грн + 8000 грн + 4000 грн та іншими сумами від 700 грн до 13000 грн, перерахованих, через термінал зазначеного відділення банку, на карткові рахунки за вказаними, по телефону, ОСОБА_5 номерами.
Продовжуючи протиправні дії з примушування ОСОБА_8 до виконання подальших незаконних вимог передачі грошей, ОСОБА_5 , перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , наприкінці липня 2014 року, надав їм по телефону наказ здійснити конкретні протиправні дії з залякування потерпілого демонстрацією, при цьому, належного йому пневматичного пістолета, який знаходився на зберіганні у ОСОБА_11 .
У виконання даної незаконної вказівки, ОСОБА_7 з відома та згоди ОСОБА_3 , наприкінці липня 2014 року, перебуваючи, разом з ОСОБА_8 в автомобілі БМВ - 525, реєстраційний номер НОМЕР_6 , припаркованого біля подвір'я домоволодіння ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , демонструючи отриманий від ОСОБА_11 пневматичний пістолет, видаючи його за вогнепальну зброю, приставив його до голови ОСОБА_8 й погрожуючи вбивством, пред'явив вимогу і в подальшому систематично виплачувати ОСОБА_5 грошові кошти.
Усвідомлюючи реальність висловлених на його адресу погроз протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , боячись за життя своє та родичів, протягом серпня 2014 року, у виконання вимог пред'явлених ОСОБА_12 й ОСОБА_7 , продовжував багаторазово передавати на їх користь грошові кошти, як шляхом надсилання на зазначені ОСОБА_5 карткові рахунки, так і особисто, через ОСОБА_3 , який отримуючи гроші предмет вимагання, тим самим виконував свою роль у здійсненні вимагання.
Всього, протягом липня - серпня 2014 року, ОСОБА_5 , діючи узгоджено з своїми спільниками ОСОБА_7 і ОСОБА_3 , за кілька разів заволоділи, шляхом вимагання, належними ОСОБА_8 грошовими коштами на загальну суму 120000 грн завдавши, тим самим, потерпілому матеріальну шкоду, яка є для нього значною.
Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні, спільно з ОСОБА_5 вимагання - вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за наступних обставин.
25 листопада 2014 року, ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , скоїв черговий епізод вимагання. Так, володіючи інформацією про наявність боргових грошових зобов'язань мешканки с. Кам'янка Новомиргородського району ОСОБА_13 перед громадяном ОСОБА_14 та маючи намір використати ці обставини у своїх корисливих цілях, як привід для вчинення чергового епізоду вимагання, ОСОБА_5 обравши ОСОБА_13 об'єктом посягання, спільно з ОСОБА_3 , вчинив наступні протиправні дії.
Перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , незаконно використовуючи мобільний телефон, зателефонував ОСОБА_3 та запропонував сумісними діями спонукати ОСОБА_13 до передачі на їх користь грошових коштів.
При цьому, взявши на себе функції пред'явлення протиправних вимог передачі майна особисто ним, наказав ОСОБА_3 25.11.2014 р., прибути, зі своїм мобільним телефоном, за місцем мешкання ОСОБА_13 .
Вказаного дня - 25.11.2014 року, ОСОБА_3 , у виконання вказівки ОСОБА_5 , своїм автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув за місцем проживання ОСОБА_13 - с. Кам'янка Новомиргородського району, де надав свій мобільний телефон останній.
У свою чергу ОСОБА_5 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину, зателефонував на телефон ОСОБА_3 і розмовляючи з ОСОБА_13 у грубій зухвалій формі заявив, що кошти у сумі 6000 гри - її борг ОСОБА_14 , вона повинна передати йому, через чоловіка, який надав їй телефон, тобто ОСОБА_3 у разі відмови це зробити - її вб'ють.
Усвідомлюючи можливість заподіяння їй фізичної шкоди, боячись за своє життя и здоров'я, ОСОБА_13 цього ж дня звернулася з відповідною заявою до правоохоронних органів з метою припинення відносно неї протиправних дій.
Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні, спільно з ОСОБА_5 вимагання - вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за наступних обставин.
В період часу з 25 листопада 2014 року по 12 січня 2015 року, ОСОБА_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , скоїв черговий епізод вимагання чужого майна за наступних обставин.
Перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_3 , діючи узгоджено з ним, ОСОБА_5 , наприкінці листопада 2014 року, обравши об'єктом посягання мешканця смт Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області, ОСОБА_15 , 25.11.2014 року, біля 18 години, незаконно використовуючи мобільний телефон з сім-картою НОМЕР_7 , зателефонував вказаній особі на номер телефону НОМЕР_8 .
Представившись ОСОБА_9 на прізвисько « ОСОБА_16 », ОСОБА_5 , під надуманим приводом, що ОСОБА_15 , начебто, «наїхав» на його знайомого на Ім'я ОСОБА_17 , заявив протиправну вимогу цього ж дня надати йому, ОСОБА_5 гроші у сумі 4000 грн.
Почувши відповідь ОСОБА_15 про відсутність зазначеної суми коштів, ОСОБА_5 , у категоричній формі, заявив: «щоб до вечора були гроші», пригрозивши фізичною розправою, у разі невиконання його вимоги. Коли ж ОСОБА_15 відповів, що викличе міліцію, ОСОБА_5 припинив розмову.
Однак, в подальшому в першій половині січня 2015 року, не відмовившись від злочинного наміру заволодіти, шляхом вимагання, коштами ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_3 , незаконно використовуючи мобільний телефон, зателефонував останньому, та запропонував сумісними діями примусити ОСОБА_15 до передачі на їх користь чужого майна, на що той дав згоду.
При цьому, взявши на себе функції пред'явлення протиправних вимог передачі майна особисто ним, ОСОБА_5 , 12.01.2015 року о 19 год. 45 хв., з метою реалізації злочинного наміру, незаконно використовуючи мобільний телефон за номером сім-карти НОМЕР_7 , зателефонував ОСОБА_15 на номер телефону НОМЕР_8 .
Представившись ОСОБА_9 на прізвисько « ОСОБА_16 », ОСОБА_5 повторив раніше пред'явлені ОСОБА_15 вимоги щодо передачі на його ім'я коштів у сумі 4000 грн.
Почувши відповідь ОСОБА_15 на його заяву «чи пам'ятає той, що винен гроші», про відсутність у нього коштів, ОСОБА_5 , з метою залякування ОСОБА_15 й примушування , тим самим , до виконання пред'явленої вимоги, заявив: «якщо він не знайде 4000 грн, то його люди виріжуть голови йому і його дружині», висловивши , таким чином, на адресу ОСОБА_15 і членів його сім'ї погрози вбивством.
Сприйнявши дані погрози як реальні, боячись за життя й здоров'я своє та членів сім'ї, ОСОБА_15 на пропозицію ОСОБА_5 надати замість грошей належних йому автомобіль BA3-21013, д.н.з. НОМЕР_1 , надав свою згоду, маючи намір, насправді, повідомити правоохоронні органи щодо протиправних дій стосовно нього, та упередити, таким чином, реалізацію погроз з боку ОСОБА_5 .
Сприйнявши згоду ОСОБА_15 як справжню, ОСОБА_5 , продовжуючи протиправні дії, цього вечора - 12.01.2015 р. біля 19 год 20 хв., незаконно використовуючи мобільний телефон, зателефонував спільнику ОСОБА_3 та наказав йому, разом з мешканцем м. Новомирогорода ОСОБА_18 , вилучити автомобіль у ОСОБА_15 .
Перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_5 , виконуючи його вказівку, ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_18 , який не був поінформований щодо злочинного характеру вчинюваних дій, 12.01.2015 р., біля 21 год 30 хв., з метою заволодіння автомобілем ОСОБА_15 , прибув за місцем мешкання останнього - АДРЕСА_1 .
