Справа № 750/1681/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/95/25
Категорія - зміна запобіжного заходу. Доповідач ОСОБА_2
19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
слідчого ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2025 року,
Цією ухвалою підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , громадянину України, з професійною технічною освітою, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , не одруженому, який має неповнолітню дочку 2008 року народження, в силу ст. 89 КК України не судимому, змінений запобіжний захід із застави на тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» до 12 березня 2025 року включно.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя вказав на збільшення об'єму підозри з моменту обрання попереднього запобіжного заходу у виді тримання під вартою і визначення розміру застави, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні двох тяжких злочинів, відповідальність за один з яких передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, що з огляду на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, унеможливлює застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, при тому, що визначені ст. 177 КПК України ризики знайшли своє підтвердження під час розгляду клопотання.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Мотивує тим, що підставою зміни запобіжного заходу стало внесення Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону 22 січня 2025 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом самовільного залишення місця служби ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Звертає увагу на те, що в ході досудового розслідування сторона обвинувачення витребувала матеріали службового розслідування за 2023 рік, проведеного військовою частино НОМЕР_1 , надану інформацію не перевірила та на підставі цих доказів ОСОБА_6 лише 04 лютого 2025 року було повідомлено про підозру.
Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу, прокурор зазначив обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про обрання запобіжного заходу, які не розглядались судом, та на його думку є підставою для зміни запобіжного заходу.
Сам факт реєстрації кримінального правопорушення не доводить того, що підозрюваний ОСОБА_6 вчиняв такі дії, а фактів порушення покладеного обов'язку, відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2025 не зафіксовано. Перелічені ризики, з якими погодився слідчий суддя, належними доказами не підтверджені. З часу внесення застави підозрюваний покладені на нього обов'язки не порушував, кожного разу з'являвся до слідчого за викликом.
Звертає увагу на те, що під час звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу, стороною обвинувачення не було дотримано вимог ст. 200 КПК України. Стороні обвинувачення було відомо про те, що підозрюваний самовільно залишив військову частину, відповідні матеріали по цьому факту перебували в розпоренні ДБР і по ним тривалий час не приймалося рішення про початок досудового розслідування.
У той же час, підозрюваний постійно перебував за місцем реєстрації, де постійно проживав до затримання та своїми діями не становив суспільної небезпеки. Органом досудового розслідування не було вчинено жодної дії щодо розшуку ОСОБА_6 , починаючи з 03 вересня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, факт порушення (не порушення) підозрюваним раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави не був доведеним в суді, що свідчить про безпідставність заявлених прокурором ризиків переховуватись від органів досудового розслідування, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Частиною 3 статті 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Враховуючи недостатню обґрунтованість ризиків, посилання тільки на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчинені яких він підозрюється, з огляду на його особу, майновий та сімейний стан, наявність місця проживання, а також поведінку підозрюваного, не доведеність прокурором того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, захисник вважає, що достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 буде застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави, а тому клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, вказали на не доведеність заявлених у клопотанні ризиків, а також не встановлення фактів порушення ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків та застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави, просили відмовити у задоволенні клопотання, прокурора та слідчого, які заперечували проти аргументів сторони захисту, а також звертали увагу на те, що з часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави змінився об'єм підозри та тяжкість покарання, яка загрожує у разі визнання його винним, при тому, що вимоги законодавця в частині визначення запобіжного заходу особам які, зокрема, підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, є однозначними та безальтернативними, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знали і не могли знати.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з подання слідчого та матеріалів провадження, слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 312025270340000132 від 11 січня 2025 року, за ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 121 КК України.
12 січня 2025 року о 01 год. 04 хв. ОСОБА_6 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України та в цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 січня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 березня 2025 року з визначенням розміру застави та покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
17 січня 2025 року ОСОБА_6 був звільнений з-під варти після внесення визначеного слідчим суддею розміру застави та з цього дня, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
22 січня 2025 року Чернігівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 42025272320000007 за фактом самовільного залишення ОСОБА_6 місця служби і тривалим нез'явленням до військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
04 лютого 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до вимог кримінального процесуального закону, слідчим у клопотанні достатньо обґрунтовано, що обставини щодо самовільного залишення ОСОБА_6 місця несення служби були встановлені після того, як ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова 13 січня 2025 року до підозрюваного був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, та після того, як внісши визначену суму застави ОСОБА_6 був звільнений з Чернігівського слідчого ізолятора.
Лише 22 січня 2025 року відомості про кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та 04 лютого 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру.
Колегія суддів не може погодитись з твердженням сторони захисту про те, що й слідчому, й прокурору були відомі обставини щодо самовільного залишення ОСОБА_6 військової частини, в якій він проходив службу, адже до внесення відомостей до ЄРДР та офіційного повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, ці відомості носили виключно інформативний характер та не породжували юридичних наслідків для ОСОБА_6 , який до 04 лютого 2025 року мав статус підозрюваного виключно у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Після повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України слідчий у порядку, визначеному ст. 200 КПК України обґрунтовано звернувся до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Вирішення питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не віднесене до компетенції слідчого судді на етапі вирішення клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу. Право сторони захисту на оскарження законності оголошення підозри, її обґрунтованості, вмотивованості врученого повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, дотримання чи порушення порядку його вручення, тощо законодавцем закріплено в пункті 16 ч. 3 ст. 42 та пункті 10 частини 1 статті 303 КК України.
У даному конкретному провадженні слідчим суддею докази оцінюються лише з огляду на те, що вони підтверджують ймовірність того, що підозрюваним можливо вчинене кримінальне правопорушення. Встановлення фактичних обставин для підтвердження цих доказів є наступним етапом досудового розслідування та судового розгляду.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Ризики, які були встановлені слідчим суддею 13 січня 2025 року, при вирішенні питання щодо застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 13 січня 2025 року, вже були доведені стороною обвинувачення, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та стороною захисту не оскаржувались. Тому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про недоведеність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, адже той факт, що слідчим суддею був визначений альтернативний запобіжний захід, не свідчить про недоведеність ризиків слідчим та прокурором під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, як помилково вважає захисник.
З матеріалів провадження вбачається, що в рамках проведення досудового розслідування, крім підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 підозрюється ще у вчиненні одного тяжкого кримінального правопорушення, отже, обґрунтованим є ризик того, що відчуваючи страх, невідворотність та безальтернативність можливого покарання, підозрюваний може змінити місце проживання з метою ухилення від органу досудового слідства, тим більше, що будучи мобілізованим в умовах воєнного стану він самовільно залишив розташування військової частини та тривалий час більше 1 року та 4 місяців був відсутній за місцем несення служби, при тому, що за час своєї відсутності підозрюється у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, внаслідок чого потерпілий помер. При застосуванні більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, оскільки не виявив бажання продовжити проходження військової служби.
На думку колегії суддів, з огляду на те, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, залишив розташування місця несення служби, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, розумів наслідки своїх дій, тому рішення про його звільнення з-під варти буде передчасним, а будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі не зможе запобігти встановленим та доведеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наведені стороною захисту обставини про те, що з моменту звільнення ОСОБА_6 під заставу він дотримувався покладених на нього обов'язків та прибував на виклики слідчого, не спростовують висновків слідчого судді про доведеність та обґрунтованість ризиків, ступінь настання яких підвищився з огляду на те, що підозрюваному оголошено про підозру ще й в іншому кримінальному правопорушенні.
Більш того в період самовільного залишення військової служби ОСОБА_6 підозрюється у спричинені тілесних ушкоджень іншій особі, від яких наступила смерть потерпілого, протягом 2024 року притягувався до адміністративної відповідальності, що негативно його характеризує як особистість..
Під час судового розгляду в суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду не було встановлено достатніх підстав вважати, що інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі буде здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 , при тому, що положеннями ч. 8 ст. 176 КПК України, визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).
Положення цієї частини статті 176 КПК України є діючими, не визнані неконституційними, а отже, є обов'язковими для суддів всіх інстанцій, що виключає обов'язок слідчого судді вирішувати питання про можливість застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, за умови обґрунтованості пред'явленої підозри та доведеності наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, які в рамках даного клопотання були доведені.
Як слідчим у клопотанні, так і слідчим суддею в ухвалі, правильно названі та враховані наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також вірно оцінені в сукупності всі обставини, на підставі яких ОСОБА_6 був змінений запобіжний захід із застави на тримання під вартою, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини.
Підстав для сумнівів у правильності прийнятого рішення, колегія суддів не вбачає, не наведено таких підстав і захисником, тому ухвала слідчого судді зміні або скасуванню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2025 року про зміну підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_6 , запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12