При спробі вилучення автомобіля ОСОБА_15 зазначені особи були затримані працівниками поліції.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 та закриття відносно нього кримінального провадження. На обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні ним у співучасті з двома іншими особами - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 трьох епізодів вимагання, тобто злочинів, передбачених ч.2 ст.189 КК України. Вказані епізоди згідно обвинувального акту мали місце в період з липня 2014 по 12 січня 2015 року та були вчинені відносно майна потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_8 та ОСОБА_15 . Відповідно до ч.5 ст.12 КК України кримінальне правопорушення за ч.2 ст.189 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину. Обвинувачений ОСОБА_3 від слідства та суду не ухилявся, інших кримінальних правопорушень не вчиняв. За наведених обставин просив закрити дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у зв'язку із звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням визначених законом про кримінальну відповідальність строків давності. Залишити без розгляду цивільний позов до ОСОБА_3 поданий потерпілим ОСОБА_8 . Повернути ОСОБА_19 належний йому на праві власності автомобіль марки ВАЗ 21015, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_19 - адвокат ОСОБА_4 повністю підтримав подане ним клопотання та просив задовольнити з підстав, викладених в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_19 підтримав подане захисником клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, що йому зрозумілі роз'яснені судом наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст.49 КК України, його позиція добровільна та він наполягає на цьому, не бажає скористатися правом на судове провадження в загальному порядку, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, вказавши на тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_19 , а також те, що з дня вчинення якого минуло понад 10 років, обвинувачений від суду не ухилявся та нових злочинів не скоював, а тому наявні підстави для задоволення клопотання захисника.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Судом на виконання вимог ч.3 ст.285 КПК України ОСОБА_19 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Згідно висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у справі №760/18016/15-к від 09 квітня 2019 року, виходячи з положень п.1 ч.2 ст. 284 , ч. 3 ст. 285 , ч. 4 ст. 286 , ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до такого.
Згідно з п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, крім іншого таке рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.189 КК України у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_19 є тяжким злочином.
Санкція частини 2 ст.189 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Згідно п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
За загальним правилом, перебіг зазначених у законі строків давності є підставою обов'язкового звільнення від кримінальної відповідальності.
Чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Станом на 30.01.2025 року сплинув строк давності, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України притягнення обвинуваченого ОСОБА_19 до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.189 КК України.
При цьому, під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що перебіг давності переривався внаслідок ухилення ОСОБА_19 від суду, як і не було встановлено, що обвинувачений вчиняв у цей період інші кримінальні правопорушення.
Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи. Суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за підставою закінчення строків давності, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, постановивши відповідну ухвалу.
Також, суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовною і обов'язковою підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра звільняється її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Така правова позиція узгоджується як з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, так і з практикою Європейського суду з прав людини, який у п.42 рішення у справі «Грабчук проти України» зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо посадова особа висловлює думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону.
Таким чином, суд установив наявність усіх передбачених законом обставин, для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Враховуючи, що інкриміновані органом досудового розслідування кримінальні правопорушення було скоєно ОСОБА_3 в період з липня 2014 по 12 січня 2015 і перебіг передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України десятирічного строку давності не переривався і не зупинявся та обвинувачений ОСОБА_3 наполягав на звільненні його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також враховуючи, що закінчення строків давності відповідно до вимогст.49 КК України є безумовною підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відтак обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності в порядку ст.49 КК України, а кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Крім того, у даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
Згідно зі ст.129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 року по справі №459/1486/20), від 16.08.2021 року по справі № 644/7193/17, від 15.01.2019 року по справі № 185/442/16-к.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що цивільний позов ОСОБА_8 заявлений до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином в порядку ст. 128 КПК України, слід залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілому ОСОБА_8 його право на пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства.
Щодо вимоги захисника про повернення обвинуваченому ОСОБА_3 автомобіля суд виходить з такого.
Постановою слідчого СВ Новомиргородського РВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_20 від 13 січня 2015 року автомобіль марки ВАЗ 21015 чорного кольору, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , долучено до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015120220000020 від 14.01.2015, в якості речового доказу. Вказаний речовий доказ передано на зберігання до майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів при УДАІ УМВС в Кіровоградській області за адресою: м. Кіровоград, вул. Панфіловців, 22, до вирішення питання по суті.
Оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження відносно нього, питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49 КК України, ст.ст.284-286, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.189 КК України на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120190000883 від 09.10.2014 року відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 189 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази: автомобіль марки ВАЗ 21015, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що переданий на зберігання до майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів при УДАІ УМВС в Кіровоградській області , за адресою: м. Кіровоград, вул. Панфіловців, 22 - повернути за належністю ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст ухвали складено 03.02.20225.
Головуючий суддя ОСОБА_21